Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
27 червня, 2012   ▪   Святослав Птіцин   ▪   Версія для друку

14 років за вбивство міліціонера-кривдника – суд лишився невблаганним

Піврічний судовий розгляд справи вбивці міліціонера Миколи Симоненка остаточно завершено. Віталія Запорожця засуджено до 14 років позбавлення волі. Захист вироком шокований, жителі Семиполок теж
14 років за вбивство міліціонера-кривдника – суд лишився невблаганним

Справа Запорожця набула неабиякого розголосу, ставши навіть резонансною. І не так внаслідок убивство міліціонера, як через реакцію односельчан. Більшість причетних до подій тієї ночі стали, хоч як дивно, на захист підсудного, вимагаючи якщо не виправдання, то щонайменшого покарання. І тут селянська солідарність зіштовхнулася з міліцейською, оскільки колеги покійного в особі прокурора Людмили Таран, яка вела справу, вимагали для жителя Семиполок довічного ув’язнення. Адже, за словами обвинувачення, Симоненко у кафе, в якому сталася трагедія, перебував «при виконанні», проводив профілактичну роботу, вишукував асоціальні елементи. За що ж Віталій убив доблесного правоохоронця? За просте зауваження, яке йому зробив Симоненко. Здавалося б, все мало бути логічно – п’яний відвідувач негативно відреагував на слова представника органів правопорядку і помстився тому. Між тим, обвинуваченню не вірили не лише семиполківці, а й «мітингарі по неволі» – прості люди, що час від часу підходили до маніфестантів з плакатами. І кожен скаржився про наболіле: молоді мами розповідали про відвертий страх перед міліцією, продавці з прилеглого ринку – про побори від людей у формі, пенсіонери – про страх за своїх дітей, оскільки міліція, на їхню думку, вже давно не виконує своїх функцій. Власне, ця справа засвідчила, що громадськість не довіряє захисникам порядку. Чому?

Читайте також: Олена Білозерська про справу Запорожця

Взірець законності

Покійного Симоненка прокурор на останньому засіданні змалювала як «люблячого сина, батька, охоронця порядку», одним словом, людину ледь не ідеальну. Так само розповідає про свого чоловіка й дружина майора, Ірина Симоненко. За її словами, чоловік завжди повертався додому вчасно, спиртного майже не вживав, про роботу нічого не розповідав. Мати вбитого взагалі відмовляється вірити у розповіді семиполківців про нібито злодіяння Симоненка. А останні, якщо взяти до уваги слова односельців Запорожця, могли б розставити усі крапки над «і».

Про далеку від взірцевої поведінку покійного говорили свідки. Більшість допитаних, а це приблизно 30 осіб, заявляли, що у вечір убивства Симоненко був явно на підпитку, поводився неадекватно, чіплявся до відвідувачів, зокрема неповнолітніх дівчат, провокував конфлікти із Запорожцем. Ось що розповідала киянка, знайома підсудного, Олена Василенко: «У мене на очах цей міліціонер намагався підкинути молодому хлопцю скальпель у машину й забрати за це до відділку. Конфлікт між ними я бачила в ніч убивства». Згадували тут і колишні гріхи покійного. «Одного разу цей майор, п’яний, побачив мене на вулиці, сказав, що хоче «обкатати» мені пальці. Нібито він мене у чомусь підозрює. Я не погодилась. «Тоді зараз будемо груди твої обкатувати, надто вони в тебе великі», – заявив Симоненко», – розповідала мешканка Семиполок Ольга.

Читайте також: Суд напередодні вироку

«Коли майор з’являвся у селі, люди намагалися зайвий раз не потрапляти йому на очі. Одного разу він ішов вулицею п’яний і причепився до мого онука. Хоча вони не були знайомі», – ділиться переживаннями жителька Семиполок, пенсіонерка. Своє ім’я називати вона відмовилась, оскільки досі побоюється місцевих правоохоронців.

Суд же постійно намагався уникати таких слизьких питань, відводячи розмову подалі від теми, або ж взагалі, спиняючи адвокатів. Якщо ж говорити об’єктивно, то сторони конфлікту намагалися якомога більше героїзувати й ідеалізувати своїх симпатиків. Хоча це майже і не вплинуло на результат.

Суд

Судовий розгляд справи Запорожця затягнули. Це, до речі, визнали й самі служителі Феміди. Від початку проблеми були в потерпілих, котрі ніяк не могли оформити цивільний позов до Запорожця. Згодом естафету прийняла сторона захисту. Адвокати викликали до зали засідань нових і нових свідків, які «могли б повідомити подробиці», що раніше не були відомі. Однак у гонитві за всеосяжним висвітленням негативного образу міліціонера захисники себе неодноразово й добряче підставили: одного разу свідком був п’яний хлопець (тоді головуюча припинила допит, і молодика вивели), іншим разом свідком став чоловік, який перебував у залі на всіх попередніх слуханнях (допит також зупинили). Зрозуміло, що й суддя після чергових і чергових кандидатів на судовий допит реагувала щонайменш нервово. Певно, тому останнього разу відхилила список людей, які могли бачити сам постріл.

Загалом же суд здебільшого був на боці обвинувачення. Особливо яскраво це проявлялося під час допиту прокурорських свідків, які плуталися у власних свідченнях. «Суд все бачить і знає заздалегідь, що ви хочете спитати», – заявляла Тамара Міхієнкова. Взагалі судді не відреагували під час слухання справи на заяви свідків про те, що під час міліцейських допитів їх били. Адже звернень до міліції немає, то і факту такого не було.

 Читайте також: Масові затримання під час суду по справі Запорожця

 

Що ж насправді сталося?

Суд таки визнав, що покійний Симоненко у кафе відпочивав. Тож, за офіційною версією, зачитаною у вироку, Запорожець конфліктував із Симоненком, встиг побитися з ним на клумбі під розважальним закладом, після чого пішов додому, взяв рушницю і, усвідомлюючи свої дії, повернувся до кафе. Де, власне, і застрелив Симоненка. Після цього Запорожець зник у невідомому напрямку. Зачитуючи вирок, судді чомусь не взяли до уваги зламану руку засудженого (сказали, що її зламали пізніше), в основу обвинувачення поклали досудові свідчення Запорожця. Його заяви про побиття, за офіційною версією суду, який робив запит до обласної прокуратури, підтвердження не мали. Представники Феміди також повідомили, що покійний Симоненко на дискотеці був тверезим. «Етилового спирту у крові покійного не знайдено», – упевнено зачитала з вироку суддя. Куди ж поділися зразки крові Симоненка, які брали одразу після трагедії, головуюча не сказала.

Вирок у цій справі також став показовим. 14 років позбавлення волі за вбивство міліціонера, який спровокував конфлікт (на чому наголошували свідки) та 150 тис. грн дружині Симоненка (яка, за словами адвокатів, вже півтора року не перебуває в шлюбі з покійним. Однак судді не захотіли перевіряти цей факт). І це, попри понад десяток свідчень, які суперечили офіційній думці суду. Зрештою, склалося враження, що Тамара Міхієнкова частково керувалась емоціями, виголошуючи вирок. Вона навіть наголосила, що до вбивства призвело «самолюбство підсудного».

Читайте також: Як починався суд над Віталієм Запорожцем

Адвокати вже готуються подавати апеляцію.

«Ми однозначно подаватимемо апеляцію. Спочатку ознайомимося з протоколами судових засідань – це приблизно тиждень. Після цього оскаржуватимемо рішення», – сказав захисник Попов.

Оптимістичніше налаштовані мітингувальники, які півроку їздили до Броварів. «Ми програли бій, а не війну. Запорожець сидіти не буде. Ми не дамо», – резюмують вони.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • В Україні можна відшукати чимало цікавих туристичних місць, які зазвичай оминають традиційні довідники для мандрівників
    30 липня, Роман Малко
  • Що впливає на формування зовнішньої політики Грузії та її сприйняття вдома
    30 липня, Анна Корбут
  • Включення органів місцевого самоврядування у змагання з тарифного популізму дорого коштуватиме і жителям окремих міст, і країні загалом
    30 липня, Олександр Крамар
  • Нова британська прем’єрка активніше береться за бізнес
    30 липня, The Economist
  • Не знаю, наскільки це правильно з погляду психології, але вже деякий час прагну сприймати своє життя в Луганську як життя десь на екзотичних островах. Оскільки чимало читаю про Шрі-Ланку, прикладів у багатій уяві не бракує. Але хоч як притягуй за вуха реальність, вона ну аж ніяк не схожа на мій вибір та життя на диковинних островах.
    30 липня, Яна Вікторова
  • Дивовижна історія сина українських куркулів і грузинських «ворогів народу»
    29 липня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено