Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
14 червня, 2011   ▪   Інна Завгородня   ▪   Версія для друку

До лампочки

Тиждень спробував прилаштувати на утилізацію використані батарейки, люмінесцентні лампи та електронне обладнання
Матеріал друкованого видання
№ 22 (187)
від 2 червня, 2011
До лампочки

На будь-якій батарейці або техніці намальована позначка з перекресленим контейнером. Викидати у звичайний смітник такі відходи не можна, тому що вони містять шкідливі речовини. Але куди ж їх подіти? Це «питання на мільйон доларів» для кожної людини, яка не хоче своїми діями забруднювати природу.

ПОДАЙТЕ НА УТИЛІЗАЦІЮ

В Україні є великі проблеми з утилізацією небезпечних побутових відходів, тому що спеціально обладнаних пунктів прийому такого сміття від мешканців немає. У країні діють ліцензовані організації, які надають послуги юридичним особам із прийому, зберігання й утилізації небезпечних відходів. Деякі з них, як-от ТОВ «Демікон», компанія з утилізації люмінесцентних ламп, мають приймати їх не лише від підприємств, а й від населення у разі доставки. Принаймні так стверджує Головне управління комунального господарства КМДА. Однак експеримент Тижня продемонстрував, що така послуга для звичайних людей існує радше на папері. Так, у «Деміконі» нам пояснили, що зараз ТОВ не функціонує, бо переоформлює ліцензію. Взяти лампи відмовилися: «З фізичними особами не працюємо. Ми приватна фірма – не можемо вам видати ніякого документа, щоб забрати у вас лампи».

У київській фірмі «Екологічна лабораторія» за адресою Бориспільська, 9, приймають батарейки від підприємств по 1,10–1,30 грн за кожну. Від людей – удвічі дешевше. Проте їх тут не переробляють. Раніше звозили на спецполігон під Кременчуком, а тепер, коли його закрили, складують на території і чекають вирішення проблеми.

На державному підприємстві «Національний центр поводження з небезпечними відходами» нам також відмовили: «На жаль, з вами як фізичною особою ми не можемо укласти договір, тому що у вас немає лімітів на утилізацію. Ми підписуємо угоди з ЖЕКами, які, за законодавством, зобов’язані централізовано здійснювати збір і зберігання такого сміття».

Диспетчер одного зі столичних ЖЕКів сказала, що спеціальних контейнерів у них немає і запропонувала... вивезти лампи кудись за місто: «Бачила по телевізору, що є така проблема, але порадити вам нічого не можу. З такими питаннями до нас ще ніхто не звертався».

В офісі підприємства, яке виготовляє люмінесцентні лампи, нас запевнили, що для утилізації їх можна віддати продавцям у торговій точці. «Ми не займаємося утилізацією. Ви можете обміняти їх по гарантії», – відрізала Тетяна з відділу електротехніки однієї з мереж супермаркетів. Згодом у розмову втрутився її колега Євген: «Ми заберемо лампу, якщо ви не хочете її викидати. Але в законодавстві зазначено, що місцеві органи самоуправління мають виділяти місця для їх збору. Тобто можемо взяти, а можемо й не брати. Деякі люди приносять, ми складаємо у великий контейнер. Замовляється спеціальна організація, яка приїжджає і забирає ці лампи. У кожному місті місцеві органи влади мали створити спеціальні пункти прийому. Але нічого цього немає».

ХТО КРАЙНІЙ?

Важко сказати, на якому з цих етапів людина махне на екологію рукою і викине лампу або мобільний на звалище. Дивує те, що чиновники не вбачають у цьому загрози, наче живуть на іншій планеті, ґрунт і воду якої такі дії не забруднять.

Дорогою на інтерв’ю в Департаменті екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України обмінююся репліками з одним із чиновників: «А куди ви особисто викидаєте батарейки?» «У смітник, куди ж іще?» – не задумуючись відповідає держслужбовець.

«Це не завдання міністерства – ставити контейнер під кожен будинок, – вважає заступник директора Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Посмітний. – Цим  зобов’язані займатися місцеві органи влади. До того ж, переробивши здану населенням техніку, вони можуть непогано заробити». За даними Головного управління комунального господарства столиці, у місті затверджено програму поводження з відходами до 2015 року, згідно з якою КП «Київкомунсервіс» зобов’язане запровадити роздільне збирання небезпечних відходів. Але якщо така можливість з’явиться лише у Києві, а не по всій Україні, то викинута батарейка буде не чим іншим, як краплею в морі.

ЗОБОВ’ЯЖІТЬ ПРОДАВЦІВ…

Нещодавно одна з мереж заправок оголосила про намір збирати у своїх філіях відпрацьовані батарейки. Проте реалізувати ініціативу не вдалося. «Ми шукали в Україні будь-яке підприємство, яке погодилося б узяти їх на утилізацію, – повідомили в офісі організації. – Одного разу нам навіть здалося, що знайшли такого підрядчика. Але потім з’ясувалося, що він бере просто на зберігання. Грубо кажучи, смітник, який називається науковим ім’ям і скидає їх у себе на території».

Приймати на утилізацію електронну техніку зголосилася також розповсюджена мережа супермаркетів електроніки, щоправда, у межах рекламної кампанії і за умови, що в обмін на здану техніку ви придбаєте зі знижкою нову. Ініціатива похвальна, хоча й дещо абсурдна. Бо, за європейською практикою, саме продавці електроніки мають забирати її назад, а виробники – подбати про утилізацію. Зазирнемо, приміром, до інструкції пральної машини. Перекреслений контейнер і помітка: Директива ЄС про утилізацію електричного й електронного устаткування передбачає безкоштовний прийом та утилізацію старих приладів на території ЄС. Про країни з-поза ЄС – жодного слова.

…І ВИМАГАЙТЕ КОНТЕЙНЕР

В об’єднаній Європі використані батарейки, вже не кажучи про пластикові пляшки, зобов’язані приймати у пунктах продажу, а в супермаркетах та інших публічних місцях їх можна кидати у спеціальні ємності. Зовсім недавно в Берліні поряд із наявними трьома контейнерами, до яких потрапляє сортоване сміття, з’явилися ще й помаранчеві – для небезпечного, зокрема електронного. В Україні запровадити таку систему теж можна. Однак поки що навіть приватні ініціативи наштовхуються на хаотичність, складність процедури або й неможливість утилізації. І головне – з цього процесу фактично виключені звичайні громадяни, які навіть за бажання й наявності грошей не можуть здати небезпечні відходи.

Тож передусім потрібно налагодити проміжні ланки між людиною, у фотоапараті котрої сіла батарейка, і підприємством, яке має її утилізувати. Для цього варто було би спростити ліцензування згаданих підприємств, зобов’язати виробників приймати продукцію на утилізацію та створити пункти прийому небезпечних побутових відходів у населених пунктах. Допомогти державі виконати свій обов’язок можуть і самі громадяни – періодичними, впертими та настирливими зверненнями до місцевих органів влади.

ЧОМУ ЦЕ ШКІДЛИВО?

Батарейки залежно від їхнього типу містять важкі метали та небезпечні елементи (цинк, марганець, кадмій, нікель, свинець, кислоти, луги). Потрапляючи в навколишнє середовище, одна пальчикова батарейка забруднює 20 м? ґрунту або 400 л води.

Люмінесцентні та енергозберігаючі лампи насичені отруйними парами ртуті. В одній лампі – від 20 до 100 мг цього металу.

Комп’ютери та інші електроприлади містять шкідливі елементи, такі як свинець, цинк, ртуть тощо. Окремої утилізації потребують акумулятори в мобільних телефонах і ноутбуках.

ОФІЦІЙНО

Олександр Посмітний, заступник директора Департаменту екологічної безпеки Мінприроди:

В електронному обладнанні є і цінні та кольорові метали, і небезпечні речовини, тому його утилізацією займаються на основі трьох ліцензій: від Мінфіну, Мінпромполітики та Мінприроди. Є махінатори, які, маючи дозвіл Мінфіну, укладають договори, наприклад, з Міносвіти на утилізацію комп’ютерів, вибирають звідти те, що їм потрібно, а решту викидають на смітник.

Зараз міністерство розробляє технологічний регламент із поводження з відходами електронного обладнання, тобто порядок утилізації такого обладнання за роздільним принципом: кожен елемент має відповідно перероблятися.

Ми вносимо зміни до законодавства, згідно з якими супермаркети будуть зобов’язані приймати від населення стару побутову техніку, накопичувати її і передавати утилізаторам, які отримують у нас ліцензію і мають необхідні потужності для подрібнення та переробки.

Нехай імпортери, які завозять на територію України, приміром, енергозберігаючі лампи, заплатять вітчизняним підприємствам за утилізацію тих, які ще не згоріли. Й останні тоді відзвітують перед державою про виконану роботу. А вже їхнє завдання – приймати ці лампи в населення. Є ліцензіати, які здійснюють збір батарейок. Але, звісно, по одній ніхто не збиратиме. Їх вивозять із магазинів, наприклад, ті, у яких вийшов термін придатності. На сьогодні цієї системи (прийому та утилізації батарейок від населення. – Авт.) немає. Згадані технології дуже дорогі, тому вкладати кошти у відповідне обладнання підприємці бояться. Наприклад, вони витратять гроші, а люди як викидали все це на полігони, так і викидатимуть.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено