Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 квітня, 2011   ▪   Олена Чекан   ▪   Версія для друку

Іберійська прімавера: традиції та новації

В столицю України завітає Дон Кіхот, а фотовиставку сучасної іспанської архітектури вже відкрито
Іберійська прімавера: традиції та новації

Наприкінці квітня до французького забарвлення української весни додалися й іспанські кольори. З нагоди святкування Міжнародного дня книги та вшанування річниці смерті Мігеля де Сервантеса та Вільяма Шекспіра наш Національний музей літератури та Амбасада Іспанії в Україні пропонують всім бажаючим долучитися до безперервного читання роману «Дон Кіхот» іспанською та українською мовами

До того ж дійство, яке, мабуть, перетвориться на спільну медитацію може навернути до читання якісної літератури. Адже сам Сервантес, беручись за написання «Хитромудрого ідальго Дон Кіхота Ламанчського» задумував веселу пародію, що висміює лицарські романи, – хотів відвернути своїх сучасників від низькопробного чтива. Проте, несподівано для самого автора, вийшла поліфонічна притча на усіх часи. А вигаданий ним тандем Дон Кіхот-Санчо Панса виявився ідеальною моделлю нашого світу, що балансує на грані непрактичної духовності і бездуховного практицизму.

На терезах краси й комфорту

Ще донедавна іспанська архітектура асоціювалася виключно з середньовічними перлинами Севільї, Кордоби й Толедо, вишуканістю мавританської Альгамбри, казковими фантазіями Антоніо Гауді, ну й хіба що так званими білими містечками Андалузії. Та вже років 30 як іспанські архітектори не втомлюються вражати Європу та й увесь світ вдалим поєднанням хайтекової химерністі своїх споруд з креативністю культуртрегерських, технічних, соціальних завдань та аспектів, що втілюють ці будівлі. А такі прізвища як Сантьяго Калатрава, Фелікс Кандела, Ернандес Леон, Луіс Корбелья, Габріель Альєнде Ньєто Собехано, Фермін Васкес увійшли до першої сотні найвостребуваніших зодчих світу.

Пріоритетний напрям нової іспанської архітектури – повне перепрофілювання промзон. Тоді десятиліттями занедбані території колишніх фабрик, збагачувальних і хімічних підприємств стають суперсучасними бізнес-центрами, зонами відпочинку, виставковими комплексами. Другий за важливістю напрям – збереження пам’яток архітектури.

Саме цим темам присвячені Дні іспанської архітектури, – спільний проект Посольства Іспанії в Україні та Національного університету будівництва і архітектури, що тривають наразі у Києві. В межах цього заходу майбутні українські архітектори та їхні викладачі змогли поспілкуватися з одним із найвидатніших сучасних архітекторів Іспанії – Ферміно Васкесом, ознайомитися з його творчістю, показати свої роботи. А також побачити фотовиставку «Архітектура очима Рікардо Сантонхи», яка розмістилася у головному холі факультету архітектури Київського національного університету будівництва і архітектури і триватиме до 26 квітня. Представив фотовиставку автор, знаний іспанський архітектор та фотограф Рікардо Сантонха.

Гості відповіли й на кілька питань Тижня.

Фермін Васкес, архітектор,співавтор таких знакових робіт як вежа Аґбар в Барселоні, павільйон регати на Кубок Америки «Вітрила й Вітри», автор площі світлячків в центрі середньовічного міста Торуел, аеропорту в Льеда-Альгуаре тощо.

У. Т.: Чому зайнялися архітектурою: дитяча мрія, пошук себе чи високооплачувана професія?

Мене цікавила в дитинстві не архітектура, а фізика та філософія. Я хотів пізнати землю, любив подорожувати. Хотів зрозуміти, що й до чого на цій землі. Прагнув поєднати свої думки, свої бажання з величезним світом навколо. Архітектором став майже випадково, але знайшов у цій професії і фізику, – тобто наслідування законів побудови світу, – і філософію: пошук гармонії у своїх спорудах, пошук себе. Зараз для мене архітектура – все, що завгодно, тільки не робота. Скоріш любов, повітря, пристрасть і, звісно, стиль життя, вірніше саме життя. Помітив, що на відпочинку нудьгую й навіть втомлююсь, за своїми проектами – ніколи.  

У. Т.:Свого часу Ле Корбюзьє казав, що будівля не може вважатися красивою, якщо людині в ній не зручно. При всій химерності й фантазійності споруд Антоніо Гауді в них почуваєшся вельми комфортно. А на його вишуканих лавах в Парку Гуель в Барселоні й дійсно можна відпочити. А для вас, що означає краса в архітектурі?

Існує багато думок стосовно того, що вважати красою в архітектурі. Дехто, і їх більшість, вважає, що це перш за все візуальна краса. Та я не згоден з цим. Для мене гарно, красиво – це коли можеш когось здивувати своєю будівлею. Здивувати, зачарувати. Диво, чудо, таїна. А те, що водночас  вона має бути зручною, – так, безперечно. Дійсно, архітектура вирішує практичні проблеми людей, але якщо вона не буде дивувати людей, їхнє життя буде сіре, нецікаве, одноманітне. Архітектура це емоції, вона має входити в серце, надихати людей, бо в її середовищі ми перебуваємо все життя. Вона не може бути гіршою за природу навколо нас. Погодьтеся, не спотворена людством природа завжди прекрасна.

У. Т.:В усі часи була велика прірва між помешканнями багатих і бідних. Наш час її зменшив: електрика, водопостачання, каналізація, опалення, кондиціонери тощо перестали бути привілеєм заможних. А як з красою? Чи можливо будувати гарне соціальне житло?

Так, і це першочергове завдання архітекторів. Дійсно, сьогодні матеріали, з яких будують соціальне й індивідуальне житло зазвичай однакові. Бетон, дерево, сталь, пластик. І технічне начиння по-суті однакове. А далі все залежить від людей: вони самі мають бути натхненними і розуміти й хотіти мати красу. Цікаво, що гроші можуть робити якісь речі більш доступними, проте є достатньо багато будівель багачів, які насправді брутальні, де й близько нема ніякої краси.

У. Т.: Чи навчилися ви говорити «ні» своїм замовникам, чи є речі, що ви їх ні в якому разі не зробите, які б гроші вам не пропонували?

Так, я вмію говорити «ні», і вмів це говорити з самого початку своєї кар’єри. Проте з роками я навчився говорити «так». Річ в тім, що я потроху навчився чути людей. Бо коли ти молодий та зухвалий, тобі здається, що ти краще за всіх знаєш, що і як робити. І це нормально. Але з досвідом приходить і розуміння того, що і ти здатен помилятися, а хтось окрім тебе може бути правим. Мабуть, це й називається мудрістю. Є три речі за якими повинен слідкувати архітектор: треба чути замовника, чути себе і також чути людей, які живуть у тій місцині, де ти хочеш будувати. І братися за розробку проекту можна лише тоді, коли сві ці три вектори не протирічать один одному. Якщо цього нема, – тоді тверде «ні».

У. Т.: Історична забудова і сучасність. Чи правомірні, на ваш погляд, так звані новобуди, коли на рештках фундаментів відновлюють історичні споруди, які відомі лише за старовинними описами, коли не лишилося жодного їхнього зображення?

Це рух життя, всі будівлі з часом старішають, руйнуються. Треба зберігати старовину, реставрувати пам’ятки архітектури, проте, якщо лишилися лише фундаменти і описи, то це велика помилка будувати щось нібито старовинне. Це буде імітація в ліпшому випадку. Архітектура – це відображення моменту, в якому ми живемо. Тут і зараз. І кожна епоха – це той конкретний момент, в якому проходить людське життя. А повертатися до того, що було колись, немає сенсу, бо це неможливо. Неможливо увійти в філософію того давнього життя, зімітувати його ритми, його наповнення. Навіть, якщо вдасться відтворити старі будівельні матеріали й технології. Тому, на мою думку, середньовічні будівлі відбудовані з бетону й металоконструкцій, це – профанація.

Біографічна нота

Фермін Васкес, іспанський архітектор, викладач

Народився у Мадриді1961 року.

Закінчив Вищу архітектурну школу в Мадриді.

У 1997 році заснував власне архітектурне бюро b720 Architects, що має офіси у Барселоні, Мадриді та Порто Алегре (Бразилія), і в якому працює понад 50 спеціалістів.

Викладає у Європейському університеті Мадриду (UIM), читає лекції в університетах та інститутах по всьому світі, час від часу публікується у спеціалізованих виданнях. 

Був проектним менеджером у Вищій архітектурній школі в Барселоні (Іспанія) та Школі архітектури й ландшафтного дизайну в Бордо (Франція).

Є співавтором таких видатних споруд як Torre Agbarв Барселоні (разом з Жаном Нувелем), America’s Cup pavillion «VeleseVents»у Валенсії, (разом з Девідом Чіперфілдом), FiraTowersу Барселоні (разом з Тойо Іто), а також член колективу архітекторів, що займалися реконструкцією Центру сучасного мистецтва королеви Софії у Мадриді.

Останні збудовані власні проекти: GranCasinodelaCostaBravaв Лорет-де-мар, аеропорт в Льеда-Альгуаре, готель і конференц-центр в містечку Терраса біля Барселони, соціальне житло в Астурії, офісно-житловий центр у Севільї, школа в Жироні., набережна в Порто Алегре (Бразілія).

Відзначений численними нагородами, в тому числі на європейських та міжнародних архітектурних фестивалях.

Рікардо Сантонха, архітектор, викладач, фотограф

У. Т.: Чому вас як фотографа приваблює саме сучасна архітектура?

Тому що, на мій погляд, архітектура багатою мірою формує суспільство: його смаки, уподобання, навіть мрії. Дуже важливо, в якому архітектурному середовищі проходить життя людина. Чи комфортно їй, чи затишно? Не вірю, що можна продуктивно і творчо працювати у брудному холодному приміщенні. Архітектура може лікувати й призводити до різних захворювань. Архітектура  провокує думки, збуджує й заспокоює. Зміни, які останнім часом сталися в іспанському суспільстві, відбулися й завдяки новій архітектурі. В наших містах і містечках з’явилися гігантські торговельні й розважальні центри, які цілодобово заповнені людьми, бізнес-центри, де працюють тисячі людей. Раніш такого не було, і життя змінилося.

У. Т.: Проте на ваших світлинах зовсім немає людей.

Так, і це зроблено свідомо. Я хотів переду всім показати красу цих будівель, абстрактну красу, яка створена для людей. Вона ще, так би мовити, гола, відчужена. Але ці тераси, холи, сходи й офіси заповнять люди, вони принесуть із собою своє минуле і очікування майбутнього. Простір, об’єм заповнить сміх, перегуки голосів, шурхіт важливих і не дуже паперів. Почнеться життя. Окремо в задумі фотовиставки знаходиться цикл, що має назву «Поема світла». Це данина моєму, якщо хочете, преклонінню перед магією світла. Світло, насиченість світлом, гра світла – улюблений всіма зодчими чинник архітектури.

У. Т.: Як склалася виставка представлена у Києві?

Експозиція, яку я привіз зараз до Києва, налічує 34 кольорових фотографії, і відкрию таємницю: на них мої улюблені споруди. Мені здається, що саме вони найліпше можуть представити обличчя сучасної архітектури Іспанії. Взагалі-то мої фотороботи запрошують на різні виставки по всьому світі десь з 1989 року. Спочатку то були колективні зібрання, згодом виключно авторські. Цього року окрім Києва, мене запросили показати «Архітектуру очима Рікардо Сантонхи» в Шанхаї, Мадриді, Парижі, Лондоні, Наваррі, Барселоні, Севільї.

Біографічна нота

Рікардо Сантонха, іспанський архітектор

Народився у 1966 році у Малазі.

Вчився географії, історії мистецтв.

Зараз викладач Вищої архітектурній школі в Мадриді.

Доктор архітектури.

Окрім архітектури знімає моду для Harper's Bazaar.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
  • Цього тижня Оболонський районний суд таки зрушив з мертвої точки у справі про державну зраду колишнього президента Віктора Януковича. Втім, розгін взяти не вдалося – після виступу першого свідка адвокат підсудного вирішив взяти відвід.
    17 серпня, Станіслав Козлюк
  • У передвиборчій кампанії країни серйозніші виклики залишаються без уваги
    17 серпня, The Economist
  • Нового омбудсмена не змогли призначити у встановлений термін. Чому так відбулося та чи варто чекати швидкого вирішення цього питання восени
    17 серпня, Андрій Голуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено