Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
4 червня, 2012   ▪   Юрій Поташній   ▪   Версія для друку

Аукціон чудес

Нині в Україні діє не одна сотня реабілітаційних центрів, де лікують від наркотичної залежності. У більшості з них допомогу надають непрофесійно
Матеріал друкованого видання
№ 20 (237)
від 17 травня, 2012
Аукціон чудес

Про наукові методики там навіть не чули, бо не запрошують на роботу ані наркологів, ані психологів. Практикують й імітацію трудотерапії, яка подеколи нагадує визискування і йде на користь тільки роботодавцям. Пацієнтів саджають у ями та ізолятори, на них надягають наручники. Подейкують про оригінальні методи перевиховання в одному з наркоцентрів Чернігівщини, що більше нагадує концтабір. Кажуть, його наставник навіть не вміє писати, а посеред ночі в п’яному чаду шаблею рубає чагарники. На таких прикладах не виховаєш досконалу особистість, що прагне тверезого життя.

Читайте також: Недореабілітація: що очікує наркозалежних, які хочуть позбутися своєї згубної звички

СУМНІВНА СВОБОДА

Держава не висуває жодних вимог до організаторів наркоцентрів. Треба лише зареєструвати громадську організацію, набрати пацієнтів – і ти вже наставник, «лікуєш». Складно відшукати кількадесят медичних установ, де надають кваліфіковану допомогу. Відтак нещодавно професіонали об’єдналися у Всеукраїнську асоціацію центрів допомоги наркозалежним «Альтернатива», до якої входять 15 центрів. Ще стільки само готуються до вступу в асоціацію. «Ми не ставимо за мету об’єднати якомога більше наркоцентрів, – каже голова новоутвореної асоціації лікар-нарколог Владислав Сова. – Приймаємо лише тих, хто надає якісні послуги, використовує ліцензовані чи запатентовані програми».

Асоціація ставить за мету навести лад у галузі: систематизувати надання наркологічної допомоги, зобов’язати всі центри дотримуватися чітких програм реабілітації й вести звітну документацію. Задля цього планують вийти із законодавчими ініціативами на профільні міністерства. Серед пропозицій – упровадження обов’язкового лікування від наркоманії.

«Обов’язкова реабілітація має існувати як альтернатива ув’язненню для залежних від наркотиків, що скоїли дрібні злочини, – вважає завідувач відділу профілактики й лікування наркоманії харківського Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України Ігор Лінський, при цьому підкреслює, що йдеться саме про обов’язкову, а не про примусову реабілітацію. – Суд зобов’язує, а не примушує хворого пройти курс реабілітації. Його не беруть під варту, а він сам має виконати це рішення. Якщо хворий не виконав присуд, буде ув’язнений».

В Україні, як і у світі загалом, ефективність довели два види реабілітаційних програм: психотерапевтичні й духовні. Набуває поширення польський досвід, що ґрунтується на успішній діяльності мережі реабілітаційних центрів «МОНАР».

Читайте також: Наркомани лікують один одного хорошим прикладом

ШЛЯХ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Звернутися до лікаря наркомана зазвичай змушують зовнішні обставини: тиск батьків, проблеми з міліцією, негаразди зі здоров’ям. Усунення фізичної залежності – це лише початок тривалого шляху. Якщо він знехтує реабілітацією, обов’язково повернеться до вживання наркотиків – як не через місяць, то через рік. «За десятиліття роботи я пролікував тисячі пацієнтів, – розповідає Владислав Сова. – З них лише п’ять – сім осіб самостійно, без реабілітації, назавжди відмовилися від згубної пристрасті. Це були люди з твердою волею, що потрапили в залежність уже дорослими. Тепер на голку найчастіше підсідають підлітки, тому без тривалого лікування їм ніяк не обійтися».

Перебуваючи в реабілітаційному центрі, наркоман перші два-три місяці адаптується до тверезого життя. Лише після цього настає черга відповідних процедур: тут вчать по-новому зав’язувати стосунки, виявляти емоції, брати на себе відповідальність. Період реабілітації визначають для кожного індивідуально, проте він не може тривати менш як дев’ять місяців. Найкращих результатів досягають, коли в групі 15–20 пацієнтів. Тоді фахівець встигає кожному приділити достатньо уваги.

«Головне, щоб пацієнт був активним учасником реабілітації, а не пасивним об’єктом впливу, коли навколо нього лише водять хороводи й розповідають казки», – зазначає Ігор Лінський. За словами вченого, у реабілітаційному центрі обов’язково має працювати кваліфікований персонал. Не обійтися й без виробничої бази для трудотерапії, приміром, будівельної чи сільськогосподарської. Хворим треба забезпечити умови для занять фізкультурою. Важливо налагодити зв’язки з центрами зайнятості та потенційними роботодавцями.

Голова ГО «Батьки проти наркотиків» Анатолій Гевліч вважає наркоманію не медичною, а психосоціальною проблемою. Тому вилікуватися від неї, вживаючи пігулки, неможливо. «Наркомана слід перепрограмувати, як комп’ютер, що зазнав збоїв, – каже пан Анатолій. – А зробити це можна лише в реабілітаційному центрі. Треба навчити його отримувати задоволення від життя, а не від наркотиків. А це справа непроста й потребує чимало часу».

Організація об’єднує батьків, чиїм дітям вдалося позбутися залежності від голки. Вони поширюють власний досвід перевиховання наркоманів, рекомендують перевірені реабілітаційні центри. При цьому беруть до уваги один-єдиний показник – ефективність.

БОРОТЬБА ЗА РИНОК

Практикують в Україні й замісну терапію (ЗТ), суть якої полягає в заміщенні вуличних наркотиків легальними. Програму ЗТ в Україні вже протягом восьми років фінансує Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД. Щоправда, допомога з-за кордону надходить переважно не живими грішми, а наркотичними засобами, здебільшого метадоном. Його безплатно роздають у наркодиспансерах, оскільки у світі накопичився значний надлишок цього синтетичного наркотику. Є підозра, що тільки-но в нашій країні сформується чимала армія метадонозалежних, донор одразу припинить доброчинність. Планується, що надалі згадану програму фінансуватиме держава.

Якщо в Європі кандидатів для ЗТ ретельно добирають, то в Україні жодних вимог до претендентів немає. Упродовж 2012 року кількість таких пацієнтів планували довести до 20 тис. Наступний рубіж доволі розмитий: 60–150 тис. осіб.

Читайте також: Мережевий НАРКетинг

Програмою ЗТ завжди був невдоволений Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС (БНОН), бо, вочевидь, має власний шкурний інтерес у наркобізнесі. Численні експерти в бесідах із Тижнем підтвердили, що БНОН тримає «дах» над нелегальними виробниками та розповсюджувачами наркотиків в Україні. Так, у вересні минулого року працівників Святошинського БНОН Києва викрили в організації злочинного угруповання.

«Святошинський БНОН створив сприятливі умови для того, щоб молодь і підлітки цього району потрапляли в наркотичну залежність, – каже президент Всеукраїнського об’єднання громадських організацій «Рух протидії наркоманії та наркокорупції» Роман Трохін. – Шантажуючи наркоманів, міліціонери змушували їх торгувати наркотиками. Тут роками не закривали притонів і наркоаптек». Від спілкування з працівниками БНОН у пана Трохіна залишилися неприємні враження. «Манера поведінки, сленг уперемішку з нецензурною лайкою свідчать про їхню самовпевненість, безкарність, – розповідає він. – Автомобілі, золоті годинники, дорогий одяг вказують на те, що люди живуть на нетрудові, дуже великі, доходи». Роман Трохін, який добре знає міліцейську «кухню», стверджує: діяльність Святошинського БНОН не була прикрим винятком – це загальнодержавна практика. А за таких умов зупиняти епідемію наркоманії в Україні просто нікому не вигідно.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
  • Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
    28 травня, Богдан Буткевич
  • Позаблокова Фінляндія адаптує свою оборонну стратегію відповідно до вимог часу
    28 травня, Анатолій Шара
  • 14 травня у кварталі Сонячний у Луганську в приміщенні супермаркету «Абсолют», що працював ще кілька днів тому, відкрився великий і сяючий новими кольорами «Спар» із величезною вивіскою «7:00 — 22:00». Якщо брати мірки довоєнні, то хіба це подія? Так, відкриття чергового супермаркету у великому місті — майже буденне явище.
    28 травня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено