Суспільство

  ▪   Ганна Чабарай

Донбас після війни. Бачення правозахисників

Правозахисники підготували законопроект, який визначає засади правосуддя перехідного періоду, тобто державну політику після завершення війни на Донбасі та повернення окупованих територій

Законопроект «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту» розроблявся з листопада 2017-го по лютий 2018-го при офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. До робочої групи увійшли громадські активісти, народні депутати та представники влади. Тиждень проаналізував документ і виділив його основні тези.

 

Законопроект передбачає виконання таких завдань: відшкодування збитків жертвам конфлікту, відновлення історичної правди, покарання винних та недопущення повторення ескалації. Документ буде виставлений на громадське обговорення.

 

Автори вказують, що збройний конфлікт та окупація частини українських територій призвели до значного порушення прав людини, тому необхідно спланувати дії держави в цій царині. Йдеться про понад 10,3 тис. загиблих, понад 24,5 тис. поранених і близько 1,3 тис. зниклих безвісти серед цивільного населення та комбатантів, втягнення до 45 тис. українців у діяльність збройних формувань та понад 346 тис. у діяльність самопроголошених органів окупаційної влади, переміщення в межах та за межі України близько 2,7 млн громадян, депортацію більш як 1,5 тис. осіб з анексованих Криму та Севастополя, переміщення в РФ до 4,7 тис. ув’язнених із Криму, завдання шкоди понад 5 млн мешканців ОРДіЛО, а також про близько 200 тис. дітей, які потребують допомоги як жертви конфлікту, і щонайменше 4,9 тис. дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які залишилися в Криму, про близько 3,8 млн громадян, які потребують допомоги, з яких 2,8 млн мешкають на непідконтрольних територіях.

 

 

Згідно з текстом документа, щоб подолати ці виклики, Україна має створити державну систему відновлення прав людини, компенсації збитків, формувати спільне та об’єктивне бачення подій, що сталися, надати правову оцінку діям осіб, які брали участь у збройному конфлікті та діяльності органів окупаційної влади, будувати внутрішню та зовнішню політику, яка унеможливить повторення таких ситуацій.

 

Компенсація шкоди жертвам конфлікту

 

Відшкодування збитків відбувається через моральну сатисфакцію, матеріальну компенсацію, припинення порушення прав та відновлення порушених прав. Щоб особу визнали жертвою конфлікту, вона має заявити про порушені права сама чи через представника. Для встановлення жертв конфлікту має бути створена міжвідомча комісія з державних та неурядових представників. Відмову у визнанні жертвою можна буде оскаржити в суді.

 

Читайте також: Офіцер СІМІС Олександр Ткачук: «Наша, східняків, справа — стати зараз на захист країни»

 

Моральна сатисфакція полягає в офіційному визнанні постраждалих жертвами конфлікту, визнанні державою власної відповідальності за порушення їхніх прав, веденні обліку поранених, загиблих, зниклих, позбавлених волі внаслідок конфлікту осіб, їх пошуку та ідентифікації. Також сюди входять вшанування пам’яті жертв конфлікту через встановлення пам’ятників, створення музеїв, перейменування вулиць, відзначення дат. Крім того, йдеться про відновлення репутації жертв конфлікту через публікацію правдивих даних про них.

 

Матеріальну компенсацію автори пропонують забезпечити через створення реєстру збитків, з’ясування їх реального обсягу, врахування вже виплаченої компенсації. Держава має розробити критерії й виплачувати компенсацію диференційовано, залежно від обставин для кожної з жертв. Фонд виплат складатиметься з коштів держбюджету, благодійних фондів, міжнародної допомоги, коштів, стягнутих із держави-агресора, інших доступних джерел.

 

 

Відновлення порушених прав передбачає спрощення процедур отримання та відновлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, майнові права, запровадження адміністративного порядку визнання та реєстрації народження, смерті, одруження й розлучення на окупованих територіях. Також сюди входять розмінування територій, допомога людям, які повернулися на своє місце проживання після відновлення контролю України над цими територіями, гарантування їхньої безпеки, сприяння в працевлаштуванні та поверненні незаконно відчуженого майна, розширення мережі КПВВ, розміщення тут центрів надання адміністративних, соціальних, банківських послуг.

 

Читайте також: В окопах у людський зріст

 

Пропонуються визначення процедури переміщення на підконтрольну територію та підстав звільнення від відбування покарання політичних в’язнів, визначення статусу осіб у місцях несвободи на момент деокупації, визначення механізму перегляду запобіжних заходів та вироків ув’язненим від моменту відновлення контролю України на цих територіях, повернення українців із місць несвободи РФ та окупованих територій і визначення їхнього статусу, розробка правової позиції щодо кримінальних, цивільних, адміністративних проваджень, які проводили органи окупаційної влади. У документі також ідеться про необхідність відновлення досудових, судових та виконавчих проваджень, матеріали яких залишилися на окупованих територіях, створення механізму вирішення справ, якщо матеріали відновити не вдалося, визначення процедур верифікації проваджень, відкритих окупаційною владою. На думку авторів, необхідно виробити правову позицію щодо пільг і виплат, призначених окупаційною владою мешканцям окупованих територій: їх перегляд, продовження, відмову від виплат чи призначення аналогічних.

 

Право на правду

 

Згідно з проектом держава має створити систему документування порушень прав людини під час конфлікту з координацією між усіма сторонами, зокрема застосовуючи принципи запобігання повторній травматизації, добровільності свідчень, конфіденційності. Уповноважений орган має створити повну базу даних осіб, які загинули, постраждали, зникли безвісти, перебували в місцях несвободи у зв’язку з конфліктом; сформувати архів фото- та відеодокументів подій.

 

Також держава забезпечує встановлення історичної правди через розслідування порушень, ідентифікацію жертв, визначення винних. Пропонується створити Комісію встановлення істини — незалежний орган, який формується на відкритій конкурсній основі з міжнародних та національних експертів і використовуватиме документи з іноземних архівів, залучатиме міжнародних слідчих.

 

Покарання винних

 

Держава гарантує, що особи, які обіймали посади в органах окупаційної влади, не притягуватимуться до кримінальної відповідальності, окрім випадків, коли їхні дії на цих посадах містять склад воєнних злочинів, злочинів проти людяності чи грубі порушення прав людини. Також держава запроваджує програми захисту свідків злочинів під час конфлікту. Одночасно забезпечуються посилені заходи фізичної безпеки фахівців, які працюють із жертвами конфлікту: юристів, медиків, представників ЗМІ, правозахисників.

 

Читайте також: Яку систему нацбезпеки ми будуємо

 

Для запобігання безкарності держава забезпечує розслідування фактів воєнних злочинів, злочинів проти людяності, грубих порушень прав людини, порушення територіальної цілісності, відчуження майна та інших злочинів, розшук винних, які не є під контролем України, та комунікацію з іншими країнами щодо притягнення їх до відповідальності.

 

 

Недопущення повторення конфлікту

 

Вищі посадові особи окупаційної влади, судді, працівники правоохоронних органів, які виконували обов’язки на окупованій території чи причетні до порушення прав людини, підпадають під люстрацію, якщо хочуть працювати в органах державної влади України. Щодо цих осіб запроваджується адміністративна процедура перевірок. Визначається їхня політична відповідальність із врахуванням презумпції співучасті працівника організації у вчиненні останньою грубих порушень прав людини, проводиться люстрація, яка ґрунтується на презумпції невинуватості, забезпеченні права на захист. Усі вищі посадові особи окупаційної влади не допускаються до управління державною протягом певного часу.

 

Читайте також: Екобомба від сепаратистів

 

Обов’язковими для України стають приведення законодавства у відповідність до стандартів міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, міжнародного кримінального права, зокрема ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду, аналіз застосування правосуддя перехідного періоду в інших країнах, створення єдиної бази осіб, визнаних винними у воєнних злочинах, злочинах проти людяності, створення єдиної бази фактів, свідчень та доказів для обґрунтування в міжнародних судах, запровадження механізмів розшуку осіб, зниклих безвісти в зоні конфлікту, розробка процедур повернення військовополонених, звільнення заручників, апробація гібридних судових механізмів стосовно порушень під час збройного конфлікту.

 

Очікується, що впродовж одного-трьох місяців після набрання чинності законом триватиме підготовчий етап, під час якого буде розподілена відповідальність між органами державної влади. Перший етап триватиме до одного року: розробляються нормативно-правові акти, формуються робочі групи, ведеться інформаційна кампанія щодо правосуддя перехідного періоду. Другий етап триватиме до двох років: створюється законодавство, нові органи, налагоджується суспільний діалог. Третій етап триватиме впродовж року після завершення конфлікту: відшкодування збитків жертвам, поновлення їхніх прав, оприлюднення правдивої інформації, оцінка дій осіб, причетних до воєнних злочинів, заходи з подолання наслідків конфлікту.