Суспільство

  ▪   Дарина Феденко

Забіг «професійних сортувальників»

«Біжу, бо сміття доганяє». Це слоган цьогорічного забігу у столичному ботанічному саду ім. М.Гришка. Екологічні змагання вже вдруге проводить громадська організація «Україна без сміття». Kyiv No Waste Race збирає однодумців, які вже сортують сміття та тих, хто хоче, але ще не наважується встановити вдома кілька сміттєвих корзин. Хто вони - люди, які готові заплатити 450 гривень за забіг і куди підуть ці гроші, дізнавався «Тиждень».

Йому 29 і він вже пробіг 6 напівмарафонів. Лікар акушер-гінеколог Костянтин Бондаренко, ще до офіційного старту забігу, подолав 10 кілометрів в якості розминки. Попереду в нього ще половина цієї дистанції.  Бігтиме за ідею. Розповідає, що саме такі символічні змагання йому більш до вподоби.

 

«Бігаю я з 2006 року. Почав бігати, ще коли був студентом. Потягнули якось друзі на трейловий забіг (ред. тривалий забіг від 8 км, з набором висоти від 1000 м і більше). Там, ти дивишся, як люди руки-ноги ламають, через хащі біжать. Воно то прикольно, але кожному своє. У підсумку я обираю в основному такі фанові забіги. Тут ніхто не змагається на якусь супер швидкість. І тут немає таких людей, які вистрілили і ви вже їх не побачите, бо вони десь вже на фініші. Тут всі такі любителі , всі собі біжать і збираються з благою метою – збір коштів для будівництва станції».

 

Костянтин Бондаренко, лікар акушер-гінеколог, учасник Kyiv No Waste Race 2018

 

Станція, про яку згадав бігун, має допомогти його друзям, які вже сортують сміття. Вони зможуть приносити туди пластик різного виду, папір, скло, батарейки і багато іншого корисного сміття. Такий громадський простір вже діє в Києві неподалік метро «Васильківська». Волонтери сортують відходи, які приносять активні кияни і потім продають їх переробникам по всій Україні. Паралельно столичними спальними районами курсує мобільний пункт прийому вторсировини. Вихідними сотні «професійних» сортувальників несуть до авто вимите та розкладене по окремих пакунках сміття. 5 тонна автівка майже постійно переповнена,- каже керівник громадської організації «Україна без сміття» Євгенія Аратовська. Саме тому потрібна друга станція і більше контейнерів для роздільного збору.

 

Читайте також: Подолати в собі «не для мене»

 

«На забіг зареєструвалось приблизно 300 учасників. Вони сплатили 450 гривен внесок. Ми дуже хочемо, щоби ці гроші пішли на відкриття станції. Реально треба хоча б 300 тисяч гривень. Це і оренда, і ремонт, і зарплата працівникам станції. От зараз ми, наприклад, ремонтуємо велику станцію. Там ремонт коштує 200 тисяч гривень. Це просто пофарбувати, прибрати, повісити тримачі біг-бегів (ред. м’який контейнер, в який складають вторсировину). А ще освітлення. Потім починається оренда і це найжахливіше. Бо настільки виросла зараз вартість оренди. Якщо колись вона була 30-40 гривень за метр, то сьогодні  80-90 гривень. А нам же потрібні такі райони, де люди близько живуть. Там зазвичай дуже маленька пропозиція і величезні гроші треба. Ми зверталися до депутатів, запитували чи можемо ми отримати якесь приміщення комунальне з мінімальною орендою. Вони сказали,- ви шукайте, говоріть  нам, а ми вам скажемо чи воно вільне чи ні».

 

Євгенія Аратовська – засновниця ГО «Україна без сміття» з сином

 

Так само багато проблем було і два роки тому, коли відкривали першу в Україні громадську станцію сортування сміття. Але тоді з’явилися меценати, які допомогли, і активні кияни, які свій вільний час проводять, копирсаючись у чужому смітті. Ці «професійні сортувальники» можуть визначити вид пластику, не дивлячись навіть на номер на дні пляшки. Саме вони на забігу навчають сортувати інших. Наймолодшим учасникам заходу розповідають, як з упаковки їхнього улюбленого соку можна зробити папір. Старшим вивалюють просто на стіл купу щоденних відходів звичайної родини, щоби зрозуміти масштаби сміттєвої навали. 

 

Майстер-клас з сортування сміття

 

Такий показовий приклад неабияк вразив учасників забігу Ігоря та Катерину. Вони на змагання прийшли передусім заради спорту. Ігор продає програмне забезпечення, Катерина працює маркетологом в IT компанії. Вдома сміття не сортують, каже Ігор Суржик.

 

«Чесно сортуємо лише батарейки, лампочки, скло. А так, щоби пластик, папір - ні. Це треба робити на рівні двору і ОСББ»

 

Читайте також: Чого прагнуть аполітичні міленіали

 

Катерина вже і готова почати розділяти вдома окремо папір, окремо пластик, але замислюється, чи є в цьому сенс, оскільки виносити все треба буде в один бак перед будинком.

 

«В нас в Україні з цим велика проблема. Скільки разів я чула про ситуацію, коли люди сортують сміття, а потім виносять, викидають в різні контейнери, а потім приїжджає одна машина і все разом забирає».

 

 Катерина Швалюк, маркетолог в IT компанії та Ігор Суржик, продавець програмного забезпечення

 

Розуміння, що з власним сміттям треба щось робити, приходить після того, як людина замислюється, а що далі відбувається з тим синім пакетом з залишками продуктів, пляшкою соку та паперовими горнятками. Тоді на допомогу приходять відео у соцмережах з жахливими тортурами тварин, у шлунках який виявляють поліетиленові пакети чи відзняті  сміттєві полігони, подібні на сміттєві пустелі.  Сміття доганяє і це вже все менше схоже на метафору.