Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 жовтня, 2011   ▪   Андрій Ткач   ▪   Версія для друку

Швидкий пошук за чин і гроші

Якщо ви бідні й не маєте зв’язків у владі, вам залишається шукати зниклого родича самотужки
Матеріал друкованого видання
№ 40 (205)
від 29 вересня, 2011
Швидкий пошук за чин і гроші

Показовим є останній випадок у столиці, коли зникла не проста людина із села, а суддя Апеляційного суду Києва Оксана Дурицька. Щойно 14 вересня в Оболонський райвідділок міліції звернулася її мати, як уже наступного дня жінку знайшли. На жаль, мертвою. Виявилося, що вона загинула в одній із міських водойм і більш як тиждень пролежала в морзі невпізнаною. Очевидно, з ідентифікацією потопельниці не поспішали, бо не знали, що за життя вона обіймала солідну посаду в суді.

ШУКАТИ СТАЛИ ГІРШЕ

Ця історія вкотре оголила давню болючу проблему нашої міліції. Коли людина має статус у суспільстві, її родичів шукатимуть щосили, коли ж вона бідна й без упливових зв’язків, ніхто її бідою не перейматиметься.

На думку генерала Геннадія Москаля, зараз, коли наука й техніка зробили великий крок уперед, в Україні почали забувати навіть радянські методи. Спеціальні підрозділи з розшуку безвісти зниклих ліквідували, а їхню роботу кинули на перевантажені структури карного розшуку. «Чим вони насамперед займатимуться – розшуком злочинців, за яких б’є начальство і через яких страждає статистика МВС, чи зниклими, які на ці показники ніяк не впливають?» – запитує Геннадій Москаль. І сам відповідає: «Звісно ж, ловитимуть злочинців, а безвісти зниклих шукатимуть побічно – в кращому разі опитають знайомих та й на тому крапка».

Ветерани МВС обурюються, що досі в міліції не створено спеціальної комп’ютерної програми, яка могла б у автоматичному режимі порівнювати дані зниклих людей і невідомих трупів. Закуповують пересувні лабораторії для перевірки техстану автомобілів на дорогах, щоб продовжувати «доїти» водіїв, а програмного забезпечення для зниклих безвісти придбати не спромоглися. Як розповів Тижню відставний майор МВС Іван Микитенко, розробка, котрою давно користуються в розвинених країнах, могла б суттєво спростити роботу міліції.

«Подивіться, як зараз шукають зниклого в Харкові журналіста Василя Климентьєва, – каже Микитенко. – Порозсилали по всіх моргах повідомлення, і там ледве не вручну звіряють антропометричні виміри невпізнаних тіл із даними харківського журналіста; якщо ж відсіюють підходящих «кандидатів», то вже потім проводять ДНК-аналіз. Існувала б комп’ютерна програма – все можна було б зробити за лічені дні, і зразу стало б відомо, чи є в моргах України його тіло, чи його ще треба знайти. З такою недосконалою методою ми одну людину шукатимемо роками, поки всі трупи поперевіряємо».

Читайте також: Зникнення журналіста Климентьєва

УТРАЧЕНИЙ ЧАС

Із типовим випадком міліцейської халатності зіткнулися рідні двох дівчаток – Насті Балябіної і Тетяни Мізіної, які зникли в Севастополі ще 4 січня цього року. Щойно діти не повернулися додому, батьки відразу забили на сполох і звернулися до міліції. Однак замість того, щоб підняти по тривозі весь особовий склад, внутрішні війська, кінологів із собаками, чергові міліціянти почали розказувати рідним байки, ніби діти десь бавляться й невдовзі прийдуть додому. Потім один із керівників севастопольської міліції взагалі дозволив собі образливі речі: заявив, що немає причин для тривоги, адже, мовляв, дівчатка з неблагонадійних сімей, що вони волоцюжки, а то й узагалі малолітні повії. За такі слова матері почали погрожувати горе-офіцерові судом. Зрештою, вони здійняли галас у ЗМІ, а без цього, можливо, до серйозних пошуків силовики не вдалися б і досі.

Коли інформація про зникнення дітей та інертність місцевої міліції докотилася до Києва, тоді вже правоохоронці заходилися шукати як слід: підняли й особовий склад, і кінологів, і навіть військових моряків. Проте час був безнадійно згаяний – дівчаток знайшли мертвими. Коли ж у Севастополь приїхала міністерська перевірка з Києва, виявилося, що навіть за 10 днів після заяви батьків міліція міста всупереч законодавству і здоровому глузду не тільки не порушила кримінальної справи за фактом зникнення дітей, а навіть оперативно-розшукової не завела. І взагалі не дала тій заяві ніякого ходу. Тільки вже як дівчат знайшли з ознаками насильницької смерті, тоді прес-служба УВС Севастополя повідомила, що справу нарешті відкрито за фактом убивства.

Невдовзі затримали жінку, яка була знайома з Настею і Тетяною, і міліцейська прес-служба переможно заявила, що є вагомі підстави вважати, нібито саме вона скоїла подвійне вбивство.

«Затриману звинуватили в убивстві двох дітей тільки на підставі того, що на задньому боці її джинсів нібито знайшли кров однієї із жертв, – розповіли Тижню на умовах анонімності в міліції. – Досвідчені криміналісти розуміють, що це профанація чистої води, – мабуть, кров їй намазали власноруч, щоб повісити на неї злочин. Адже ніякісіньких мотивів у неї не було, та й коли когось убивають, то кров на одязі спереду, а не ззаду. Виходить, справжній убивця досі на волі».

ПІШОВ Й НЕ ПОВЕРНУВСЯ

У МВС запевняють, що в разі зникнення людини спеціальна оперативно-розшукова справа у провадженні перебуває безстроково, якщо ж її з якихось причин закривають, то матеріали тримають в архівах 15 років. Адже трапляються випадки, що понад десятиліття не знаходять ні особи, ні тіла. 13 років тому в жительки Києва Алли Фролової за загадкових обставин не стало чоловіка – Степана Кройтора. Жінка припускає, що про обставини його зникнення може знати скандально відомий в Україні пастор Сандей Аделаджа, який керує церквою «Посольство Боже».

«Мій чоловік мав невеличку страхову компанію. Все було добре, аж доки знайомі запропонували нам відвідувати зібрання «Посольства Божого», – пригадує Фролова. – Дуже швидко Степан наблизився до Аделаджі й навіть став його радником із юридичних питань. За два роки, 1997-го, ми з дочкою поїхали до батьків у Луганськ, а коли повернулися, чоловіка не було ні вдома, ні на роботі. Обдзвонили всіх знайомих, проте єдина нитка, яку могли знайти, – один пенсіонер бачив мого чоловіка востаннє на нічній молитві в Сандея Аделаджі. Він частенько влаштовує в себе такі «всеношні» й зараз».

Алла Фролова стверджує, що парафіяни помітили, як після нічної молитви пастор запросив Кройтора на розмову віч-на-віч. Коли вона запитала у проповідника про свого чоловіка, той буцімто відповів: «Якщо він повернеться додому, це буде велике диво».

ЯК З ТВАРИНАМИ

Поховання невпізнаного тіла, якщо родичі по нього не звернулися, відбувається впродовж 10 діб. Як зазначає завідувач столичного моргу Микола Труш, тільки єдині останки в них зберігаються понад 10 років. «Це так зване таращанське тіло, – пояснює він. – Формально нібито експертизами підтверджено, що воно належить журналістові Георгію Гонгадзе, але мати з цим не погоджується й відмовляється забирати для поховання. Тож ми змушені тримати його в себе, аж доки буде команда ритуальним службам стосовно похорону. Якщо ніхто не звертається по тіло після детального опису, дактилоскопування й фотографування, його ховають на столичному Північному кладовищі під порядковим номером. Трапляються випадки, коли родичі впізнають через нашу фототеку своїх зниклих близьких і вже потім можуть за бажання перепоховати чи встановити на могилі надгробок».

Джерела Тижня в правоохоронних органах зазначають: часто-густо після ексгумації невідомих трупів виявляється, що треба порушувати кримінальні справи і проти працівників ритуальної служби. Адже держава виділяє на поховання таких людей певні кошти, а хитромудрі грабарі їх розкрадають.

«Приміром, заповнюють документи, що і труну купили, й білизну, й костюм хороший, і подушку, і простирадло біле ще туди вклали, – розповідає криміналіст МВС. – Коли ж покійного ексгумують із метою експертизи, виявляється, що голий труп просто вкинули в целофановий мішок і прикидали землею. Не бояться ні чорта, ні Бога і чинять із невпізнаними небіжчиками, як із тваринами».

Читайте також: Життя в могилі


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено