Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
17 травня, 2011   ▪   Записав: Дмитро Сімонов   ▪   Версія для друку

Ігри розуму

Академік НАН України, завідувач відділу клітинної мембранології Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця Олег Кришталь про науку та дива у повсякденному житті
Матеріал друкованого видання
№ 18 (183)
від 5 травня, 2011
Ігри розуму

Українським науковцям не бракує мужності для незвичних експериментів. Та коли йдеться про кошти на них, учені мужі часто пасують перед бюрократією, хронічним недофінансуванням, хабарництвом та іншими чиновницькими витівками. Олег Кришталь – один із небагатьох, хто не лише знайшов гроші на дослідження, а й створив систему контролю за їх обігом. Адже відомий біолог звик до боротьби як із загадками природи, так і з невіглаством співвітчизників. У нього жодних сентиментів до екстрасенсорики та містики: паранормальні явища, каже, мають наукове пояснення.

РОЗВИТОК БІОЛОГІЇ

Коштів, які виділяє держава на науку, не так уже й мало. Але через розподіл між багатьма установами їх не вистачає, щоб отримати серйозні результати. Ми запропонували створити невелику кількість ключових лабораторій, які проводитимуть дослідження в тих стратегічних галузях науки, де Україна має істотний потенціал. За кілька років міжнародна наглядова рада перевіряє результати роботи цих дослідних осередків і надає рекомендації державним органам, чи варто продовжувати фінансування.

Першу ключову лабораторію буде засновано цього року на базі двох установ: Інституту фізіології імені О. О. Богомольця й Інституту молекулярної біології та генетики (у них працює більшість учених-біологів із високим міжнародним рейтингом). Вона досліджуватиме клітинну фізіологію та молекулярну біологію – найновіші галузі сучасної біологічної науки.

Попри загальний оптимізм, у нас, поза сумнівом, чимало труднощів, бо ж вітчизняне законодавство зовсім не адаптоване до таких нововведень. І навіть сьогодні чинні закони перешкоджають ефективній науковій роботі. Зокрема, ми повсякчас стикаємося з проблемою постачання реактивів із-за кордону, і це труднощі не лише фінансові, а й юридичні. У моєму житті були випадки, коли я мусив летіти за межі держави, щоб особисто привезти в кишені кілька міліграмів важливої речовини, без якої дослідження були б неможливі.

Сподіваюся, такі лабораторії виникнуть не лише в біології, а й в інших галузях науки. Добре було б, якби там застосовували аналогічний принцип: відбір вершків української науки й надання їм змоги конкурувати на міжнародному рівні. Це цілком прозора мета, і якщо влада буде послідовна, Україна посяде гідне місце у світі науки, на яке вона заслуговує з її історією, потенціалом і народом.

Нині людство вступило в еру нової біології. Досягнення науки про живе за останні 30 років відкрили нам хороші перcпективи. Якщо значну частину минулого століття ми прожили в добі бетону й сталі, то нині переходимо до етапу існування цивілізації, коли застосовуватимуть надбання еволюції. Ми дедалі частіше користатимемося з біогенних технологій, щоб отримувати більше їжі вищої якості, жити в ліпших умовах і менше потерпати від хвороб. Тому розвиток біології – це першочергове завдання будь-якого уряду, зокрема й українського.

У світі на розвиток нейронауки щороку витрачають десятки мільярдів доларів. Із цією галуззю пов’язують великі сподівання щодо того, як розвиватимуться технології людства в майбутньому. Найбільший щорічний науковий форум у світі – це конгрес американського товариства нейронаук. В останньому його з’їзді в Сан-Дієго взяло участь 36 тис. осіб (!).

ПІГУЛКА ВІД БОЛЮ

Попри наявне в аптеках різноманіття ліків, усі знеболювальні препарати належать до одного з двох класів. Перший – це так звані нестероїдні протизапальні засоби, які почали свій розвиток від аспірину, а згодом дістали продовження у вигляді, скажімо, диклофенаку. Якщо ж ідеться про серйозний біль (маю на увазі післяопераційне загоювання або ж рак), то застосовують другий клас препаратів – опіати. До них належать морфій та його похідні. Речовини першої групи мають периферичну дію: впливають на збудливість сенсорних нервових клітин, що містяться в органах чи ділянках тіла, які відчувають біль. Водночас опіати діють на рівні центральної нервової системи. Адже біль, якого ми зазнаємо, – це, власне кажучи, емоція, і вона формується у вищих ділянках мозку. Проте виникають больові відчуття на периферії, там, де є уражений орган чи тканина. Це відбувається завдяки так званим первинним механізмам болю (науковці називають їх первинними ноцицепторами).

Відомі три головні типи первинних механізмів болю. Два з них були відкриті в стінах Інституту фізіології ще у 80-х роках минулого століття. Це вагоме надбання української науки. Якщо звернутися до світової фармакології із запитанням, чи є якісь засоби впливу на ці первинні ноцицептори, відповідь буде заперечна.

Ми поставили собі за мету знайти фармакологічні методи впливу абсолютно нового типу, тобто третій вид фармакології болю. Експериментуємо з отрутою одного з видів середньоазійських павуків, яка містить сполуку, що блокує біль. Маємо надію, що нам вдасться сказати тут нове слово і продовжити традицію, започатковану в 1980-х роках, коли ми стали світовими лідерами в цьому напрямі досліджень. Ми співпрацюємо з науковцями зі США, Росії, Швеції та Німеччини.

Зараз відбувається якісний перехід у науковій діяльності. Наука стала такою розгалуженою й оперує такою величезною кількістю деталей, що з погляду людей, які нею не займаються, окремі нові відкриття стають дедалі менш значущими. Всі ми знаємо анекдот про те, як Ньютонові на голову впало яблуко й він відкрив закон усесвітнього тяжіння, який і став наріжним каменем нашого знання. А нині будь-який крок у науці потребує не меншої винахідливості, ніж знадобилася великому англійцеві, та ще й обходиться дуже дорого. Парадоксально, але за всього цього пояснити сутність нових відкриттів пересічній людині буває аж надто складно.

ТАЛАНТ ДАСТЬ НАУКА

Так званих паранормальних явищ немає. Є лише наше нерозуміння всіх причин і наслідків. Щойно я висловив своє кредо як ученого. Але не можу не сказати й іншого: немає людей, вільних від забобонів. І я один із них. Людина тому й не може без упереджень, що розуміє: їй не дано осягнути всіх причин і наслідків. Саме тому вона й перебуває в полі невизначеності, хоча їй може здаватися, ніби в цьому світі в неї все під контролем.

Телепатії теж не існує. Щодо здатності людей запам’ятовувати великі масиви цифр або навіть цілі тексти, які вони читають, слід сказати: ці феномени поки що не отримали пояснення з погляду нейронауки. Варто мати на увазі, що вони рідко трапляються і саме тому здаються нам незвичними.

Жодної містики!Ми маємо розуміти, що, приміром, чудеса свяченої води насправді пов’язані не з нею самою. Вони в наших головах. Але є «містика» вищого ґатунку, «містика» нашого існування як мислячих істот, які мають здатність відчувати. Дійсність справді дивовижна. Не в тому розумінні, що в ній є якесь чудо, а в тому, що вона фантастична для самого нашого мозку, коли він її пізнає.

Потенційно кожен із нас – супергеній. Уявіть звичайний персональний комп’ютер, де на моніторі відкриті вікна доступу до різних програм. У кожної людини їх набір свій. У цих рамках людина й використовує власний мозок. Тож річ лише в тім, які «вікна» до супергеніальності відкрилися завдяки певним випадковостям, збігові обставин, що мали місце під час розвитку особистості, освітнього процесу тощо. Навчити бути талановитим неможливо – це питання випадку, але зауважу: поки що. Я певен, розвиток нейронауки здійснить справжній прорив у цьому напрямі. Відтворити геніальність людству вдасться шляхом колективних зусиль і розвитку метамови. Завдяки цьому воно стане інтелектуальним континуумом, і тоді питання індивідуальної геніальності відпаде, як уже нині це відбувається в науці. Наука сьогодні – не час індивідуальних геніїв: Ньютона, Ейнштейна та інших. Її продукт – плід колективної геніальності, і він чимдалі дужче стає таким.

«Альтернативна наука» не з’явиться. Можуть бути різні школи. На певному етапі групи вчених, не виключено, навіть дотримуватимуться діаметрально протилежних поглядів. Хоча тут слід зауважити, що нині значення наукових шкіл не зникло, але істотно змінилося. Якщо раніше різні школи мали відмінні «символи наукової віри», то зараз найголовніше в пошуку – сухий залишок надійних знань.

БІОГРАФІЧНА НОТА

Олег Кришталь – академік НАН України, доктор біологічних наук, професор, один із найчастіше цитованих вітчизняних учених у світі.

Народився 5 липня 1945 року в Києві. 1968-го закінчив фізичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за фахом «молекулярна фізика». Від 1969 року працює в Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця. З 1982 року і понині завідує відділом фізико-хімічної біології клітинних мембран. У різні роки Олег Кришталь працював як запрошений професор в університеті Кюсю (Японія), Гарвардському (США), Мадридському університеті Комплутенсе (Іспанія) та університеті Пенсільванії (США). Очолює Українське фізіологічне товариство, а також Українське товариство нейронаук. Є автором понад 300 наукових публікацій.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
  • Найбільші бренди світу потерпають від дрібніших конкурентів
    24 липня, The Economist
  • Ось відчиняються двері залу, і входить одна людина, радісна та усміхнена. Сотні вітають її такими самими радісними вигуками. Овації і захват. Далі?
    24 липня, Станіслав Васін
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено