Суспільство

  ▪   Станіслав Козлюк

Громадський бюджет проти забудовників

Війни із незаконними забудовами у Києві ведуться у двох напрямках: на вулиці і в судах. Але віднедавна з’явився третій шлях – проект громадських бюджетів.

- Хлопці! Ви там ще довго? Я так розумію, ми сьогодні презентуємо не бейсбол, а новий дитячий майданчик? – чоловік у бейсбольній формі кричить кільком хлопчакам, які вовтузяться на новій дитячій гірці. Малі, здається, не особливо звертають уваги на тренера.

 

Тим часом повз проїжджає вантажівка зі спортінвентарем. Із величезного кузова витягують пластикові борти для вуличного хокею, доріжки для гольфу, каремати для занять єдиноборствами, турніки та гирі. Повз бігають у своїх справах волонтери. За творчим хаосом організаторів спостерігають місцеві, які прийшли відпочити.

 

 

Все відбувається на Микільській Слобідці на лівому березі Києва. Цей мікрорайон став відомий у столиці приблизно 2015-го, коли місцеві жителі вийшли протестувати проти незаконних забудов на березі Дніпра. Намагалися перекривати Броварський проспект, виходили з мітингами під паркан до забудовника. Врешті, апогеєм протистояння стала масова бійка зі стріляниною по активістах. А забудовник, аби убезпечити себе від місцевих, замість традиційного зеленого паркану оточив територію колючим дротом. (детальніше див. у матеріалі Війна і мир «микільських» хмарочосів)

 

За три роки у прибережній охоронюваній зоні (має складати 100+ метрів) виросли дві «свічки» на кількадесят поверхів. Водночас, жителі Слобідки впродовж цього часу продовжували боротися за берег в судах і подеколи навіть перемагали. Скажімо, домоглися повернення прибережної захисної смуги до земельного кадастру. Щоправда, київські чиновники, судячи з усього, не поспішають виконувати це рішення. Разом із тим, жителі мікрорайону взялися за облаштування парку і пляжу (більш відомого як «Зона здоров’я»), який, за планом забудови, мав відійти спочатку під аквапарк. А згодом – під висотну забудову.

 

- Прошу волонтерів підійти до сцени! Волонтери, які супроводжують команди, підійдіть до сцени, треба вирішити кілька питань! Починаємо за 15 хвилин! – говорить у мікрофон ведучий.

 

 

Оскільки «реконструкція» парку – справа не з дешевих, громада взялася за пошук фінансування. Приблизно в цей же час у місті стартував «Громадський бюджет», через який місцеві громади могли отримати кошти на власні проекти. Громада Слобідки отримала близько 2 млн грн. Гроші пішли на заміну старого асфальту бруківкою, оновлення дитячого майданчика, встановлення силових тренажерів, альтанок на пляжі та скейт-парку. А цими вихідними за підтримки КМДА на Зоні здоров’я відбувся спортивний фестиваль, в якому змагалися студенти київських вишів. І все це на фоні кількох висоток-недобудів.

 

Читайте також: У Києві викрили незаконну забудову

 

«Була банальна земельна афера. Земля, на якій ми стоїмо, кілька разів перепродавалася. Потім під заставу цих земель одна з компаній, яка купила землі, взяла кредит в Ощадбанку. Двічі! Очікувано, що ця фірма в певний момент збанкрутувала. А Ощадбанку не лишалося нічого, крім як за приписом вступити у володіння 7+ га землі. Але історія на цьому не завершилася. Землі почала викупати компанія «Укрбуддевелопмент». Однак грошей у них не вистачило, тож Ощад якось умовили поділити наявні землі на ділянки. Частину забудовник уже викупив – на цих землях ви можете побачити дві висотки. Це територія у 0,7 га» – розповідає місцевий активіст Петро Кузнецов, член громадської організації «Микільська Слобідка».

 

 

«Але проблеми у нас не лише з «Укрбуддевелопментом». Позаминулого року ми воювали з таким собі ТОВ «Нова Слобідка». Вони почали будуватися з іншої сторони Зони здоров’я. Там он, можете побачити, вже стоять висотки. Ми намагалися блокувати дорогу для бетономішалок. Так з’явилися тітушки у формі будівельників. Вони людей як кеглі розкидали. Потім будматеріали почали возити ночами. Ми влаштовували патрулі, намагалися зупинити бетоновози. Але п’ятеро людей не можуть зупинити 5-6 важких авто о 4 ранку. Тим паче, що у будівельників був ескорт з авто тітушок», – говорить Олена Орхова, місцева активістка.

 

Поки ми розмовляємо, стартують змагання. Хлопці та дівчата розбрідаються парком: хтось грати у волейбол на пляжі, хтось стріляти по мішенях, хтось іде на смугу перешкод. Разом із тим, поруч презентують інші види спорту: діти грають у бейсбол, у скейтпарку дорослі ролери розповідають дітям про нюанси екстремального катання, вгорі, біля виходу з Зони здоров’я діти грають у вуличний хокей. В альтанках на пляжі дорослі смажать шашлик і час від часу поглядають на дітей, які бігають територією. Над усім цим грає музика з величезних колонок під сценою.

 

 

«Раніше ми тут просто прибирали щороку. Тому що це не територія «Плеса», ця земля належить Ощаду. А люди, які відпочивають – вони ж не думають, що за ними хтось має прийти і прибрати. До всього, з’явився забудовник. Люди, які встали на його сторону, казали, що на Зоні здоров’я, мовляв, «гадюшник», бомжі й алкоголіки. І взагалі це «рассаднік зарази», тому його треба прибрати. І цим виправдовували будівництво. Мовляв, прийде хороший забудовник і «облагородіт» територію. І все б нічого, але у планах «облагородження» лише 50-метрова зона біля води», – говорить Олена Медведенко, місцева активістка.

 

Вона розповідає, що облаштування території почалося, фактично, власним коштом. А стартом для цього стала реконструкція баскетбольного майданчика, який був у парку ще з радянський часів. Каже, гроші на ремонт збирали всім мікрорайоном і кожен міг долучитися.

 

Читайте також :Битва за конвалії. Кияни голіруч знесли бетонний паркан на Львівській»

 

«Хотілося від початку зробити щось хороше, щоб менше смітили. Мій чоловік тут ріс, грав у баскетбол з другом. А потім він грав і вигравав в NBA (Національна баскетбольна асоціація — чоловіча професійна баскетбольна ліга Північної Америки. Входить в четвірку головних професійних ліг світу – авт.) Ми повернулися на Слобідку десь 2005 року. І дивишся навколо – так, стоїть майданчик, на якому ти грав, коли тобі було 12 років. А зараз тобі уже 30. І не змінюється нічого. Тож ми вирішили зробити для дітей хороший баскетбольний майданчик. Ця ідея народилася 2015-го. Ми вирішили провести аукціон. Лот – поїздка на гру Los Angeles Lakers у штати зі Славою, моїм чоловіком. Лот купив Гарік Корогодський. Власне, за ці гроші майданчик і збудували», – продовжує Олена.

 

 

Тим часом студентів на баскетбольному майданчику змінюють діти. Сьогодні, крім змагань вишів, на території Зони здоров’я – дитячий баскетбольний турнір. Час від часу зі сторони майданчика долинають крики – хтось із команд прорвався до кільця і таки закинув м’яч.

 

«Проект баскетбольного майданчика розробили ми. Знайшли підрядника, який зробив гумове покриття, проводив важкі роботи. Ще частину робіт виконували ми, місцеві. Хто що вмів – те й робив. Хтось тягав каміння для лавочок, хтось займався парканом, хтось прикручував кільця. А ще у нас було відерце з цукерками. Звідти можна було взяти цукерку в обмін на будь-які гроші. Не повірите, але ми так зібрали десь до 30 тисяч! Врешті, вийшло так, що кожен вклав свою частину праці в цей майданчик. І ми намагаємося таким чином залучати людей в процес», – розповідає Олена.

 

Каже – не без проблем. Наприклад, в перший же тиждень роботи баскетбольного майданчика в нього заїхав п’яний водій. Паркан довелося ремонтувати.

 

«Виявилося, що той водій – будівельник із Сонячної Рів’єри. Він задом заїхав на майданчик, зніс частину паркану. Ми відремонтували. На зиму ми майданчик зачиняли – але діти лазили, паркан зламали. Ми його знову ремонтуємо. Взагалі, ми займаємося такими ремонтами регулярно – щось підфарбувати, поставити, прибрати. Кільця, наприклад – там трохи розхиталися шурупи, їх треба було міняти. Витратні матеріали вже купили, все зробили. Самі розумієте – коли чисто й акуратно – не так смітять. Був суботник – ми просили місцевих жителів допомогти, взяти на себе зону відповідальності й прибрати там. Бо ж якщо це будуть робити лише активісти – ми й за місяць не впораємося», – сміється Олена.

 

 

- Поки наші команди змагаються, хочу нагадати: ви можете відвідати алею спорту і ознайомитися там із представниками спортивних секцій, дізнатися якомога більше про той вид спорту, який цікавить вас і вашу дитину, дізнатися, де найближча до вашого дому секція. Також запрошую до скейт-парку. Там кожні 30 хвилин відбуваютсья майстер класи з катання на роликах і скейтах! –  весело говорить ведучий у мікрофон.

 

Студентські команди, між тим, уже завершують змагання. Попереду лишається лише кросфіт. Перед сценою тренери встановлюють спорядження – турніки, штанги, ящики й гирі. Навколо починає збиратися юрба: де вболівальники, де звичайні відпочивальники. Підтягуються й студенти. Після пояснень суді дають старт змаганням. Команди кидаються до снарядів.

 

«Скейт-парк ми робили уже коштом проекту «Громадський бюджет». Чому саме його? Бо це частина вуличної культури, – Олена сміється, – оскільки у нас уже є баскетбольний майданчик, то має бути і парк для скейтерів і ролерів. Плюс у моїх знайомих є син. І він, аби покататися, їздив у центр Києва. Тепер ближче. За цей проект голосували і місцеві жителі, і київські скейтери. Насправді, не думаю, що якби голосували або суто місцеві, або суто скейтери – проект би виграв. А так, у кооперації, ми перемогли. Він нам обійшовся щось у 900 тис грн. Ще ми за рахунок Громадського бюджету відремонтували верхню частину Зони здоров’я. Дитячий і спортивний майданчик, доріжки з бруківки», – говорить Олена.

 

Читайте також: Забудовники на марші

 

У скейт-парку катаються діти. Вони не звертають уваги на змагання, цілковито зайняті роликами: катають по рампі вгору-вниз. Трохи віддалік вправляються старші – видно, як вони час від часу підстрибують, прокручуючи під ногами самокати. На великому майданчику – дорослі. Катають по перилах на скейтах, трюкачать на рампі. Найвправніші крутять сальто назад, чим викликають захоплення оточуючих.

 

«Щоб цю територію не забрали, її треба було впорядковувати. І Громадський бюджет тут хороший інструмент. Голосування у нас відбувалося «в полях». Активісти ходили з листівками по району, агітували, пояснювали, чому потрібно голосувати. Ми розповідали, що таке Банк-ID, Цифровий підпис, Мобайл-ID. Було складно. Люди не довіряють владі, банкам. Часом траплялися такі, які говорили: «Я не буду голосувати, тому що я не хочу розкривати свої дані!» Але ж у Ощадбанку чи у Привата і так ці дані давно є, ви ж самі їх надали. Певно, це найскладніша штука, з якою ми стикнулися», – розповідає Олена Орхова.

 

 

«Та й часом трапляються бронелобі люди, які чекають, що їм щось принесуть на блюдечку, за них щось вирішать. «А, активісти? То ви зобов’язані це зробити» – десь із таким ставленням часом доводиться стикатися», – продовжує жінка.

 

Змагання студентів, між тим, добігають кінця. Зі сцени оголошують переможців. Студенти тягнуть поближче до пляжу. Там саме почалися тренінги з першої допомоги на воді. Тренери шикують охочих пройти навчання в шеренгу і починають з основ – побудови командного духу. Синхронні стрибки, кричалки, взаємодопомога під час фізичних навантажень. В процесі «учні», серед яких і діти, несамовито регочуть.

 

«Із забудовниками, насправді, історія ще не завершилася. Суди тривають. Під третю «свічку» вже давно стоїть фундамент, треба лише землю викупити. Власне, її хотіли продати в серпні 2017-го. Але ми тоді виходили на протести, зустрічалися з чиновниками КМДА, представниками Ощадбанку, який володіє землею. Аукціон не відбувся. Забудовник не вніс заставу. І новий досі не призначили. Думаю, бояться галасу. Хоча проект у забудовника масштабний – тут має бути 18 висотних будинків! Але ми намагаємося облаштувати Зону здоров’я, аби її не забрав забудовник. Бо пересічні мешканці не надто хочуть щось робити», – говорить Олена Орхова.

 

«Так, ми знову подавалися на Громадський бюджет. Цього разу нам потрібне освітлення. Бо до цього я у кількох організацій питала, чому не міняють лампочки у ліхтарях – ніхто не зміг пояснити. До всього, на цілу Зону здоров’я у нас шість ліхтарів. Також ми хочемо поставити інклюзивний дитячий майданчик. Щоб там могли ті ж діти на візках гратися. Ми плануємо встановити спеціальні елементи для діток з вадами слуху, зору, зробимо ігрові елементи з азбукою Брайля. Встановимо навіс, щоб можна було ховатися від негоди. І на завершення – невеличкий урбан-городик. Бо ми поприбирали клумби з шин. Але виявилося, що люди хочуть собі щось вирощувати. З проектом нам допомогли архітектори – вони розробили проект із діжками, в які можна буде саджати всілякі штуки. Коротше, хто що захоче – те й зможе виростити», – ділиться планами Олена Медведенко.