Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 грудня, 2011   ▪   Денис Данько   ▪   Версія для друку

Продане військо: українські офіцери торгують солдатами

Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, майже 73% українців упевнені, що збільшення фінансування ЗСУ не покращить становище військових.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (215)
від 8 грудня, 2011
Продане військо: українські офіцери торгують солдатами

Згідно з останніми дослідженнями Інституту Горшеніна, майже 73% українців упевнені, що збільшення фінансування ЗСУ не покращить становище військових. Строкова служба давно перестала бути престижною, але парадокс: цієї осені, наприклад, на Дніпропетровщині, конкурс становив 11 юнаків на одне солдатське місце. Чому? Бо в армії годують. Бо не треба шукати роботу й винаймати житло. Бо після «дембеля» можна влаштуватись працювати, приміром, охоронцем. І всі ці плюси переважають очевидні мінуси. Ось тільки жодного із призовників ані до присяги, ані після не попереджають про те, що солдат – це раб, який цілком належить командирові.

Читайте також: ДМБ-2011

ВОЯКИ НА ПРОДАЖ

«Улітку солдати тут обслуговують усіх підприємців, – розповідає колишній офіцер Володимир Лазаренко. – Вони тупо заробляють гроші для свого командира. А якщо не хочуть, він їх просто лупцює. Тому всі залякані й забиті».

Наш співрозмовник служив у селі Понизівка, що біля Ялти, у військовій частині А 0801. Лазаренко розповідає, що командир Віталій Смірягін на солдатській праці заробляє вже давно. «Рядові, – каже, – втікали від Смірягіна ще коли той комроти був у іншій частині. – Тоді він примушував солдатів збирати каміння – по три, чотири машини за день. Хлопці з ніг валилися, засинали в наряді. І врешті не витримували, втікали. Гроші, зароб­­­­лені вояками, командир забирав собі. Я про це казав керівництву, але реакції – нуль». Потім Смірягіна перевели, але замість угамуватися, – додає колишній офіцер, – той знов узявся за старе».

Слова Лазаренка підтверджують і ті, хто був підлеглими Смірягіна. Олег Бабанський закінчив службу рік тому. Свої солдатські будні згадує із жахом. Найгірше, за його словами, була не пісна каша, не суворий статут і навіть не дідівщина. Найтяжчим виявилося те, що його разом з іншими рядовими чи не щодня кидали на нову ділянку робіт. «Було таке, що відразу 10 солдатів ішло на роботу – шість туди, чотири сюди, а в частині залишався один! – розповідає Олег. – І йому доводилося прибирати всю територію. Найгірша робота – могили копати. Якось копаю я, а поруч стоїть мужик із золотим ланцюгом у палець завтовшки і кричить на нас: «Швидше давай, швидше!»

КОМАНДИРУ – ГРОШІ, БІЙЦЯМ – МОРОЗИВО

Командира Смірягіна знайти легко, домовитися з ним – іще легше. Він виходить на КПП, уважно слухає журналістську легенду про машину цегли, яку треба розвантажити, і пропонує взяти в нього скільки треба вояків. Нам потрібно двох. Їх і зустрічаємо наступного ранку на пропускному пункті. За солдатів командир бере 200 грн. Наші документи військового не цікавлять. Тобто хто ми і що насправді збираємося робити з бійцями, йому байдуже.

Солдати також зайвих запитань не ставлять. Навіть коли замість цеглу розвантажувати веземо їх подалі від військової частини і пригощаємо морозивом. Коли ж дізнаються, хто і навіщо їх купив, мовчать. Рядових ми відвезли до керівників кримської військової служби правопорядку, а свою розповідь про їх купівлю у Смірягіна підкріпили відзнятим на телефон відео.

Налякані армійці починають ділитися спогадами про службу. Рядовий Микола пригадує, як розвантажував машини й копав траншеї в Сімеїзі та Ялті. За півроку служби на такі роботи він їздив сім чи вісім разів. Військові правоохоронці приймають вольове рішення вирушати до частини А 0801 і брати командира Смірягіна на гарячому. Вже за півгодини на плацу починається перекличка – факт нестачі двох солдатів доведено. Пояснити, де вони, офіцер не може. Коли ж тут-таки з’являються журналісти разом із вояками, військові правоохоронці констатують скоєння командиром правопорушення – виділення бійців за гроші для роботи за межами частини.

ПОКАРАННЯ

У ході розслідування виявилося, що Смірягін постійно відправляв військовослужбовців на роботи, не пов’язані з проходженням служби, а також систематично порушував соціальні гарантії солдатів. Командира визнали вин­­­­ним у скоєнні корупційного діяння. І навіть призначили йому покарання – штраф у 2550 грн. Делікатно кажучи, сума не надто велика, тож, з огляду на підприємницьку хватку Смірягіна, мож­­на припустити, що розрахуватися з державою йому буде не дуже важко. Щоправда, платити штрафу офіцер не хоче, й тому звернувся з апеляцією до суду.

А яким було б покарання, якби командир продав солдатів не журналістам, а, наприклад, сексуальним збоченцям?

Виявляється, таке теж практикується в нашій армії. Але військове керівництво проблеми не бачить, навіть коли йому допомагають розплющити очі. У межах журналістського розслідування репортери обійшли три військові частини, де спробували купити солдата на ніч. І в двох із них (одна розташована в центрі Києва, а друга – в області) черговий на КПП порадив кореспондентам поговорити з… офіцером. Тобто з такими проханнями до них уже зверталися. І несподіванкою для служивих вони не стали. Понад те, командири погодилися «виділити» рядових. Не збентежило їх навіть, що, за журналістською легендою, замовляли солдатів для чоловіка. Вояк, якого виділили журналістам, був готовий їхати хоч у сауну, хоч на квартиру. Головне, щоб повернули до частини зранку. Вартість повії в погонах – близько 500 грн.

Інформація, зібрана журналістами, не на жарт образила Міністерство оборони. Ще до того як було призначено і проведено перевірку, військові звинуватили медіа в інсинуаціях та провокаціях. Зрозуміло, що ревізія не підтвердила жодного факту, виявленого ЗМІ.

Наш герой, офіцер Смірягін, так і залишився служити в частині А 0801. Його колишній колега Володимир Лазаренко досі живе по сусідству й бачить, що на «шлях перевиховання» командир так і не став. Єдине, що змінилося в житті ялтинської частини, – її залишили двоє рядових. Обох хлопців, яких Смірягін продав журналістам на розвантаження цегли, перевели в Сімферополь до підрозділу при Військовій службі правопорядку. Аби півроку, що їм залишилося до дембеля, вони відслужили Батьківщині не прибиральниками, могильниками та вантажниками, а солдатами. Утім, саму українську армію двоє бійців і журналісти навряд чи врятують. Таких Смірягіних у державі тисячі.

Читайте також: Яка влада, така й армія


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Французькі політики, котрі відразу після Помаранчевої революції позиціонували себе групою підтримки України, нині активно лобіюють інтереси Кремля.
    31 травня, Алла Лазарева
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено