Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
7 червня, 2012   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

«Базар» замість театру: у столиці знищують унікальний культурний заклад

Після Андріївського узвозу та Гостинного двору киянам доведеться стати на захист муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва
«Базар» замість театру: у столиці знищують унікальний культурний заклад

Перший і останній

Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва був створений 1982 року.

У будівлю на Подолі, за адресою вул. Межигірська, 2, театр переїхав 14 років тому – у 1998-му. Відтоді було поставлено понад 100 вистав, половина з них – вперше. Щомісяця маленькі глядачі мають змогу переглянути більше 20 вистав. Це і опери, і балети, і мюзикли, і музичні казки…

На час свого заснування Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва (тоді – Державний дитячий музичний театр) був першим в Україні та другим у світі театром такого профілю. Сьогодні ж він єдиний в Україні.

Але навесні, розповідають актори, почали точитися розмови про його закриття. «Ми не маємо жодної конкретної інформації, – каже солістка театру Іра. – Міністерство культури нам нічого сказати не може. Хочемо принаймні дізнатися, бути театру чи не бути, тому й влаштували цю акцію. Адже у будь-яких чутках є частка правди».

Без грошей і приміщення

Чутки – це не єдина підстава перейматись долею унікального закладу. «По-перше, у нас недофінансування, – розповіла Тижню помічник головного режисера по оперній трупі, провідний майстер сцени Ірина Ладіна. – З нас знімають гроші, 25% щомісяця. У червні зняли 50%. По-друге, нам досі не продовжили оренду приміщення, що перебуває на балансі управління культури».

Нині в театрі немає навіть директора. «Його обов’язки взяв на себе наш художній керівник, – розповідають люди. – Адже потрібно платити зарплату, хтось має за це відповідати… Дякуємо йому за це. Він дуже переживає. До того ж нас намагається підтримати».

«Ми справді унікальний театр, – пояснює пані Ладіна. – Адже ми не просто драматичний театр, які в нашій країні, дякувати Богові, є, і ми їм теж дуже вдячні, що вони для дітей роблять вистави. Ми ставимо опери для дітей! Ми виховуємо глядачів які, коли виростають, йдуть до Національної опери України і слухають великі вистави. А ще ми намагаємось робити все, щоби діти знали, де добро, а де зло. Щоб у їхніх серцях була любов».

Негумові

Любов любов’ю, але є й доволі прагматичний бік проблеми: працює у театрі понад 400 осіб. Більшість із них – творчий колектив: хор, солісти, балет, оркестр… Всі ці люди можуть незабаром залишитись не просто без роботи, а й без надії влаштуватись за фахом.

«У нас є лише одна Національна опера, і всім там просто забракне місць. Звісно ж, ми можемо піти туди й просити взяти нас на роботу… Але ж вони негумові, – кажуть працівники дитячого театру. – Мало хто з нас зможе влаштуватись».

У разі закриття театру непереливки буде й молодому поколінню. «Тим, хто вступає до консерваторії, потрібно десь працювати. А Національна опера, знову ж таки, одна, – пояснює Ірина Ладіна. – До нас приходять студенти, які хочуть працювати, і ми надаємо їм це право. І театральні режисери випускаються – ми їм також намагаємось дати можливість ставити вистави».

Найгірше

Кажуть, замість театру у ласому шматочку міста може з’явитись черговий торговельно-розважальний центр. На думку колективу, це – найгірше.

«Якщо не буде культури – не буде нації, – пояснює Ірина Ладіна. – Якщо не буде нації – не буде країни... Країна не може триматись на самих банках і базарах».

«Звісно ж, ми боротимемося за театр, – додає вона. – Адже сюди приходять наші діти. Ми маємо їх чомусь навчити. Щось їм лишити».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено