Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
28 червня, 2012   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Вирок Віталію Запорожцю: як це було

Вітчизняна Феміда вирішила оригінально відсвяткувати День Конституції України, засудивши руками броварських суддів на нелюдський термін людину, яка відважилась замірятися на владу
Вирок Віталію Запорожцю: як це було

І не просто засудивши, а продемонструвавши всім живим, мертвим і ненародженим на цій землі, хто в хаті господар. За задумом Феміди, цей суд, напевно, мав стати показовим для тих, хто вважає, що живе в демократичній країні та є людиною вільною. Віднині за захист власної честі та гідності в Україні можна втрапити за ґрати на 14 років, ще й сплативши моральну компенсацію родині кривдника. У випадку, звісно, якщо ваш кривдник – міліціонер, а ви звичайний громадянин.

Ще від обіду під броварським судом почали збиратися люди. На 15:00 призначено оголошення вироку у найрезонанснішій за останній час справі – справі Запорожця. Лунає бойова патріотична музика. Чимало людей вбрані у футболки з портретом Віталія Запорожця. Хтось тримає прапори, хтось – плакати. До суду під’їжджає кортеж із кількох машин. У джипі з затемненими вікнами везуть підсудного. Громада коло суду скандує «Слава Запорожцю!»

Читайте також: Як протікав процес про вбивство у Семиполках

До приміщення суду пускають лише за наявності документів. Перших міліціонерів у цивільному, котрі вдають із себе громадськість та котрі в разі нештатної ситуації мають прийти на допомогу охоронцям і вдарити в спину дебоширам. За ними тележурналістів, а відтак і решту преси. Лише після того на вільні місця дозволяють пройти представникам громадськості.

Близько 15:00 приводять підсудного. Він вбраний у вишиванку і темний костюм. Руки за спиною сковані кайданками. В камері їх знімають, і підсудний може розтерти затерплі зап’ястки. Міліціонери з охорони вимагають, щоб всі посідали на лавки і ніхто не стояв у проходах. Навіщо – хтозна. Адже вирок суду зазвичай слухають стоячи, а тому слова, що пролунала з вуст спецназівця «всі будуть сидіти, стоячих не буде», сприймається доволі двозначно.

Судді, посідавши на свої місця, відразу починають читати вирок. Переповідають, як годиться, обставини злочину, зачитують свідчення свідків і результати експертиз. В місцях, де підсудного схарактеризовано негативно, зачитують особливо чітко, смакуючи кожне слово. Жінка-суддя навіть не в змозі стримати задоволення, коли промовляє щось на кшталт «Запорожець перебував у стані алкогольного сп’яніння» чи підсудний вдався на такий крок через притаманне йому «вразливе самолюбство».

Читайте також: Олена Білозерська про справу Запорожця

Запорожець слухав всю цю виставу доволі емоційно. Чуючи відверту брехню, вголос обурювався, наводив заперечувальні аргументи, кричав «фальсифікація», але, звісно, судді його й не збиралися слухати. У відповідь лише підвищували голос.

Зрештою рішення Феміди перевершило будь-які найстрашніші сподівання. Вбитий міліціонер, що в результаті судового слідства майже перетворився на ангела, виявився білим і пухнастим, а Запорожець – цинічним убивцею, якому навіть 14 років – це неабиякий подарунок. Хоч як дивно, проте на вулиці, перед будівлею суду, про вирок дізналися в той самий час, що й у залі, – і стоголосий вигук «Ганьба!» струсив хирлявий будиночок суду совєцького зразка. Аби чого раптом не сталось, до зали вбігли кілька бійців спецпідрозділу «Кобра» і відгородили про всяк випадок власними тілами суддів від журналістів та громадськості.

Після проголошення вироку судді далі продовжували читати свої резолюції, втім, їх ніхто не слухав. Присутні в залі шуміли, а засуджений давав інтерв’ю пресі, де казав, що до останнього сподівався, що суд розбереться в обставинах справи й ухвалить справедливий вирок, але тепер розуміє, що правоохоронці та прокуратура йому просто помстилися за свого колегу руками суду.

Вся ця вакханалія, тобто оголошення вироку, тривала майже годину і коли добігла кінця, судді швидко покинули залу, а за ними відразу вивели засудженого.

Читайте також: Суд напередодні вироку

Тим часом на сходах суду тривав мітинг на підтримку Запорожця. Учасники висловлювали йому свою підтримку і погрожували, що коли міліціонери не припинять свавілля і не почнуть дотримуватись закону, то слідами Запорожця піде ще не один українець. Насамкінець мітингувальники перекрили дорогу і заблокували виїзд з подвір’я суду, скандуючи: «Герою Запорожцю Слава!», «Геть ментовський безпредєл!», «Один за всіх – і всі за одного!», «Бандити й міліція – одна коаліція!» та «Банду на гілляку!».

 

Така активність не залишилась непоміченою і, певна ж річ, переросла у мордобій. В нерівному протистоянні, в якому, за приблизними підрахунками, взяли участь 20 мітингувальників і 30 спецназівців, перемогу здобули зрозуміло хто. Внаслідок такого двобою чимало людей дістали серйозні травми та побої, а шестеро заарештовані.

Читайте також: Масові затримання під час суду по справі Запорожця

Скидається на те, що погроз демонстрантів про збільшення кількості запорожців міліція або не почула, або не злякалась…


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
  • Кадрові перестановки у Кремлі щось означають. Але що, не знає ніхто
    25 серпня, The Economist
  • Етос служіння як головна ознака профпридатності «верхів»
    25 серпня, Ігор Лосєв
  • Тиждень поспілкувався зі спікером Верховної Ради України Андрієм Парубієм про зміну поколінь у політиці, роботу над помилками минулого й актуальний порядок денний для політичних еліт і всього суспільства
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • Жоден суддя, обвинувачений у переслідуванні активістів Майдану, за два роки так і не був засуджений за винесення неправомірних рішень. Максимальне покарання, яке вони дістали, — звільнення
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • 25 років — час одного покоління. Я пам’ятаю себе частиною покоління, яке зустрічало Незалежність у 1991-му й свідомо робило свій вибір на користь вільної України. 25 років тому нам було важливо, щоб Україна просто була. Сьогодні я відчуваю себе частиною покоління, якому мало, щоб Україна просто була. Нам важливо реалізувати унікальний шанс створити нову країну — Україну Гідності.
    24 серпня, Павло Клімкін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работу в херсоне, http://www.ukr.net - источник новостей, Вот тут я нашел ту инфу
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено