Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
5 жовтня, 2011   ▪   Ігор Петренко   ▪   Версія для друку

Квант розуміння

Фізик-ядерник і богослов Владислав Ольховський про сучасне ставлення до релігії
Матеріал друкованого видання
№ 39 (204)
від 22 вересня, 2011
Квант розуміння
Галузі його досліджень: теоретична ядерна фізика; квантова механіка і квантова електродинаміка; й водночас наукова апологетика християнства. Доктор фізико-математичних наук, професор Владислав Ольховський працює в Інституті ядерної фізики НАНУ й є магістром богослов’я. Він не вбачає протиріччя між фундаментальною наукою та релігійним світоглядом.
 
 
Один із пасторів у Римі, представляючи мене аудиторії, казав: «Професор Ольховський виступає перед нами не тільки як учений, а і як християнин. Чому раптом фізик і математик висловлюється на таку гуманітарну тему «Проблема зла»? Річ у тому, що він довго жив у тоталітарній країні атеїзму й бачив багато зла».
 
Я із сім’ї військового моряка, тато мінував Волгу під Сталінградом. Наша родина була невіруючою. Але я ще в школі став замислюватися про сенс життя, читав світоглядні книжки. На п’ятому курсі прошу в Центральній науковій бібліотеці: «Є у вас Біблія?» «Так, але на читання потрібен спецдозвіл від ректора...» Тоді я пішов у семінарію, що під Андріївською церквою. Там два семінаристи грають у шахи. «Є у вас Біблія?» «Звичайно, що є», – відповідають українською. Але на прохання позичити спохмурніли: «Ви що, радянських законів не знаєте? Релігійна пропаганда заборонена».
 
Мій науковий керівник Юрій Цехмістренко був дисидентом. Коли 1967 року у Львові розпочався судовий процес над В’ячеславом Чорноволом, він підписав на його захист лист протесту.
 
Я часто бував у нього вдома вечорами. Якось кажу: «Юрію Васильовичу, чого ви мені не дали підписати?» «Не хотів на тебе тиснути своїм науковим авторитетом». Згодом через цей лист під впливом КДБ Цехмістренку не дали захистити докторської дисертації з фізики, він разом із дружиною Іриною утратив роботу за фахом, і доля цього науковця склалася драматично... Одну зі своїх останніх статей я присвятив його пам’яті.
 
Коли стався Чорнобиль, до нас звернувся Міхаіл Ґорбачов через президента Академії наук: будь-що знайти причину аварії. Яка ж іще, крім недбалості? Ми згадали, що є в ядерній техніці такий ефект Віґнера, коли змінюються властивості графіту... Ну й, по суті, розкритикували графітові реактори взагалі, а неявно, зокрема, академіка Алєксандрова, одного із засновників радянської атомної енергетики. Такі реактори тоді в СРСР вважали найнадійнішими. За цю критику ми ледь не втратили своїх учених звань.
 
Згодом я спілкувався про аварію на ЧАЕС із Яковом Смородінскім, крупним фахівцем із ядерного центру в Дубні. «Ви молодці, бо якщо в науці виникає хоч найменший сумнів, то його не можна приховувати, треба дошукуватись», – це так він узагалі підтримав нашу гіпотезу. Хоча ще кажуть, що Чорнобиль – це «Звізда Полин» з Об’явлення святого Івана, і це теж цілком можливо.
 
Нині ми зі співробітниками Інституту ядерної фізики НАНУ в лабораторії, яку я очолюю, займаємося часовим аналізом ядерних реакцій, радіоактивних розпадів і взагалі квантових процесів.
 
Мною і моїм італійським другом католиком Еразмо Рекамі розроблена нова глава квантової механіки – про час як квантову спостережувану. Вона виходить поза межі ядерної фізики.
 
Попервах усі вчені були богословами: і Ісаак Ньютон, і Йоганн Кеплер, і Френсіс Бекон, і Ґалілео Ґалілей... І тільки потім (від певного часу) деякі збочили на атеїзм.
 
У нашому пострадянському світі багато атеїстів або скептиків. У середовищі, виплеканому 70 роками правління марксистсько-ленінської ідеології циркулює безліч аргументів проти християнства. Але багато хто вірить в абсолютну непогрішимість науки.
 
«Негоже, що фізик займається релігійною пропагандою», – якось сказав про мене віце-президент Академії наук Антон Наумовець. Запропонував директорові Інституту ядерної фізики розібратися зі мною. На мій подив, навіть колеги-атеїсти не стали мене засуджувати. А я у відповідь написав статтю про моральний вибір ученого для журналу «Вісник НАНУ».
 
Людина завжди у щось та вірить. Дитя вірить своїм батькам, учень – учителю, учений – попередникам, які відкрили деякі закони до нього. В основі мислення лежать аксіоми, постулати, догми. Якби людина завжди сумнівалася й намагалася б усього досягти самостійно, то будь-яке пізнання було б неможливим. Потім, уже на підставі цієї віри, як на фундаменті, кожен будує якісь свої розумні доводи й теорії.
 
Ставлення до релігії як до резервації може бути лише з позиції атеїзму. Художник, письменник або композитор розуміє, що його сфера діяльності не охоплює всього. Але релігія – інше. Віруючим може бути й фізик, і художник, і безробітний, і хто завгодно. Саме тому, що релігія обіймає собою все. І мені здалося, що в цьому саме й полягає зміст і завдання богослов’я – показати єдність істини.
 
Істина одна. Існує вчення, яке поділяв, приміром, Ґалілей, що є різні шляхи до істини: природничий, релігійний. До цього ми можемо додати: не два, а багато. Але варто говорити не про різні істини, а про різні проекції єдиної істини, яка перевершує людський розум.
 
Якщо істина перевершує розум, із цього не випливає, що вона йому суперечить.
 
Ще нікому не вдалося розробити дієвої моделі натуралістичного самопоходження навіть однієї живої клітини, а тим більше всієї біосфери. І твердження атеїстів вимагають явно куди більш сліпої віри, ніж припущення про розумного Творця.
 
Наука мінлива, її істини відносні – на відміну від богословських. Наприклад, Святе Письмо, як і квантова фізика, не дає нам чіткої вказівки на справжній вік всесвіту й Землі. Але ж Біблія не підручник, не лабораторний довідник. У ній натомість є відповідь на головне запитання: як урятуватися?
 
Хто вивчає закони природи, той розуміє, що за ними Бог, який створив цю гармонію. Господь – великий математик і фізик. А природничо-наукова апологетика усуває вдавані протиріччя християнського одкровення й природничо-наукового пізнання. 
 
 
Київський лист протесту
 
Після початку судового процесу над В’ячеславом Чорноволом 1967 року група українських інтелігентів склала відозву протесту проти політичних переслідувань й направила її керівникам СРСР. Першим стояв підпис кінорежисера Сергія Параджанова. Затим звернення підтримали фізики Юрій Цехмістренко та Ірина Заславська, кібернетик Віктор Боднарчук, математик Анатолій Скороход, письменники й літературознавці Іван Світличний, Василь Стус, Григорій Кочур, Ліна Костенко, Іван Дзюба, художники Іван Марчук, Алла Горська, Віктор Зарецький – загалом 139 імен. Майже всі підписанти зазнали тією чи тією мірою репресій із боку комуністичної влади
 
Біографічна нота
 
Владислав Ольховський
Народився 5 лютого 1938 року
1960 – закінчив Київський держуніверситет імені Тараса Шевченка за фахом «ядерна фізика» (диплом із відзнакою).
1964 – кандидатська дисертація з ядерної фізики.
1978 – член Американського математичного товариства
1982 – старший науковий співробітник Інституту ядерних досліджень.
1989 – доктор фізико-математичних наук (фізика атомного ядра і елементарних частинок). 
1992 – професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 
1992 – член-кореспондент італійських Пелоританської академії шукачів науки (Мессіна) та Академії природничих наук Джоенія (Катанія).
1994 – завідувач лабораторії Інституту ядерних досліджень НАН України.
1997 – член Нью-Йоркської академії наук (США).
2003 – магістр богослов’я.

Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
  • Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
    28 травня, Богдан Буткевич
  • Позаблокова Фінляндія адаптує свою оборонну стратегію відповідно до вимог часу
    28 травня, Анатолій Шара
  • 14 травня у кварталі Сонячний у Луганську в приміщенні супермаркету «Абсолют», що працював ще кілька днів тому, відкрився великий і сяючий новими кольорами «Спар» із величезною вивіскою «7:00 — 22:00». Якщо брати мірки довоєнні, то хіба це подія? Так, відкриття чергового супермаркету у великому місті — майже буденне явище.
    28 травня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено