Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
19 липня, 2012   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Залишенці: ті, хто продовжують голодування біля Українського дому, вирішили йти до кінця

Вчора українські ЗМІ повідомили, що голодування на знак протесту проти мовного закону завершується. Однак це не зовсім так – продовжувати його планують чотири людини.
Залишенці: ті, хто продовжують голодування біля Українського дому, вирішили йти до кінця

Серед них Леонід Бровченко з Вінниці, один із засновників Спілки офіцерів України, журналіст, що працює під псевдонімом «майор Бровченко». Голодувати літній чоловік розпочав ще в рідному місті, де жив без їжі три дні. Біля Українського дому голодує з 10 липня.

Майор Бровченко не засуджує тих, хто голодування припинив. Розповідає, що старші люди навіть умовляли молодь не ризикувати здоров’ям. До того ж пан Бровченко впевнений: молоді активісти й надалі боротимуться за рідну мову. Просто інакше. «Я оголошував безстрокове голодування, – каже майор. – Тож не маю права його припинити, таке моє особисте рішення. Як військовий скажу: під Крутами хлопці стояли до кінця. Якщо я до кінця не стоятиму – себе зганьблю». «Я голодую за мову українську. Мова – це душа нації, – каже майор трохи згодом. – Мова або смерть…»

Неостання барикада

Менш тепло коментують рішення припинити голодування інші чоловіки. Вадим Лісовий – наймолодший з тих, хто сьогодні не зняв сьогодні білу пов'язку голодувальника. Йому близько тридцяти. «Я сюди прийшов голодувати не за ту купку людей, що називала себе оргкомітетом цієїакції, – пояснює він бажання залишитись біля Українського дому. – Я голодую за українську мову».

«Організатори» прийняли одностайне рішення припинити акцію. Однак вони не радились ані з ким! Нікого з нас не запитували, чи так буде краще, чи ні, – пояснює Вадим. – Вони казали, що їх зрадила опозиція – знялась звідси, бо довго чекати. Зараз, за два тижні до зборів, вони зробили те саме…»

Вадим переконаний: ті, хто припинив голодування вчора, не були змушені цього робити через критичний стан здоров'я. Вони так вирішили. Голодування, розповідає він, так учора завершилось для чотирьох осіб. І, хоча стільки ж вирішили стояти далі, представники «Останньої барикади» до останнього сподівались приховати це від преси.

Без права голосу

Пан Віталій – лікар. «Він може тиск виміряти, проконсультувати. Допомогти», – радіють біля Українського дому. І дуже піклуються про місцевого доктора: «Сядьте, будь ласка, ось стілець. Сядьте ж!». Адже 73-річний чоловік і сам голодує вже сьому добу.

«Я вирішив залишитись, – каже. – Почуваюся більш-менш нормально».

Вдень, розповідає пан Віталій, «організатори» стихійного протесту біля Українського дому зібрали прес-конференцію, щоби повідомити журналістам про те, що голодування припиняється. Голодувальники дізнались про неї просто перед початком, коли почали збиратись представники ЗМІ.

«Під час прес-конференції я підійшов і сказав, що хочу зробити заяву від імені людей, які продовжуватимуть голодування, – розповідає літній чоловік. – Мені не дали слова, силою не пускали до мікрофону. Щоб ми, ті, хто залишається, не зробили заяви, яку почують усі. Коли конференція закінчилась – преса пішла. Лише одиниці залишились поговорити з нами. Чому ж ми, українці, такі? Чого ми можемо досягти, якщо в нас така роз’єднаність?».

Підтверджує слова лікаря і Вадим. Каже, після «офіційної» заяви мікрофони відразу вимкнули. «І включили дуже голосно музику, щоб журналісти не могли почути про що розмова», – наголошує він.

Булочку купити

Маючи власного лікаря, голодувальники дуже сподіваються обходитись без швидкої. «Може, вона нас відвезе кудись, а там – Партія регіонів!», – сміється майор Бровченко.

І справді, за однією з версій, здоров’ям захисників мови дуже своєрідно опікується влада. Прес-служба партії «Фронт змін» повідомляла: комерційні служби швидкої не виїжджають на виклики для обстеження учасників голодування біля Українського дому. За інформацією партії, така вказівка надійшла комерційним службам згори.

«Я про це нічого не чув», – зізнається майор та знизує плечима. Він не знає, чи таке можливо. «Я лікарів дуже поважаю», – каже. На жаль, на його повагу заслуговують не всі представники цієї професії…

Одну з колишніх голодувальниць, Катерину Аврамчук, ескулап у лікарні зустрів словами: «Ну для чого вони це роблять? Потрапляють тут до мене щодня... людям жити заважають». «Мама моя на це обурено відповіла, що він зобов’язаний допомогти », – написала Катерина на власній сторінці у соціальній мережі. – А той сказав: «Мені їй булочку купити чи що?» Потім дівчата зі швидкої розповіли, що я журналіст – і він просто бігати навколо мене почав... Отакий цинізм!»

Провокатори навпаки

Не обійшлося без цинізму й у заявах, що протестувальники самі провокували бійки із «Беркутом». Краще за багатьох безпосередніх учасників сутичок про це може розповісти тендітна молода дівчина. Ольга провела біля Українського дому не одну ніч. «Під час штурму я була зовсім близько до атакуючого строю «Беркута», – згадує вона. – Багато що бачила на власні очі. Помітила чимало камер, тож розуміла, що не могло не потрапити у відеокадри те, що чинили правоохоронці».

Спочатку вона зібрала перші ролики, які з’явилися в мережі. Сповільнила їх, збільшила і почала видивлятися. «Невдовзі з’явилися перші успіхи, – розповідає Ольга. – На відео 5 каналу в одному кадрі на збільшенні вдалося знайти момент: беркутівець сильно вдаряє по обличчю чоловіка, який просто стояв поряд. Після цього в мою задумку повірили і друзі-журналісти – почали мені скидати сире, нередаговане відео зі штурму, зняте того дня».

«Навіть із тим, що я маю тепер, доказів порушень законів з боку міліції вистачає, – констатує дівчина. – При тому, що ще є багато непереглянутого матеріалу. Щонайменше планую оприлюднити результат і розіслати на телеканали. Щонайбільше – цим можуть скористатися всі юристи, які готують позови проти міліції».

Вибачення перед Партією

На протестувальників чинився і чиниться не лише фізичний тиск. Про це розповідає та сама Ольга, яка є одним з адміністраторів Інформаційного порталу незалежних націоналістів.

Останній мав групу в соціальній мережі «Вконтакте». «Група висвітлювала всі події, пов’язані з націоналістичною діяльністю, – пояснює дівчина. – Починаючи з 3 липня ми не оминали увагою і мовне питання. Одними з перших поширили заклик негайно всім прибути до Українського дому; хтось із адмінів постійно перебував там і передавав інформацію телефоном. Також на порталі публікувалися новини щодо протестів у регіонах».

9 липня адміністрація соціальної мережі заблокувала групу. Причину агенти підтримки «Вконтакте» відмовлялись обговорювати навіть з її адмінами. «Мовляв, спілкуватимемося лише з тим, хто групу створив, – розповідає Ольга. – У результаті написали: «Страница заблокирована за призывы к насилию. Подобного мы не любим. Разблокировка невозможна».

Пізніше уточнили, у чому провина націоналістів. Це «обещания собраться, потолкать ментов и устроить смерть москвичам». «Як ми розуміємо, саме так адміністрація інтерпретувала заклики зібратися під Українським домом у ніч із 3 на 4 липня і захистити мітингувальників від можливого штурму, – коментує активістка. – Звідки взялися слова про «москвичей» – це для нас загадка. Пізніше з боку адміністрації «Вконтакте» надійшла пропозиція розблокувати групу. За це вони хотіли, щоб «у бан» пішли половина складу адмінів сторінки і… наші офіційні вибачення перед Партією регіонів. Останнє, напевно, пов’язано зі списком адрес офісів, які керівництво «Вконтакте» чомусь сприйняло як заклики до їхнього спалення».

Групу порталу, на яку підписані представники різних патріотичних організацій, закривають уже вдруге, розповідає дівчина. Вперше це зробили за оприлюднення телефонних номерів вітренківців разом із посиланням на сторінку, з якої можна надсилати СМС з інтернету. Тож адміністраторам не звикати до обмежень – замість вибачень перед Партією регіонів групу вони створили заново…

Стільки, скільки ковдр

Біля Українського дому й далі ночують люди. «До тридцяти… Стільки, скільки у нас ковдр зараз залишилось», –  наче вибачаючись, каже молодий хлопець у камуфляжі. Він черговий, що охороняє спокій сплячих.

«Будемо й далі тут ночами, – додає. Киває головою на міліцію, що досі стоїть за огорожею біля будівлі. – Якщо не виженуть…»

Потихеньку, за словами голодувальників, до Українського дому повертаються ті з протестувальників, хто вчора залишив його.  «Вони сказали, що йдуть працювати «у регіони», –  зауважує Вадим Лісовий. –  Але ці «регіони» швиденько перемістились на один зі столиків тут, коли вони побачили, що люди справді залишаються біля Українського дому».

«Вони частково повернулись, –  підтверджує пан Віталій. –  Ці «організатори».

Зараз голодувальники, що залишилися, планують самостійно формулювати власні вимоги. «Ми зберемось і визначимо свою стратегію, –  кажуть. –  Та стратегія одна: ми стоїмо за українську мову. До повного скасування того, що написали Колесніченко й Ківалов і що так шулерськи прийняла Верховна Рада».

Політики тут сьогодні не з’являлись. «Їм це не цікаво», – знизує плечима черговий.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як живе обласний центр з новою українською назвою
    26 липня, Світлана Орел
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про чорний ринок зброї в Україні, смерть Павла Шеремета, хресну ходу Московського патріархату та військові навчання біля берегів Одеси
    26 липня, Віталій Рибак
  • Літо надихає на мандри. Тому книжки, про які я напишу, теж так чи інакше пов’язані з мандрами й подорожами.
    25 липня, Олександр Стукало
  • Тиждень.ua поспілкувався із комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжнієксом про стан прав людини на Донбасі та в Криму і його подальший план дій щодо цих територій
    25 липня, Віталій Рибак
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено