Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 квітня, 2011   ▪   Віталій з Тернополя   ▪   Версія для друку

Коньяк і шкарпетки (конкурс Тижня)

Все почалось з дзвінка батька. Він якраз перебував у відрядження в Криму і повідомив, що йому запропонували вкрадений із одного з заводів справжній кримський коньяк по ціні 8 гривень за пляшку
Коньяк і шкарпетки (конкурс Тижня)

Це був 2006 рік, але навіть на той час, ціна було більш, ніж привабливою. Напарник батька якраз видавав заміж дочку, тож придбав одразу два ящики контрафактного пійла.

Зваживши приказку про сир і мишоловку з приказкою про оцет і халяву, я все ж таки замовив батьку 4 пляшки сорокаградусного напою.

Після отримання вантажу, скляні ємкості піддались ретельному огляду, яким я залишився досить задоволеним: всі відомі мені атрибути справжнього коньяку були наявні. Проте після відкриття першої пляшки рівень оптимізму різко впав: порівняно з вивільненою аурою, запах від щойно полакованої підлоги в квартирі здався ароматом весняного підсніжника.

Незважаючи на це, справжніх козаків, які в шістнадцять років порівнювали на смак польський одеколон «Бонд» та вітчизняний «Тройний», так просто не залякаєш (халява все ж таки). Врешті решт, після недовготривалої підготовки аптечки та короткого інструктажу  дружині стосовно харчових отруєнь та методів боротьби з ними, було прийнято рішення проводити дегустацію продукту. Перехрестившись, порцію таємничої рідини було відправлено на зустріч зі шлунковим соком.  За наступні триста секунд мені до цих пір хочеться попросити вибачення в організму. Чесно кажучи, я не знаю які відчуття викликає застосування внутрішньо гальмівної рідини, але чомусь мені здається, що вони не повинні бути надто далекі від пережитих мною: кашель та сльози були найскромнішими проявами невдоволення організму. Щоправда, заради справедливості, необхідно зазначити, що я не помер, і фактично жодних негативних наслідків після п’ятихвилинної коми більше не спостерігалось.

На наступний день в мені прокинувся науковець, який вирішив порівняти контрафактний товар з аналогічним в магазині. Для цього був залучений відділ якості однієї з великих роздрібних торгових мереж. Спільними зусиллями з трьома професіоналами, які на вигляд визначають термін придатності чаю та знають напам’ять всі сорок два складники коли, ми не змогли знайти ЖОДНОЇ відмінності між досліджуваною пляшкою та останньою партією аналогічного коньяку з усіма необхідними документами та відповідним приємним смаком.

Залишивши роздуми щодо пояснення даної ситуації на майбутнє, всі звивини були спрямовані на вирішення наступної проблеми: «Я є щасливим власником трьох з половиною пляшок коньяку, який неможливо вживати».

Першою виникла думка, яка завжди приходить в мозок українця, коли йому дарують якусь непотрібну річ: «передарувати». На жаль, від даної ідеї довелось відмовитися: знайомих, з якими хотілося б порвати відносини не було, а від іншої частини за таке можна було отримати і пошкодження фасадної частини голови.

Вирішення проблеми прийшло саме: несподівано наклювалась маленька ділова поїздка в Польщу, позитивне протікання якої забезпечувалось, в тому числі, благодійною допомогою двом полякам «горящою» водою. Я знав, що наші сусіди віддавали перевагу горілці з перцем, але вирішив, що кримський коньяк – це також круто. А враховуючи, як мінімум тридцятирічний досвід вживання високо градусних напоїв суб’єктами, для котрих пляшки і везлися, шанси на успіх були оцінені як високі.

Я таки не прогадав: вигляд коньяку полякам дуже сподобався. Але потім сталося непередбачуване: в одному з нащадків Міцкевича прокинувся романтик, і він вирішив пригостити напоєм  дружину, яка, до речі, періодично використовувала ремінь свого судженого для переконанням останнього в шкоді алкоголізму. На наступний день зранку Адам (а саме так величати поляка) прийшов до нас тверезим, що відбулось вперше за весь період знайомства з ним. З надзвичайно сумними очима він повідомив про владнання наших справ, а потім тихенько попросив коньяк більше не привозити. Я таки не втримався і запитав про реакцію дружини на кримський напій. Адам повідомив, що пляшку подружжя, як це не дивно, випило, але дружина сказала, що навіть якщо тиждень замочувати шкарпетки, які перед тим завбачливо ще тиждень не знімати, то такого ефекту, який вийшов у наших  народних виноробів, не досягнеш.

Ну а висновок з цієї байки нехай кожен робить самостійно.

 

P.S. Батькового партнера, який виставив два ящики кримського ароматного напою на весілля, як це не дивно, не побили, щоправда за всю забаву  було відкорковано лише кілька пляшок коньяку, які чомусь залишились практично повними.

 

Далі буде…

 

Запрошуємо усіх бажаючих взяти участь у конкурсі Тижня – розкажіть про власний споживацький досвід і отримайте приз!




Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • У 70-х роках минулого сторіччя почалася забудова сходу Луганська. Місто зводило спальні квартали та повну інфраструктуру до них: лазні, гастрономи, ринки, парки, будинки побуту, кінотеатри, бібліотеки, школи, дитячі садки. Отримати житло в тому районі, який розбудовувався відразу та цілком на порожньому місці, було дуже престижно. Школи № 42 і № 24 були близнюками й споруджувалися за кубинським проектом із нульовим першим поверхом: чи то від землетрусів, чи то від повені.
    14 грудня, Вікторія Малишева
  • Заступник міністра освіти і науки розмовляв із Тижнем про реформу української науки, проблеми та завдання на цьому шляху, подолання імітування наукового процесу у сфері захисту дисертацій і сучасний обскурантизм.
    14 грудня, Ганна Трегуб
  • Українська політика за традиціями й за жанром — це цирк і розважальне шоу.
    14 грудня, Роман Малко
  • Дізнайтеся, скільки може коштувати ваша квартира – на DOM.RIA запрацював новий сервіс «Калькулятор вартості нерухомості».
    13 грудня,
  • Як український бізнес завойовує ринок ЄС
    13 грудня, Максим Віхров
  • У момент російської анексії Криму на півострові проживало понад 4 тисячі українських дітей-сиріт. Виїхати вдалося одиницям, решті ж Росія автоматично нав’язала своє громадянство. Україна не отримує жодної інформації про цих дітей і не має механізмів для повернення їх з окупації.
    13 грудня, Ганна Чабарай
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.