Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
24 березня, 2013   ▪   Марія Заславська   ▪   Версія для друку

Ділова розмова. Міжнародні та вітчизняні компанії ігнорують україномовних споживачів

Учасники суспільного руху «И так поймут!» у мережі Facebook через звернення, листи й скарги вимагають від представників бізнесу враховувати інтереси україномовних споживачів і використовувати державну мову, ведучи справи в Україні.
Матеріал друкованого видання
№ 11 (279)
від 14 березня, 2013
Ділова розмова. Міжнародні та вітчизняні компанії ігнорують україномовних споживачів

Львів’янин Святослав Літинський позивається з корпорацією Samsung Electronics через те, що в маркуванні пральної машини її виробництва відсутня українська мова. Придбавши техніку в інтер­нет-крамниці й побачивши, що всі написи на панелі керування виконані лише російською, чоловік відправив товар назад у магазин і звернувся до суду. Ціна позову – 105 грн. «5 грн – це мої витрати на дорогу для повернення покупки, 100 грн – моральна компенсація. Сам факт того, що вони порушують законодавство, ігноруючи маркування українською, повинен спонукати громадсь­кість звернути увагу на проблему ставлення міжнародних брендів та корпорацій до української мови», – розповідає Святослав. Судове засідання, яке відбудеться в березні, має стати прецедентом, що змусить бізнес замислитися над мовним питанням.

Позов Літинського – найпоказовіший приклад дій, на які зважуються прості українці, захищаючи свої мовні права. Не менш ефективним може стати й інший метод – споживчий бойкот, до якого вдається чимало громадян. Так, восени 2012-го було досягнуто культурної перемоги над корпорацією Roshen. Нагадаємо, що торік виробник солодощів замінив україномовні написи на етикетках російськомовними, офі­­­ційно пояснивши це економією, – мовляв, продукцію експортують до РФ, то чом би не використовувати на всіх етикетках солодощів мову, зрозумілу в обох країнах. Проте поява на полицях шоколадок із маркуванням мовою сусіда викликала шквал обурення в соціальних мережах та інформаційну кампанію проти Roshen. У листопаді 2012-го українську  частково на обгортки повернули.

Читайте також: Успадкована дискримінація: носії української мови продовжують зазнавати утисків у власній державі

Ще один приклад – обслуговування в закладах масового харчування, рестораціях тощо. У січ­­ні цього року під прицілом опинився ресторан «Танукі», офіціанти в якому до певного часу спілкувалися виключно російською, через що заклад опинивсь у центрі май­­же міжнародного сканда­­лу. На сполох ударили представники ру­ху «Не будь байдужим» після того, як співробітники ресторації у грубій формі відмовили в україномовному спілкуванні клієнтці. Інтернет-спільнота закликала до бойкоту ресторації. Наприкінці лютого кореспондент Тиж­­ня відвідав «Танукі» – попри російськомовне меню, кельнер приймав замовлення вже державною.

Бойкот як відповідь

«Я ігнорую продукцію, на етикетках якої немає української, а також заклади харчування без україномовного меню вже близько трьох років», – розповідає Дмитро Дивнич, приватний підприємець із Києва. Він є активістом суспільного руху «И так поймут!» у мережі Facebook, що невдовзі святкуватиме свою річницю. Учасники цієї ініціативи через звернення, листи й скарги вимагають від представників бізнесу враховувати інтереси україномовних споживачів і використовувати державну мову, ведучи справи в Україні.

після прийняття так званого мовного закону, ситуація змінилася не на користь української мови

Крім обслуговування та маркування, до основних проблемних зон належать інтернет і програмне забезпечення. «За моїми спостереженнями, найбільше українську ігнорують у торгових мережах, інтернет-бізнесі та сфері доставки замовлень. Жодну із представлених у державі торгових марок, продукція котрих передбачає використання програмного забезпечення, не можна вважати повністю орієнтованою на вітчизняного покупця», – розповідає Дивнич. Більшість виробників ПЗ, чиї вироби представлено на місцевому рин­­ку, мають україномовні версії. Проте вони доступні не в усіх моделях гаджетів, навіть із білими IMEI. Приміром, киянин Андрій Світлий придбав модель HTC desire X, однак відмовився від телефона через відсутність у його програмному забезпеченні української. Інтер­нет-ма­газин, через який було здійснено купівлю, пішов йому назустріч, погодившись або повернути гро­­ші або замінити мобільний на інший. Коли ж Андрій зателефонував у вітчизняне представництво ком­­панії HTC, йому пояснили, що в цій моделі її не передбачено й запропонували «перепрошити» телефон. Офіцій­­ні пояснення представників IT-бізнесу зводилися до того, що вони не  мають змоги оперативно впроваджувати українську в усіх моделях чи на сайтах.

Читайте також: Як молодь популяризує українську мову

До того ж у багатьох корпорацій відсутні україномовні версії сайтів або вони спілкуються російською онлайн. У чорному списку руху «И так поймут!» у категорії «сторінка в Facebook ведеться не українською мовою» фігурує близько 90 міжнародних і віт­чизняних компаній, серед яких чимало відомих брендів, давно пред­­ставлених на українському ринку. Зокрема, це ASUS Украи­­на, Beche­rovka Ukraine, Brocard, Chrysler Ukraine, Dove Украина, Honda Ukraine, JEEP Ukraine, KIA.UA, Lancome Ukraine, Levi’s Ukraine, Mercedes-Benz Ukraine, Nokia UA. За даними активістів, із деякими представниками бізнесу вдається досягнути порозуміння, так, бли­зько 20 з них уже пішли назустріч (FIAT Ukraine, Toyota Ukraine, Hyundai Україна, Philips UA, PocketBook та ін.). До категорії компаній, які мають сайти російською, теж включено десятки фігурантів. Це, зокрема, онлайн-магазин побутової техніки Ro­zet­­ka, торговельна мережа Foxt­rot, фірми Sportlife, Oriflame, Faberlic, Citroёn, Semki, міжнародний перевізник Air France. Учасники соцрухів, котрі з цими підприємствами активно листуються, зазначають, що з-поміж них є такі, які обіцяють «виправитися» до кінця року, але трапляються й ті, хто категорично відмовляється впроваджувати на сво­­їх онлайн-ресурсах державну мову. Показовою в цьому сенсі є відповідь на запитання стосовно української версії сайта Hewlett Packard. Представник компанії заявила, що україномовної версії веб-ре­сурсу не передбачено, й послалася на запровадження російської як регіональної. Ображені користувачі розпочали у Facebook акцію протесту, закликали бойкотувати продукцію компанії і на­реш­­ті почули обіцянку врахувати їхню позицію.

Економічні аргументи

Роман Матис, маркетолог, заснов­ник руху «И так поймут!», вважає, що більшість брендів, представлених в Україні, роблять стартову сторінку своїх сайтів ро­сійсь­­комовною через стереотипи: «Бізнес  чомусь сум­­нівається у платоспроможності україномовного споживача. Крім того, спеціалісти ринку запевняють, що сайт того чи того бренда, який працює в Україні, читатимуть на всьому просторі функціонування російської. Це, вочевидь, впливає на тих, хто приймає рішення. Отож маркетингові бюджети витрачають неефективно. Адже коли поглянути оком споживача, то навіщо сайтові автоконцерну, який продає свою продукцію саме в Україні, орієнтуватися на весь російськомовний простір? Його авто все одно не куплять ані в Білорусі, ані в Татарстані, бо там є свої представництва цього самого бренду!» Наш співрозмовник наводить бізнесові аргументи проти міфу про неефективність маркетингу українською: «Найбільші рекламні бюджети витрачають на ТБ. Запитуючи, навіщо видавати такі кошти на неефективну україномовну рекламу на телеекранах, я зазвичай не дістаю відповіді».

Читайте також: «Партія сказала: нада ...» Як русифікують українські школи

Утім, після прийняття так званого мовного закону, ситуація змінилася не на користь української. Його 26-та стаття уточнює, що «рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця».

«На жаль, цей закон під’юд­жує закривати очі на мову реклами й установлювати білборди з російським текстом. Тому в цій ситуації залишається єдиний засіб впливу на гравців, які ігнорують мову, – не купувати продукції без маркування українсь­кою», – каже Артем Зелений, керівник компанії GreenPR.

Представники руху «И так пой­­мут!» намагаються обрахувати ефективність споживчого захисту української мови. За оцінками Романа Матиса, вже сьогодні до 5% своїх оборудок утрачають бренди, які ігнорують україномовного споживача. «Коли рівень збитків сягне 30%, бізнес почне масово звертати увагу на інтереси людей, які хочуть перебувати в україномовному середовищі», – резюмує маркетолог.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.