Суспільство

  ▪   Ганна Чабарай

Побороти шкільний булінг

Як активісти пропонують боротися з булінгом та дискримінацією в школах

Минулого тижня в соцмережах розлетівся новий шкільний скандал: учителька школи у Василькові нецензурно вилаяла учня під час уроку. Однокласники зняли інцидент на відео, яке швидко стало популярним. Як повідомили ЗМІ, через такий резонанс вчителька звільнилася. У школі ж прокоментували, що агресію спровокував саме учень, але запевнили, що таке відношення є неприпустимим.

 

Безперечно, якби не смартфони та соцмережі, така Людмила Анатоліївна продовжувала б травмувати дитячу психіку ще багато років. Власне, це й відбувається прямо зараз у багатьох школах, бо героями Youtube стають лише одиниці. Скандал знову привернув увагу до проблеми булінгу, або ж цькування, в школах. Дітей цькують як їхні однолітки, так і окремі викладачі, до того ж і самі вчителі часто стають жертвами таких нападів з боку учнів. У лютому 2017 року ЮНІСЕФ провів дослідження, яке показало, що 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу протягом останніх трьох місяців. 24% дітей стали жертвами булінгу, і 48% з них нікому не розповідали про це. За даними фонду, найчастіше зазнають цькування діти, закриті до спілкування, а також діти з бідних сімей. Для боротьби з цим явищем ЮНІСЕФ запустив кампанію, яка має на меті підняти рівень обізнаності серед дітей та дорослих про булінг і його наслідки. На спеціальному сайті можна знайти інформацію про те, як із цим боротися. 

 

Відео ЮНІСЕФ Україна

 

Українські громадські активісти пропонують боротися з проблемою більш направлено. ГО «Студена» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) працює над курсом для вчителів молодших класів під назвою «Недискримінаційний підхід у навчанні». Аби зрозуміти очікування від курсу, організація провела опитування, в якому взяли участь 1432 респонденти: 98% – вчителі, директори та завучі шкіл, 2% – студенти та мами учнів. Виявилося, що чверть опитаних взагалі не розуміють теми курсу, що й підтверджує необхідність освітньої кампанії з цього питання. На другому місці (20%) виявилася зацікавленість саме темою булінгу. 19% опитаних цікавить питання дискримінації, 11% – права людини (дитини), 10% – розв’язання конфліктів, 8% – насильства в сім’ї, 4% – зв’язку з інклюзією, 3% – гендерних стереотипів.

 

 

Спочатку автори не планували виділяти багато уваги темі цькування, але, побачивши результати опитування, вирішили зосередитись і на цьому питанні також. «Із відповідей стало ясно, що найбільший відсоток людей не розуміє в принципі теми курсу. Але на друге місце вийшло питання з протидії цькуванню, на яке ми спочатку виділили небагато часу. Коли ми почали читати відповіді вчителів, то побачили, що вони не розуміють, що робити із цькуванням. Основний запит: що нам робити з цькуванням в класах, ми з цим постійно стикаємося? Ми тоді зрозуміли, що потрібно терміново робити розширення курсу і додавати ще один навчальний тиждень, присвячений виключно протидії цькуванню», – розповіла під час презентації курсу Анастасія Мельниченко, координаторка проекту й голова ГО «Студена».

 

Читайте також: Учитися по-новому. Які зміни впроваджує освітня реформа

 

Для цього організація провела прицільне опитування щодо того, що відбувається серед дітей у класах. 64% із 312 респондентів зазначили, що стикалися з фактами знущання і цькування за останні три місяці. Найбільша частка (майже 78%) зазнавали цькування через зовнішність і поведінку, 61% – через соціальний стан, майже 44% – через успішність чи неуспішність у навчанні. Найменше проявів цькування зафіксували на підставі мови – 1,3%. «І з цього ми робимо висновок, що насправді мовний конфлікт роздутий, реальність цього не відображає», – коментує Мельниченко.

 

 

Виявилося, що найменше випадків цькування відбувається в молодшій школі, найбільше – в середній. За словами Мельниченко, саме тому слід працювати з учителями молодшої школи, щоб з юних років прищеплювати дітям толерантне ставлення до проявів інакшості. Вона вважає, що спосіб мислення дорослих людей змінити складно, а варто працювати з дітьми, які ще не встигли перейняти стереотипи суспільства. «Діти від народження не знають, що людина в інвалідному візку якась не така, їм про це розповідають. Ці діти не знають, що ромська дитина повинна красти – їй про це розповідають. Ми самі передаємо дітям певні упередження і стереотипи. Коли я  почала думати, як вирішити питання дискримінації і насильства на підставі інакшості, то стало зрозуміло, що насамперед треба впливати на дітей, на молодше покоління на тому етапі, коли цим дітям ще не встигли розказати, що діти з інтернатів якісь не такі», – каже вона.

 

Читайте також: Порожні коробки та промови

 

Активістка пояснила, що вирішила зайнятися темою боротьби з дискримінацією в школах після того, як сама зіштовхнулася з цим явищем. «У мене двоє дітей, вони школярі і живуть в нетиповій родині. Нетиповій у тому плані, що три тижні живуть зі мною і три тижні з татом. Ми гарно взаємодіємо, діти отримують достатньо любові і від мами, і від тата, і доки вони не пішли в школу, то не здогадувалися, що з ними щось не так. Десь у другому класі мій молодший син не захотів мене запрошувати на одне зі свят. Коли я почала  докопуватися, чому так відбувається, чому йому так незручно, то виявилося, що він почувається дуже ніяково, коли йому треба розповісти віршик про повну родину, де мама з татом живуть разом. І він мене запитав: мамо, що з нами не так, чому ми не такі, як всі, чому ми не можемо бути нормальною родиною? Я кажу: нормальна родина – це та, де батьки люблять дітей. Але дитина з двох років навчання в школі винесла, що сім’я – це мама й тато, які живуть в шлюбі, іноді в них є бабусі й дідусі, і це норма, а все решта – поза нормою. Я зрозуміла, що він переживає певні муки через те, що його форма родини не сприймається як нормальна. Тоді виникло перше очевидне враження, що насправді школа дискримінує, за дуже різними ознаками, і не завжди зрозуміло, де ця дискримінація виявиться», – розповіла Мельниченко.

 

Лариса Денисенко, фахівець з прав людини та одна з експерток курсу, вважає, що саме вчитель володіє достатнім авторитетом, щоб зняти питання домінування, забезпечити толерантне ставлення в класі, зробити школу територією безпеки і поваги. «Школа в основному покладає відповідальність на того, кого цькують. Тому що з однією людиною впоратися набагато легше, її можна просто прибрати. Треба привчити школу до відповідальності за більшість, тому що саме з більшості починається цькування», – каже вона. Курс планують відкрити темою критичного мислення.

 

Читайте також: Як зменшилася кількість шкіл і учнів в Україні за 26 років незалежності - інфографіка

 

«Чому саме критичне мислення: тому що психологічно люди сприймають як правду ту інформацію, яку вони почули першою. Якщо запитати в людей, коли вони вперше почули слово ґендер, то виявиться, що у контексті «гомодиктатури», «пропаганди» і «продажу дітей на органи», тобто абсолютної маячні. І вже інша інформація, яка надходить потім, сприймається критично і порівнюється з першою інформацією», – каже Мельниченко. Також експерти пояснять, що таке дискримінація і толерантність, цькування на підставі інакшості, ґендерні ролі й стереотипи, нерівність у суспільстві тощо.

 

Активісти зняли ролик, щоб запустити кампанію зі збору коштів для створення додаткового навчального тижня з протидії булінгу. У ролику школярки розповідають, за що їх дискримінують інші діти.

 

Відео ГО «Студена»

 

Проте кампанію запускати не довелося, оскільки потрібну суму – 82 тис. грн – вдалося зібрати за чотири дні. Мельниченко зазначає, що це показує важливість порушеного питання. «Я зустрілася з одним із благодійників, який вніс доволі велику суму, і запитала, що його спонукало. Він відповів, що його діти навчаються в елітній школі, яка позиціонує себе як дуже просунута, але коли виникло питання цькування хлопчика за певні надмірні реакції, то школа замість вирішити це питання попросила батьків забрати дитину. Тобто навіть просунута школа виявилася неспроможною впоратися з цькуванням», – розповіла вона. Каже, що в ролику не зумисно зняли самих тільки дівчаток. «Це теж питання ґендерне, тому що коли треба відкрито сказати, що тебе принижують і цькують, то виявляється, що вимоги від соціуму до чоловіків тиснуть на них, не дозволяють визнати, що вони можуть бути слабкими», – пояснює Мельниченко.

 

Курс буде безкоштовним і відкритим для всіх на сайті EdEra – це освітня платформа, яка спеціалізується на онлайн-курсах для вчителів та учнів. Крім курсу, активісти хочуть створити онлайн-підтримку від психологів, корекційних педагогів, які зможуть консультувати вчителів по ходу навчання. Також у планах запуск онлайн-платформи, на якій кожен учень зможе анонімно опублікувати свою історію й одразу отримати коментарі психолога в онлайн-режимі. Модуль щодо боротьби з цькуванням планують викласти в публічний доступ вже на початку травня. «Сподіваюся, цей курс прослухають щоб зрозуміти, як зробити школу безпечним середовищем для всіх, незалежно від статі, орієнтації, кольору шкіри чи національності», – зазначила Анастасія Мельниченко.