Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
19 серпня, 2012   ▪   Юлія Войтенко   ▪   Версія для друку

Апсайклінг дарує «друге життя» зайвому мотлоху

Англійське слово upcycling, на відміну від більш відомого терміна «рисайклінг», означає не просто переробку сміття з усіма можливими виробничими втратами, а таку, щоб її результат перевершив якість того, з чого утворилося сміття. Якщо розглядати питання глибше, воно має фі­­лософський, ціннісний вимір. Ідеть­­ся про значення речей. Тому в країнах, де рисайклінг та навіть апсайклінг стали частиною промислової політики, для відходів цілком серйозно встановлюють не просто класи (як-от органіка й неорганіка), а й рівні
Матеріал друкованого видання
№ 31 (248)
від 2 серпня, 2012
Апсайклінг дарує «друге життя» зайвому мотлоху

Ієрархія сміття (waste hie­­rar­­chy) стосується не самих пред­­­­метів, а способів поводження з ними. Британський уряд розробив і нині запроваджує програму з її застосування в тих сферах бізнесу, де твердих відходів найбільше (зокрема, влаштовує освітні заходи для промисловців). В основі програми – ідея трьох R (reduce, reuse, recycle): пріоритет промислової політики – зменшувати кількість сміття (reduce); якщо це не вдалося, користуватися знову тими самими виробами (reuse); нарешті, якщо в попередньому вигляді вони не придатні до повторного вжиття, переробляти (recycle). Ідеї британських урядовців – відображення загальноєвропейської політики, принципи якої викладено в документах Євросоюзу.

Отже, рисайклінг – не найпродуктивніше рішення: це наступна сходинка в «життєвому циклі» сировини, крок, що наближає до «загибелі» (цілковитої непридатності, а часто й забруднення ґрунту, води та повітря). Тому 1994 року Райнер Пілц із Pilz GmbH (Німеччина) назвав рисайклінг даунсайклінгом, переходом продукції на нижчий рівень. На його думку, немає потреби трощити тверді відходи і взагалі витрачати багато енергії на сміття, коли з нього і так можна зробити що-небудь корисне. Натомість апсайклінг передбачає створення якісніших продуктів тривалішого використання із сировини, яку вже зібралися викинути. Таким чином, в ієрархії і сміття, і дії з ним піднімаються «рівнем вище».

Коли переробки необхідні

Більшості відомий апсайклінг на побутовому рівні – як практика він існував багато років до того, як з’явилося поняття. Ковдра у стилі «печворк», тобто пошита з клаптиків різних тканин; іграш­­ки з фетру; меблі, змайстровані батьками для дітей; огорожі для клумб, зроблені з пластикових пляшок, – усе це його приклади. Для деяких народних майстрів полем для експериментів може стати дача: мережа рясніє інструкціями з виготовлення колекторів сонячної енергії з пляшок або фільтрів для води із використаних пластикових труб і бочок. Там, де готових виробів немає або вони надто дорогі, теж стануть у пригоді навички з переробки: так майструють інвалідні візки для собак.

Читайте також: Не для збагачення. Перший благодійний аукціон для розвитку сучасного арту

Сергій Волков із Київміськ­­вторресурсів вважає, що промислова утилізація відходів – справа необхідна, але не надто прибуткова без державних дотацій. Будь-яке посередництво в переробці мотлоху, нехай навіть промислового, а не побутового, обходиться недешево: потрібно створити інфраструктуру для збору сміття й доставки його на завод (контейнери, автомобілі з усіма витратами на пальне), найняти працівників для сортування та обробки сировини, докупити певні матеріали й досить дороге обладнання. Крім того, слід час від часу організовувати просвітницькі заходи з промисловцями й господарниками. Гроші, які посередник (або й сама компанія, що переробляє) отримує за сировину, не завжди покривають усі ці витрати.

Сфера діяльності Київ-міськ­­вторресурсів – менеджмент, а не безпосередньо переробка. Що ж до компаній-клієнтів, які закуповують відсортоване сміття, то їхнє заняття правильніше назвати рисайклінгом, ніж апсайклінгом. Це переробка паперових виробів у побутову паперову, а подеколи й поліграфічну продукцію (більша частина сировини, з якою працюють у Київміськ­­втор­­ресур­­сах, – папір), виготовлення труб із подрібнених пластикових відходів тощо, тобто жодне з цих виробництв не є безвідходним і не передбачає виготовлення продукту вищого класу, ніж той, із якого утворилося сміття, та ще й без застосування додаткових матеріалів. Слушне й зауваження Сергія Волкова, що іноді складно розподілити вироби на категорії якості: скажімо, пластикову тру­­бу, змайстровану із залишків пластикового контейнера, мож­­на використовувати так само довго; знову ж таки вона не продукт апсайклінгу вже хоча б тому, що пластик для неї подрібнюють. Навіть якщо відходи не обробляють, а тільки сортують, у промислових масштабах це теж досить витратне заняття і його навряд чи можна уникнути. Єдине, що без вагань можна вважати апсайклінгом, – твори мистецтва: люди звикли наділяти їх вищою цінністю, ніж сировину. Тож без суттєвих змін у державній політиці або без великих інвестицій у зелений бізнес апсайклінг і далі лишатиметься прерогативою художників.

Любов до останнього пакетика

У царині мистецтва вже можна говорити про формування певного осередку апсайклінгу в Україні. Передусім це майстерня PE­­REDELKI, у якій працюють Аліна Копиця й Анастасія Костенко, а іноді долучаються й інші художники та учасники акцій у просторі. Аліна здобула мистецьку освіту, Настя еколог. Разом вони виготовляють лампи з пластикових пляшок, «квітучі» й «волохаті» (у формі собаки) світильники з поліетиленових пакетів, листівки з меню ресторанів (одну таку акцію майстрині апсайклінгу влаштували до дня Святого Валентина), вішаки й ляльки з картону. Зокрема, Гостинний двір на початку липня прикрасили саме ляльки, зроблені активістками PEREDELKI. Усі ці продукти апсайклінгу живуть дуже довго, і їх легко ремонтувати. Серед виробів Аліни є ужиткові речі. Наприклад, сум­­ка у формі червоного інопланетного звірятка або підвісні лампи з пластику. Майстрині працюють і з великими конструкціями. Приміром, зробили стільці для київсько­­го ка­­фе, а також роз­­писали лавки в одному з міських парків.

PEREDELKI час від часу проводять безкоштовні майстер-кла­­­­си, щоб заохочувати людей інакше ставитися до так званого сміття, яке насправді може виявитися ресурсом. Відбуваються вони на вулицях, у відкритих мистецьких просторах, на фестивалях. За словами Аліни, якщо в західних країнах відвідувачі таких заходів здебільшого вже мають певні уявлення про апсайклінг і йдуть на семінари, щоб навчатися конкретних технік, то українці нерідко здивовані, що таке явище існує в принципі й для них кожне заняття – відкриття.

Паперовий ліс

Мистецтво переробки, зокрема українське, цьогоріч було представлене на Arsenale. Це роботи Анни Надуди – постапокаліптичний офіс, «населений» химерними структурами з пап’є-маше, схожими на підводні рослини. Художниця зробила їх із офісного паперу, який збирала кілька місяців. «Мистецький Арсенал» – не перше місце, де виставлені ці «істоти»: до бієнале вони встигли «пожити» в галереї «365». Проект був інтерактивним у багатьох аспектах. По-перше, як розповіла Анна, в роботі вона особливо взаємо­­діяла з матеріалом. Для кожної зі структур основою була опала гілка певного дерева (гілки взяті переважно з лісу неподалік майстерні – це сосни, черемхи, яблуні). Обробляючи її пап’є-маше, художниця намагалася не «нав’язувати» їй певні конфігурації, а йти за вигинами самого дерева. Це дало змогу зберегти певну індивідуальність дерев, адже в кожного з них віття сплітаються по-своєму. Це також відображає загаль­­ну концепцію інсталяції «Пост­­урбаністична ро­­мантика»: зобразити світ природи так, ніби людей більше немає на Землі. Тому «рослини» набули нових чудернацьких імен, навіть унікальних таксономічних назв (приміром, одне «дерево» зветься kiberia scan­­des). Що ж до «апсайклінгового» боку проекту, то дивні дерева Анни Надуди цілком можуть функціонувати в офісах, наприклад, як вішаки, що заразом попереджали би про небезпеку надуживання папером.

Читайте також: В майбутнє з мистецтвом. Філософські діалоги Олафура Еліассона

Художник-де­­ко­­ратор Олексій Нужний вбачає позитивні зрушення в тому, що в Україні формується певне коло митців, яких цікавлять екологіч­­ні проблеми. Крім Києва такий осередок є в Одесі, стверджує він. Апсайклінг має неабиякі перспективи в мистецтві, надто якщо зважити на те, як ця практика сміливо й просто розмиває кордони між галерейним виміром мистецтва і його активною участю в щоденному побуті, в переосмисленні повсякденних дій, із яких, по суті, складається життя.

Субкультурний вимір апсайклінгу

Поза мистецькими колами апсайклінг часто стає можливістю ствердити свою індивідуальність. Наприклад, зручно переробляти в побутові предмети відпрацьовані частини велосипедів і таким чином натякнути на свою причетність до велоспорту. У європейських країнах така практика дістала назву radical recycling (крім уже звичного upcycling). Моріс, швейцарський активіст цьо­­го напряму, виготовляє стильні портмоне, гаман­­ці, сумки й ремені з велосипедних шин, зна­­ряддя для жонглювання з рам і прикраси з усіляких дрібних металевих деталей. Він також про­­водить майс­­тер-класи для всіх охочих на різноманітних екологічних фестивалях. В Ук­­раї­­ні серед лю­­би­­телів велоспорту теж побутують такі вироби. Один із найдотепніших – настінний «трофей» у вигляді телячого черепа, створений із сідла й керма велосипеда. Умільці роблять собі й стільці зі старих велосипедів.

Модні й самі велосипеди з нестандартних деталей, іноді деталей із далекого минулого. У Києві є майстерня оригінальних велосипедів Pride Kustoms. Там збирають нові унікальні велосипеди й мотоцикли зі старих і нових деталей, іноді поєднуючи їх у досить несподіваний спосіб. Володимир Чемерис, майстер Pride Kustoms, каже, що деякі деталі радянських часів набувають популярності нині й досить дорого продаються; це пов’язано радше не з якістю, а з модою, адже старі японські засоби пересування набагато надійніші від радянських. Розробити дизайн усього велосипеда під параметри старих деталей – інколи неабиякий виклик, і механічний, і художній. Деякі вироби майстерні межують просто-таки з історичною реконструкцією. Наприклад, там відновили тандем, привезений зі Львова, який замовники знайшли… на археологічних розкопках.

Звісно, велосипеди – не єдине джерело натхнення для любителів переробки. Сумки, прикраси, меблі роблять також із атрибутикою, пов’язаною з музикою, читанням, політичним активізмом (фоторамки з CD, шафи з аудіокасет, крісла з книжок, сумки з банерного пластику тощо). Загальна тенденція такого апсайклінгу – до нього вдаються не так з екологічних міркувань, як (часто) через бажання бути несхожим на інших, внести гумористичну родзинку у свій побут і світ навколо. Адже для того, щоб екологізувати двоколісний транспорт, потрібно значно більше зусиль, ніж просто переробляти деталі. Однак твор­­ча видозміна старих предметів справді роблять рутинні дії яскравішими й нагадують: не все втрачене, і те, що вчора було сміттям, сьогодні може дістати другий шанс на існування.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи справдяться колись сподівання нації на прихід нової еліти, яка допоможе їй вирватися із замкненого кола
    26 серпня, Роман Малко
  • У переліку головних загроз для України найближчим часом розвідники називають перекидання систем ППО на Донбас та масштабні навчання ЗС РФ на кордонах
    26 серпня, Андрій Голуб
  • Як співіснує удаваний і справжній патріотизм на звільненому Донбасі
    26 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Своєю поведінкою та політичними й діловими зв’язками Дональд Трамп відіграє роль «корисного ідіота» для Владіміра Путіна
    26 серпня, Едвард Лукас
  • Французький погляд на Україну змінюється під впливом внутрішнього українського фактора
    26 серпня, Алла Лазарева
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено