Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 липня, 2011   ▪   Олена Чекан   ▪   Версія для друку

Канари: невідомий архіпелаг

В Україні відкриється Інститут Сервантеса, а наразі можна ознайомитися із сучасним живописом та мистецтвом фотографії Іспанії
Канари: невідомий архіпелаг

«Справу з відкриттям у Києві Інституту Сервантеса можна вважати вирішеною», – саме так розпочав презентацію виставки «Канари. Рідні пейзажі» в Центрі сучасного мистецтва «М17» української столиці Надзвичайний та Повноважний Посол Іспанії в Україні Хосе Родрігес Мояно. «Діяльність майбутнього інституту стане вирішальним кроком у популяризації в Україні іспанської мови й культури, тому що завдяки йому значно зросте кількість запрошених викладачів та мовних курсів, і, відповідно, стипендій та грантів для подальшої освіти української молоді в Іспанії. Інститут Сервантеса надасть можливість дізнатися не лише про творчість різних регіонів Іспанії, а також ознайомитися з культурами всіх латиноамериканських країн», – наголосив пан посол. Щодо власне виставки живопису та фоторобіт, пан Мояно розповів, що вона подорожує світом в рамках плану Семиріччя наукових та культурних інновацій, запровадженого урядом Канарських островів, а до Києва прибула з Токіо.

Сім великих островів і купка маленьких, – здається цей архіпелаг загубився не лише в Атлантичному океані, а й у історичній пам’яті європейців. Інколи його навіть забувають внести до путівників по Іспанії, а в нарисах з історії, якщо й згадають, то побіжно. Й справді, жодних доленосних для світу чи Європи подій тут не відбувалося. Хіба що Христофор Колумб на кілька місяців перервав свою знамениту подорож задля обіймів володарки одного з Канарських островів графині Гомерської, а британський адмірал Гораціо Нельсон втратив правицю під час невдалої спроби захопити іспанське золото в порту Санта-Крус-де-Тенеріфе. Та ще Франциско Франко Баамонде, тоді ще не генералісимус, а простий офіцер, служив у місцевому гарнізоні. Все. Тому і спадає на думку, що доля Канарських островів – просто бути європейськими Гавайями, таким собі суцільним курортом, коли обов’язковий та набридливий туристичний стандарт гарантує лагідні хвилі завжди теплого моря, пляжі до обрію й, звісно, all inclusive в однакових по всьому світі апартаментах.

Таке стале уявлення про архіпелаг вщент руйнує виставка «Канари. Рідні пейзажі». Роботи художниці Руфіни Сантани й фотографа Польдо Себріана в супроводі віршів знаних канарських поетів та письменників Іоланди Солер Оніс, Пінто Ґроте, Педро Ґарсіа Кабрери та музичної групи «Терекітетап». Для них острови стали Батьківщиною. Дехто з митців тут народився, про що свідчить конкретика паспорту, хтось віднайшов рідну домівку, та для всіх – це місце пробудження душі, а з нею й творчості.

Чорно-білі світлини Польдо Себріана видаються передранковими снами, які напливають розмитими витинанками гострих скель, що в прадавні часи повстали з вулканічної лави. Химерними вигинами схилів, де, попри близькість Сахари, час від часу лежить сніг. Примарами спустілих містечок на тлі морської далечини, а то й клуботанням туману, з якого ледь видимою графікою проступають хвойні масиви третичного періоду. «Я народився на Канарах, об’їздив чи не весь світ з виставками своїх робіт, але завжди повертаюся додому. Батько був фотографом, тому це мистецтво захопило мене з дитинства. За фахом навчався в Лондоні, відтак якийсь час заробляв на життя фотосесіями на замовлення, дизайном календарів, афіш, плакатів, фотоілюстраціями до книжок. Зараз маю змогу повністю зосередитися на дивосвіті Канар. У нас мало землі, натомість багато моря й неба, то й життя не вистачить зафіксувати всю мінливість їх безкінечності. Єдине, що могло б мене затримати в Києві, – це врода ваших жінок. І це не жарт, не ввічливість до приймаючої сторони. Знаю, що так, мабуть, кажуть усі, хто вперше приїздить до вас, але повірте, це від серця. Мене попереджали, але реальність це перевершила. Чи усвідомлюють українські чоловіки красу українок?» – так несподівано завершує розповідь про своє мистецтво Польдо Себріана.

«А мене вразила ніжність, з якою ставляться до своїх дітей українці, й доброзичливість людей, це проявляється навіть візуально, у поглядах: як люди дивляться одне на одного. Щодо спільної з Польдо виставки, то це відображення Канар на рівні наших почуттів, відчуттів, чогось, що відбувається там, десь у душі. Ми хотіли б, щоб усі відчули поетику, яка є сутністю нашої рідної землі», – підхоплює розмову художниця Руфіна Сантана. «Образотворчому мистецтву я навчалася в університеті Барселони, живу в Мадриді та на Канарах, на острові Лансарот, де заснувала «Школу Сонця» – школу мистецтва, науки й духовності. Там разом із однодумцями займаємося скульптурою та живописом. Багато працюю також для видавництва «Мистецька книга» як ілюстратор-графік. Канари для мене – це метафора раю, уособлення передвічної гармонії людини та природи». 

Полотна Руфіни Сантана, наче перший день Творіння. Хаос і жах зіткнення стихій, двобій кипучої лави з океанською безоднею, з яких врешті-решт народжується тиша золотавого й попелястого піску, прозорої блакиті та затінку тропічних хащ, що завмерли в очікуванні пПершої людини. І вона не забарилася, вчасно з’явившись у віршах Іоланди Солер Оніс, для якої архіпелаг став прихистком її мрій:

В його погляді й віці було щось
від грішного янгола.
Поряд із твоїм прадавнім ім’ям, слід, 
що зазвичай залишає цирк
на траві й на сталості всього минущого.
«Я прийшов, щоб залишитися», – мовив він,
прощаючись.
(Переклад Сергія Борщевського)

Іоланда Солер Оніс, відома іспанська письменниця, поетка, авторка п’яти поетичних збірок, двох романів: «На Канари я вперше потрапила 1986 року й відразу та назавжди закохалася в цю землю, її людей, звабливу суміш таких різних культур: африканської, арабської та іспанської. Спочатку працювала там як журналіст, потім займалася різними напрямами культурної політики місцевого уряду. І хоча зараз я очолюю Інститут Сервантеса у Варшаві, моя поезія все одно народжується від сили й слабкості, що дали мені острови…»

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
  • Думаю, найдосвідченішими розвідниками могли б стати таксисти. Ба навіть уже стали, з єдиною поправкою: всю зібрану інформацію вони перетравлюють самі та згодовують колегам. Від їхньої інфи, що здобута на шляхах війни, жодної користі — лише змарнований настрій та трохи гумору, якщо сам «розвідник» має таке почуття.
    24 вересня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено