Суспільство

  ▪   Роман Малко

Табачник приміряв білі капці

Коли б українські студенти, які дуже люблять свого міністра освіти, дізналися про таку дивовижну нагоду, вони б на останні гроші приїхали до Києва. Пожертвували б парами та навчальним процесом, заощадили б на портвейні та біляшах, добиралися би навіть автостопом, але такого не проґавили б. Бо це насправді унікальне явище. Міністр освіти в білих капцях.

Що цікаво, вони йому пасують. Як і білий халатик. В нього відразу з’являється певний шарм і він стає якимось одомашненим.

Втім, це явище, безумовно, належить до рідкісних, позаяк небуденне воно. Може, не один би хотів таке побачити та покайфувати, але, на жаль, – це для обраних… Чомусь для широкого загалу такі акції не рекламують.

Постати перед народом в такому загадковому образі Дмитра Володимировича змусили, хоч як дивно, нанотехнології. Не є таємницею, що для науки міністр готовий на будь-які жертви, але, щоб аж на такі. Втім, виходу у нього іншого не було. Завітавши на відкриття Науково-навчального центру «Наноелектроніка і нанотехнології» до Національного технічного університету України, більш відомого як КПІ, міністр мусив дотримувати марки. Адже на церемонії відкриття, окрім керівництва КПІ та провідних українських вчених, був присутній навіть нобелівський лауреат з фізики, віце-президент Російської академії наук Жорес Алфьоров.

Разом з іншими учасниками церемонії Табачник спочатку врізав собі кусочок червоної стрічки, а потім змушений був приєднатися до оглядової екскурсії. Тут йому і підсунули білі капці. Тому що основним пунктом програми був якраз огляд надсучасної лабораторії, входити до якої в брудних шкарбунах, не можна. Що цікаво, усіх інших гостей вдягли в капці синього кольору. А от міністру чомусь дали саме такі. Мабуть, вони належать до класу VIP та призначені лише для особливо важливих персон.  

Міністра примусили вбрати капці, халатик і лише тоді, через бокс, провели дивитися на «унікальне середовище у реалізації замкненого циклу «Підготовка кадрів – Наукові дослідження – Виробництво», яким має стати науково-навчальний центр.

Дмитро Володимирович, вирячивши від захоплення очі, оглядав лабораторію і, ніби щось розуміючи, кивав головою. Вийшовши на свіже повітря, Табачник відповів на кілька запитань журналістів, похвалився, що в його відомості немає затримок зарплат і вони, себто зарплати, нестримно зростають, сів у чорний мерседес, прикрашений георгіївськими стрічками ніби на календарі «9 мая» і поїхав.