Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
10 березня, 2013   ▪   Євген Стратієвський   ▪   Версія для друку

Інший Донбас. Північна частина Донеччини є осередком української ідентичності в регіоні

Яка територія всередині донецького краю може стати джерелом суспільно-політичних перетворень у межах регіону, враховуючи, що Донецьк на цю роль наразі не тягне?
Матеріал друкованого видання
№ 9 (277)
від 28 лютого, 2013
Інший Донбас. Північна частина Донеччини є осередком української ідентичності в регіоні

Один із найімовірніших варіантів – Північна Донеччина. Це Краснолиманський, Слов’янський, Олександ­­рівський, Добропільський та Артемівський райони, які мають мовно-куль­турну та елек­­торальну специфіку на тлі решти області.

Мовно-культурне питання

За результатами перепису населення 2001 року, українську мову на Донеччині вказали як рідну 24,1% респондентів. Про­­те їхня частка по області розподіляється вкрай нерівномірно і зменшується з північного заходу на південний схід. Причому сім північно-західних районів мають велику перевагу україномовних (див. «Міф про російськомовний Донбас») До 1917-го Красно­лимансь­кий район і більша частина Олександрівського та Слов’ян­ського входили до складу Харківської губернії, решта з україномовною більшістю – до Катеринославської губернії. Обидві були засновані на козацьких теренах відповідно Слобідської України та Запорозької Січі. Ці території заселялися українцями, а росіяни та представники інших етнічних спільнот з’явилися на них значно пізніше.

Капітан російської армії Ніколай Загоровскій у своїй роботі 1788 року «Топографическое описание Харьковско­­го наместничества» писав про слобожанців таке: «Дух европейской людскости, отчуж­ден­­ной азиатской дикости, питает внутренние чувства каким-то услаждением, дух любочестия, превратясь в наследное качество жителей, предупреждает рабские низриновения и поползновения, послушен гласу властей самопреклонно без рабства. Дух общего соревнования препинает стези деспотизма и монополии».

Отже, мовні традиції та генетичне несприйняття «сте­­зей деспотизма и монополии» певною мірою зумовлюють сьо­годніш­­ні особливості електоральної поведінки Пів­нічно-Захід­ної Донеччини. Вони по­­­в’язані з фрагментарним, але все ж таки знач­ним у регіональному контексті рівнем голосування за сили, які позиціонують себе як націона­ль­­но-демокра­тичні.

Голосування за опозицію

Результати голосування в Донецькій області на останніх парламентських виборах засвідчили, що в північних та північно-західних районах опозиційні партії мають сталу підтримку на рівні понад 5%. У Краматорську доходить до 9–10%. А ось починаючи з південної частини Костянтинівського району їм уже не вдається подолати п’ятивідсот­ковий бар’єр. Аналогічна ситуація спостерігалася й у голосуванні за Юлію Тимошенко на президентських перегонах 2010 року. Зрозуміло, 5–6% або навіть краматорські 9–10% – це не те, що може привести до серйозних політико-культурних зрушень у регіоні. Але з погляду нинішніх обласних реалій значущість тих відсотків досить висока. Ну а головне полягає в тому, що це не межа електоральних можливостей. Якби українська опозиція працювала в північних районах Донецької області на совість, результати голосування були б набагато вищими. Але вітчизняним «силам опору», як показує практика, зручніше вважати, що з Донбасом у них мало що вийде, тому краще використовувати згаданий регіон здебільшого як об’єкт критики, яка привертає симпатії певних кіл у решті регіонів України.

Читайте також: Привиди виробництва. Незворотна деіндустріалізація Донбасу призводить до знелюднення регіону

Робота з національно-демо­кратичним потенціалом Північної Донеччини – завдання для нових українських політсил, які прагнутимуть адекватності й не матимуть упередженого ставлення до Донбасу та його демократичних можливостей. Передумови для успішності такої роботи є, і не лише на­ціонально-історичні та мов­но-культурні.

«Північ Донецької області вирізняється й економічно-гос­подарськими особливостя­­ми. Це місце зосередження сільського господарства регіону (разом із його західною частиною), а що ближче людина до землі, то більше вона схильна голосувати за націонал-­демо­кратичні сили, – зазначає донецький історик Валентин Краснопьоров. – Також є ще один надзвичайно значущий аспект. Північні території Донеччини – це велика концентрація виробництва, яке потребує висококваліфікованих кадрів. Здебільшого машинобудування, легка та хімічна промисловість. Цим північ і відрізняється від решти області. Тут немає шахт, териконів і металургійних підприємств. Звісно, останні не передбачають малокваліфікованої робочої сили, але все ж таки то не машинобудування. Звідси випливає важливий фактор ос­віти. Вказані економічні особливості північних районів Донеччини потребують значної освітньої бази. Приміром, тіль­­ки у Слов’янську зосереджені такі галузеві навчальні заклади, як хімічний, залізничний, аграрний, енергобудівний технікуми, авіаційний коледж, не кажучи про відомий педагогічний університет. Висока кваліфікація розвиває критичне мислення, зокрема в площині політичних поглядів».

«Нечто вроде гоголевского Миргорода»

Слов’янськ – один із головних центрів Північної Донеччини та колишнє місто Ізюмського повіту Слобідсько-Україн­­ської губернії. У ХХІ сторіччі Антон Чєхов називав це місто «нечто вроде гоголевского Миргорода». А сьогодні, в лютому, у центрі Слов’янська біля будівлі міськради та пам’ят­ника ідолу все ще стоїть святкова ялинка…Перед входом до будівлі міськради міститься сучасно-європейський за духом і радянський за часом велосипедний паркінг... «Історичний матеріалізм» міського центру розбавляє Свято-Духів­ський храм… Поруч із головною площею міста на стіні недобудови молоді слов’янці досить високо виражають політ власних почуттів…

А що стосується політичної фігури Олексія Азарова, обраного до Верховної Ради за слов’янським округом, та Партії регіонів, то оцінки місцевих мешканців, із якими вдалося поспілкуватися авторові цих рядків, все ж таки не збігаються. Наприклад, пенсіонер Віктор Федорович (це не жарт) вважає, що син прем’єр-міністра багато зробив для міста в період виборчої кампанії, але зараз поки що тихо. «Від нової Ради я нічого не очікую, там бардак, хоча регіонали начебто борються за що­сь...», – каже тезка президента. А ось місцевий робітник Ігор Степанович песимістичніший: «Ну лавочки він (Олексій Азаров. – Ред.) зробив, вокзал відремонтували, але це ж усе за наші гроші… Від регіоналів навряд чи чогось можна сподіватися…».

А загалом у суспільно-політичному повітрі Слов’ян­­ська, як і всього Донецького краю, відчувається дух повного розчарування в нинішній владі та політиці. Але тутешня більшість і далі інертно та звично підтримує «своїх». І відбувається це багато в чому завдяки «чужим», які дуже рідко намагаються стати для Донбасу «не такими вже й чужими».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею імовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено