Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 березня, 2013   ▪   Євген Стратієвський   ▪   Версія для друку

Інший Донбас. Північна частина Донеччини є осередком української ідентичності в регіоні

Яка територія всередині донецького краю може стати джерелом суспільно-політичних перетворень у межах регіону, враховуючи, що Донецьк на цю роль наразі не тягне?
Матеріал друкованого видання
№ 9 (277)
від 28 лютого, 2013
Інший Донбас. Північна частина Донеччини є осередком української ідентичності в регіоні

Один із найімовірніших варіантів – Північна Донеччина. Це Краснолиманський, Слов’янський, Олександ­­рівський, Добропільський та Артемівський райони, які мають мовно-куль­турну та елек­­торальну специфіку на тлі решти області.

Мовно-культурне питання

За результатами перепису населення 2001 року, українську мову на Донеччині вказали як рідну 24,1% респондентів. Про­­те їхня частка по області розподіляється вкрай нерівномірно і зменшується з північного заходу на південний схід. Причому сім північно-західних районів мають велику перевагу україномовних (див. «Міф про російськомовний Донбас») До 1917-го Красно­лимансь­кий район і більша частина Олександрівського та Слов’ян­ського входили до складу Харківської губернії, решта з україномовною більшістю – до Катеринославської губернії. Обидві були засновані на козацьких теренах відповідно Слобідської України та Запорозької Січі. Ці території заселялися українцями, а росіяни та представники інших етнічних спільнот з’явилися на них значно пізніше.

Капітан російської армії Ніколай Загоровскій у своїй роботі 1788 року «Топографическое описание Харьковско­­го наместничества» писав про слобожанців таке: «Дух европейской людскости, отчуж­ден­­ной азиатской дикости, питает внутренние чувства каким-то услаждением, дух любочестия, превратясь в наследное качество жителей, предупреждает рабские низриновения и поползновения, послушен гласу властей самопреклонно без рабства. Дух общего соревнования препинает стези деспотизма и монополии».

Отже, мовні традиції та генетичне несприйняття «сте­­зей деспотизма и монополии» певною мірою зумовлюють сьо­годніш­­ні особливості електоральної поведінки Пів­нічно-Захід­ної Донеччини. Вони по­­­в’язані з фрагментарним, але все ж таки знач­ним у регіональному контексті рівнем голосування за сили, які позиціонують себе як націона­ль­­но-демокра­тичні.

Голосування за опозицію

Результати голосування в Донецькій області на останніх парламентських виборах засвідчили, що в північних та північно-західних районах опозиційні партії мають сталу підтримку на рівні понад 5%. У Краматорську доходить до 9–10%. А ось починаючи з південної частини Костянтинівського району їм уже не вдається подолати п’ятивідсот­ковий бар’єр. Аналогічна ситуація спостерігалася й у голосуванні за Юлію Тимошенко на президентських перегонах 2010 року. Зрозуміло, 5–6% або навіть краматорські 9–10% – це не те, що може привести до серйозних політико-культурних зрушень у регіоні. Але з погляду нинішніх обласних реалій значущість тих відсотків досить висока. Ну а головне полягає в тому, що це не межа електоральних можливостей. Якби українська опозиція працювала в північних районах Донецької області на совість, результати голосування були б набагато вищими. Але вітчизняним «силам опору», як показує практика, зручніше вважати, що з Донбасом у них мало що вийде, тому краще використовувати згаданий регіон здебільшого як об’єкт критики, яка привертає симпатії певних кіл у решті регіонів України.

Читайте також: Привиди виробництва. Незворотна деіндустріалізація Донбасу призводить до знелюднення регіону

Робота з національно-демо­кратичним потенціалом Північної Донеччини – завдання для нових українських політсил, які прагнутимуть адекватності й не матимуть упередженого ставлення до Донбасу та його демократичних можливостей. Передумови для успішності такої роботи є, і не лише на­ціонально-історичні та мов­но-культурні.

«Північ Донецької області вирізняється й економічно-гос­подарськими особливостя­­ми. Це місце зосередження сільського господарства регіону (разом із його західною частиною), а що ближче людина до землі, то більше вона схильна голосувати за націонал-­демо­кратичні сили, – зазначає донецький історик Валентин Краснопьоров. – Також є ще один надзвичайно значущий аспект. Північні території Донеччини – це велика концентрація виробництва, яке потребує висококваліфікованих кадрів. Здебільшого машинобудування, легка та хімічна промисловість. Цим північ і відрізняється від решти області. Тут немає шахт, териконів і металургійних підприємств. Звісно, останні не передбачають малокваліфікованої робочої сили, але все ж таки то не машинобудування. Звідси випливає важливий фактор ос­віти. Вказані економічні особливості північних районів Донеччини потребують значної освітньої бази. Приміром, тіль­­ки у Слов’янську зосереджені такі галузеві навчальні заклади, як хімічний, залізничний, аграрний, енергобудівний технікуми, авіаційний коледж, не кажучи про відомий педагогічний університет. Висока кваліфікація розвиває критичне мислення, зокрема в площині політичних поглядів».

«Нечто вроде гоголевского Миргорода»

Слов’янськ – один із головних центрів Північної Донеччини та колишнє місто Ізюмського повіту Слобідсько-Україн­­ської губернії. У ХХІ сторіччі Антон Чєхов називав це місто «нечто вроде гоголевского Миргорода». А сьогодні, в лютому, у центрі Слов’янська біля будівлі міськради та пам’ят­ника ідолу все ще стоїть святкова ялинка…Перед входом до будівлі міськради міститься сучасно-європейський за духом і радянський за часом велосипедний паркінг... «Історичний матеріалізм» міського центру розбавляє Свято-Духів­ський храм… Поруч із головною площею міста на стіні недобудови молоді слов’янці досить високо виражають політ власних почуттів…

А що стосується політичної фігури Олексія Азарова, обраного до Верховної Ради за слов’янським округом, та Партії регіонів, то оцінки місцевих мешканців, із якими вдалося поспілкуватися авторові цих рядків, все ж таки не збігаються. Наприклад, пенсіонер Віктор Федорович (це не жарт) вважає, що син прем’єр-міністра багато зробив для міста в період виборчої кампанії, але зараз поки що тихо. «Від нової Ради я нічого не очікую, там бардак, хоча регіонали начебто борються за що­сь...», – каже тезка президента. А ось місцевий робітник Ігор Степанович песимістичніший: «Ну лавочки він (Олексій Азаров. – Ред.) зробив, вокзал відремонтували, але це ж усе за наші гроші… Від регіоналів навряд чи чогось можна сподіватися…».

А загалом у суспільно-політичному повітрі Слов’ян­­ська, як і всього Донецького краю, відчувається дух повного розчарування в нинішній владі та політиці. Але тутешня більшість і далі інертно та звично підтримує «своїх». І відбувається це багато в чому завдяки «чужим», які дуже рідко намагаються стати для Донбасу «не такими вже й чужими».


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено