Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 червня, 2012   ▪   Маргарита Ормоцадзе   ▪   Версія для друку

Люди з рушницями: кожен п’ятий працездатний українець уже озброєний

На нинішньому, початковому, етапі формування збройної культури для більшості українців бажання мати зброю є лише компенсаційним механізмом психіки часто з негативними наслідками для оточення
Матеріал друкованого видання
№ 23 (240)
від 7 червня, 2012
Люди з рушницями: кожен п’ятий працездатний українець уже озброєний

Більш ніж 640 тис. одиниць вогнепальної зброї нарахувало МВС у громадян України. Профільні об’єднання, такі як Українська асоціація власників зброї, наводять більш вражаючу статистику: до 2,5 млн одиниць легальної і до 3 млн у нелегальному обігу. Тобто вогнепал є в кожного п’ятого працездатного українця. Що стоїть за цими цифрами?

РОЗЗБРОЄНА САМООБОРОНА

«Я давно мрію мати вогнепальну зброю, бо мешкаю в неблагополучному районі Києва і навіть удома не завжди почуваюся в безпеці, – розповідає Сергій Н., фінансовий консультант. – Якщо побачу, що хтось намагається викрасти або пошкодити моє авто, рушниця стане в пригоді. Вона потрібна мені, щоб захищати себе, свою родину і майно».

Щоб стати її законним власником, Сергію потрібно пройти безліч процедур. Але при цьому він може дістати право лише на володіння мисливською довгоствольною вогнепальною зброєю. Згідно з наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року для отримання в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської нарізної, комбінованої, гладкоствольної зброї та арбалетів громадянин має надати цілий стос документів. Зокрема, письмове клопотання щодо видачі дозволу на ім’я керівника органу внутрішніх справ, медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають купівлі, копію договору страхування, довідку про проходження вивчення її матеріальної частини, правил поводження з нею та застосування, довідку про наявність чи відсутність судимості тощо. Придбану рушницю потрібно зареєструвати у МВС протягом 10 днів. За даними Міністерства внутрішніх справ, на 1 січня цього року на обліку перебувало 646 тис. власників мисливської вогнепальної зброї.

А ось щоб дістати право на володіння короткоствольним вогнепалом чи травматичним пістолетом, потрібно стати народним депутатом або вступити на службу до МВС чи СБУ, або бути журналістом чи охоронцем (у випадку з травматикою). «Володіння зброєю без відповідного дозволу тягне за собою адміністративну або кримінальну відповідальність і карається позбавленням волі на термін від двох до п’яти років», – зазначає Катерина Гутгарц, партнер адвокатської фірми АБГ.

У цьому полягає український парадокс. Під час самозахисту за допомогою мисливської зброї летальні наслідки сягають 85%, тоді як короткоствольна нарізна, легально недоступна для більшості громадян, знижує ризик смерті нападника до 15–20%. Цифри наведені для випадків самозахисту лише в межах свого будинку або квартири, де зазвичай зберігається рушниця або карабін, хоча більшість нападів зловмисники скоюють на вулицях.

Вільно, без дозволів, можна придбати пневматику, яка, згідно з чинним законодавством, зброєю не є (доки за її допомогою не скоєно злочин). За словами Анатолія Куликова, екс-командира київського «Беркута», вона має забійну силу, що дає змогу вбити людину або серйозно поранити нападника: «Для самозахисту, звісно, можна придбати мисливську або пневматичну. Але враховуйте, що зловмисники не попереджають про напад. Вас можуть пограбувати лише заради зброї».

Читайте також: Менше законів – більше зброї

ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЯГ

Інший український парадокс – бажання мати зброю саме для самозахисту. В цьому українці схожі на мешканців відносно неблагополучних країн, таких як Бразилія (до речі, рівень злочинності в цій країні вищий, ніж в Україні. – Ред.). Для порівняння: у Сполучених Штатах та ЄС громадяни купують її передусім заради активного відпочинку, наприклад, спортивної стрільби в тирі чи полювання, також багато людей збирають власні зброярські колекції.

Українські адепти вільного володіння вогнепалом підкреслюють, що сам факт можливої його наявності в будь-кого на вулиці зменшує кількість кримінальних випадків, бо для нападника збільшується загроза бути підстріленим своєю ж жертвою. «У багатьох цивілізованих країнах людям дозволяють на законних підставах мати бойові пістолети та револьвери як засоби самозахисту, – каже Артем Мкртчян, член Української асоціації власників зброї. – В Україні населення вводять в оману, коли кажуть, що ми не готові до легалізації вогнепалу, бо сектори охоронних послуг у нас монополізовані. Через відсутність у людей короткоствольної нарізної під час захисту своєї оселі (від зловмисників. – Ред.) вони застосовують мисливську зброю, що не призначена для цього. І це призводить до летальних наслідків».

Водночас фахівці з цього питання підкреслюють, що безпосередньо для самозахисту в критичній ситуації використати зброю проблематично. «Кожен, хто навчився стріляти й опанував правову і нормативну базу, розуміє, що в 99,9% випадків зброю для самооборони застосовувати не можна, – стверджує Борис Гущин, віце-президент Національної федерації стрільби України. – Межу, що відділяє законну самооборону і злочин, не завжди у змозі визначити навіть кваліфіковані юристи, що вже казати про далеких від юриспруденції громадян».

Він наводить практичний приклад: якщо зловмисник перебуває за 7 м від потенційної жертви, за законами України, суб’єкт нападу не має права погрожувати йому зброєю з метою самозахисту. Але саму цю відстань можна подолати за секунду і вихопити пістолет. А ось зробити прицільний постріл для самооборони, наприклад, у ногу за цю секунду навіть не кожен спецпризначенець зуміє.

Тож чому більшість українців чоловічої статі тягнуться до зброї? «Тією чи іншою мірою вона приваблює людей, – каже Борис Гущин. – Це інстинктивний атавістичний потяг, що дістався нам у спадок з прадавніх часів, коли людина змушена була зубами і кігтями захищати свою територію або завойовувати чужу. Ми цивілізувалися, припинили битися одне з одним за їжу, але інстинкти захисника і завойовника зберегли. Цікавість людей до зброї ірраціональна».

«У психології є поняття екзистенціальних страху та тривоги, пов’язаних із природою людини, – зазначає Юрій Живоглядов, віце-президент Київської асоціації практикуючих психологів та психотерапевтів. – Це нормальні стани, які особа переживає на тлі соціальної дисадаптивності. Людина прагне хорошого життя, якому заважають не реальні бандити за дверима, а думки про них. Їй здається, що збалансувати відчуття тривоги можна, просто маючи вдома зброю».

Більшість опитаних Тижнем експертів вважають переконання, що зброя є надійним захистом у разі екстремальної ситуації, ілюзією. І не лише через спритність нападників, які не попереджають про свої наміри. А тому що вистрілити в іншу людину, переступити через етичні норми та закони її власник не зможе. Крім того, на нинішньому, початковому, етапі формування збройної культури для більшості українців бажання мати зброю є лише компенсаційним механізмом психіки часто з негативними наслідками для оточення. Зрештою, ухвалюючи остаточне рішення про її купівлю, фахівці радять згадати чеховську істину: якщо в першому акті рушниця висить на стіні, в останньому вона вистрілить.

ОЗБРОЄНІ Й НЕБЕЗПЕЧНІ

«Роздайте людям пістолети, і вони самі захистять себе від бандитів». Цю тезу в різних варіантах не втомлюються повторювати прихильники вільного обігу зброї. Наскільки правильні такі твердження, можна простежити, оскільки чимало українців правдами і неправдами вже озброїлися для самозахисту. Ця зброя стріляє і часто влучає не в бандитів.

12 травня у Луганську син слідчої прокуратури обстріляв гумовими кулями автівку, водій якої, на думку стрільця, порушив правила дорожнього руху. На щастя, ніхто не постраждав, окрім фарби на автомобілі. Але правоохоронці обіцяють віддати прокурорське чадо під суд.

9 травня у Дружківці Донецької області оператор місцевої телекомпанії гуляв «під мухою» вулицями рідного міста. Мав при собі пневматичний пістолет, сплутав із хуліганами двох міліціонерів, застосував зброю.

7 травня у місті Любомлі Волинської області чоловік після кількох чарчин розстріляв із травматичного пістолета (на який, до речі, мав дозвіл від МВС) двох осіб. Прокуратура звинувачує його в замаху на вбивство.

1 травня у Харкові офіцер міліції вирушив своєю автівкою на відпочинок. При собі мав пістолет, заряджений набоями з гумовими кулями (звісно, для самооборони). Проїхати до пляжу йому завадили перехожі. Правоохоронець, напевне, вважав, що така перепона загрожує його дорогоцінному життю, і розпочав стрілянину. Двоє поранених.

29 квітня у Чернівцях щось не поділили двоє чоловіків. Один із них як останній аргумент використав травматичний пістолет. Спочатку підстрелив себе, а потім опонента.

Перелік таких інцидентів можна продовжувати до нескінченності.

Читайте також: В заколот проти влади ніхто не повірив


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею імовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено