Суспільство

  ▪   Ганна Чабарай

ООН про права людини в Україні: атмосфера безкарності

Основні тези нової доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини

Конфлікт на Донбасі та анексія Криму, які і раніше, призводять до порушення прав населення України. Крім того, немає суттєвого прогресу в розслідуванні злочинів часів Революції Гідності. Ці та інші висновки Тиждень виокремив із нової доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ). Усі дані Моніторингова місія ООН отримала впродовж листопада-лютого під час інтерв’ю з жертвами та свідками порушень прав людини на контрольованій та неконтрольованій території.

 

ПОРУШЕННЯ БАЗОВИХ ПРАВ, ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ, КАТУВАННЯ

 

Спостерігачі задокументували 205 випадків порушень права на життя, позбавлення волі, насильства тощо, 66 із них – під час звітного періоду, решта – раніше. Як зазначається,  уряд України ніс відповідальність за 38 цих випадків, озброєні групи на Донбасі – за 28 випадків. До того ж, дослідники зіштовхнулися з відмовою в доступі до затриманих з боку озброєних груп, водночас на підконтрольній території доступ був безперешкодним.

 

Читайте також: (Не)легітимний омбудсмен

 

Після обміну заручниками, який відбувся 27 грудня, УВКПЛ опитало 64 з цих осіб з обох сторін лінії зіткнення. Зазначається, що всі вищезгадані повідомили: вони зазнавали тримання під вартою в нелюдських умовах, катування, жорстокого поводження, сексуального насильства і т.д.

 

«УВКПЛ задокументувало справи восьми осіб, затриманих і підданих катуванням співробітниками СБУ у Харкові у 2015 році. Троє з них були заарештовані окремо один від одного у травні 2015 року. На них надягли наручники і пакети на голову. Їх відвезли до будівлі СБУ у Харкові, де їх окремо одного від одного допитували і катували протягом декількох годин. Зокрема, їх душили з використанням протигазу, зміщували суглоби, застосовували електричний струм та імітували страту. Їм також погрожували смертю і сексуальним насильством щодо їхніх родин», – тут і далі курсивом прямі цитати з доповіді.

 

З-поміж 75 осіб, звільнених озброєними групами, 41 особа була цивільною. УВКПЛ провело інтерв’ю з 20 звільненими цивільними особами. Їх затримали вдома, на роботі, на вулиці, зазвичай озброєними людьми без знаків розрізнення.

 

«Опитані жертви згадували, зокрема, такі погрози: «ми посадимо тебе у басейн із хлоркою», «я відріжу тобі ногу й залишу назавжди у підвалі МДБ», «відправимо тебе на передову», «ти ж не хочеш стати інвалідом, правда?», «піду візьму дриль і просвердлю тобі ноги», «у нас три головні напрями: погрожувати, лякати, запобігати доступові», «ми повернемо тебе до камери й візьмемося за твою дружину», «все, що було досі – лише квіточки. Тебе посадять у камеру з голубими, де тебе зґвалтують [вираз, використаний російською мовою, «тебя опустят», на тюремному жаргоні означає, що особу поб’ють, зґвалтують і помочаться на неї]», «вони погрожували привести мою дружину, катувати її на столі [електричним струмом], кинути її у сусідню камеру, ґвалтувати, а мене змусити слухати, як вона кричить».»

 

Також УВКПЛ провело інтерв’ю з 18 звільненими військовослужбовцями. Зазначається, що всіх опитаних після взяття у полон били.

 

«Вони почали питати про позиції українських військових, потім скрутили мене руки й відвели вниз, спеціально штовхаючи мене на стіни, щоб я бився головою. Потім мене вдарили головою об котел. Шестеро чи семеро чоловіків завели мене у кімнату, примусили роздягнутися й поставили на коліна обличчям до стіни. Вони били мене кілька разів, пересмикували затвор і приставляли автомат до моєї голови, кажучи, що я можу загадати своє останнє бажання. Потім хтось зайшов у кімнату, і я почув діалог: «О, не робіть цього, його кров буде повсюди» - «Не хвилюйся, я вимию підлогу». Потім я почув клацання затвору і наказ одягнутися. Вони скрутили мені руки й повели нагору. При цьому мене знов штовхали на стіни й на котел.»

 

У доповіді повідомляється про чотири випадки викрадення людей невідомими в масках на контрольованій території. Як зазначається, за словами жертв, їм зав’язували очі чи надягали на голову мішок, відвозили в незнайоме місце, били, погрожували насильством, імітували страту або ґвалтували, примушуючи зізнатися у співпраці з ФСБ РФ. Потім, стверджує доповідь, жертву переводили до СБУ або відпускали на вулицю, де СБУ її заарештовувала офіційно, під час такого арешту катувань чи жорстокого поводження вже не відбувалося.

 

На непідконтрольній території зафіксували зростання випадків незаконного позбавлення волі з боку «МДБ» чи «УБОЗ».

 

«В одному показовому випадку, задокументованому в звітному періоді, жертву було затримано на контрольно- пропускному пункті, який контролюється озброєними групами, у серпні 2017 року. Йому натягли на голову мішок і в наручниках доставили до будівлі «МДБ» у Донецьку. По дорозі його примушували зізнатися в шпигунстві й залякували. У «МДБ» його допитували протягом десяти годин, після чого наказали підписати документ із заявою про те, що на нього не здійснювався тиск. Коли він відмовився, «співробітник МДБ» запропонував йому два варіанти: підписати документ, здати особисті речі, зокрема паспорт, і залишити будівлю або не підписувати документ і опинитися у підвалі. Потерпілий обрав перший варіант і був звільнений. Після цього його двічі викликали повісткою до «МДБ» для допиту. Наприкінці листопада він звернувся до «МДБ» з вимогою повернути паспорт, а пізніше подав заяву «генеральному прокурору». 6 грудня, після того, як потерпілий та його адвокат подали скаргу до «МДБ», його було заарештовано по дорозі додому. «Співробітники МДБ» вивезли його в поле, обшукали й наказали підписати документи, заявивши, що інакше вони вивезуть його на мінне поле й він стане ще однією жертвою серед цивільного населення. Він протестував, але «співробітники» погрожували йому побиттям і смертю. Потерпілий підписав наступні документи: 1) заяву, де підтверджувалося, що він отримав назад свої документи від «МДБ»; 2) визнання усної «згоди» співпрацювати з СБУ з метою паплюження «Донецької народної республіки»; 3) «повідомлення» про «депортацію» з «ДНР» терміном на 5 років. Його відвезли на контрольно-пропускний пункт, повернули документи й мобільний телефон та передали на територію, яка контролюється Урядом.»

 

На неконтрольованих територіях ув’язнені особи повністю позбавлені права на захист. Як зазначається, з 18 осіб, затриманих бойовиками, жодному не надали захисника одразу після затримання. Один із затриманих повідомив моніторам, що ніколи не спілкувався зі своїм призначеним адвокатом конфіденційно, і той лише формально підписував документи й не виконував функцій захисту під час «судового розгляду». Часом адвокати були свідками залякування своїх клієнтів, але не протидіяли цьому.

 

ЖЕРТВИ СЕРЕД ЦИВІЛЬНИХ

 

УВКПЛ задокументувало 73 жертви серед цивільного населення, зокрема, 12 загиблих та 61 пораненого, з обох боків лінії зіткнення. Причиною більшості жертв називають використання систем зброї неточної і вибухової дії. Монітори вважають, що за жертви на неконтрольованій території, вірогідно, має нести відповідальність український уряд, виходячи з географії місць поранень, і навпаки: за жертви на підконтрольній території відповідальні бойовики.

 

Монітори помітили присутність військовослужбовців і зброї, розміщеної у житлових районах з обох сторін лінії зіткнення, що підвищує ризик перетворення цих будинків на військові цілі.

 

СВОБОДА СЛОВА

 

УВКПЛ задокументувало дев’ять випадків фізичних нападів або застосування сили до журналістів і працівників ЗМІ. Як зазначається, ці напади були скоєні або державними силовими структурами, або членами крайніх правих груп. До таких випадків УВКПЛ відносить напад на журналіста й оператора «Радіо Свобода» біля будівлі СБУ в Києві у 2015 році, напад охорони на знімальну групу «Радіо Свобода» у вересні 2017-го біля місця святкування весілля сина генпрокурора Юрія Луценка, напад силовиків і затримання журналістів у жовтня 2017 року в Святошинському суді Києва, блокування «Братством» Дмитра Корчинського телеканалу Newsone, обшук офісу «Спілки православних журналістів», пов’язаної з Московським патріархатом, з боку учасників правих організацій, зокрема С14, блокування офісу «Вєстєй» Нацагенством з питань розшуку активів тощо.

 

Читайте також: Amnesty International назвала основні порушення прав людини в окупованому Криму за 2017 рік

 

Монітори наголошують, що досі відсутні зрушення в розслідуванні кримінального провадження проти сайту «Миротворець», яке розпочали через «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» та «порушення недоторканності приватного життя» після публікації там особистих даних працівників ЗМІ. «УВКПЛ зазначає, що у ході слідства ймовірні винуватці встановлені не були, незважаючи на те, що є відкрита інформація про керівника цього центру. УВКПЛ зазначає також, що проект був презентований у 2015 році народним депутатом, який обіймав посаду радника Міністра внутрішніх справ України (Антон Геращенко, – Ред.). Тим часом, персональні дані (зокрема домашні адреси й паспортні дані) осіб, зокрема працівників ЗМІ і активістів НУО, досі публікуються на веб-сайті «Миротворець», що порушує право на приватне життя і презумпцію невинуватості», – йдеться в доповіді.

 

РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПРАВОСУДДЯ

 

Зазначається, що деякі інциденти, які трапилися на ранніх етапах конфлікту, є досі не розслідуваними або розслідувані неналежним чином. Наприклад, справа Дмитра Шабрацького (див. Побічний продукт війни): попри висновок судово-медичної експертизи, згідно з яким він помер від кульового поранення в голову та мінно-вибухової травми, поліція кваліфікувала його смерть як самогубство і закрила справу. «Сім’ї загиблого довелося отримувати рішення суду для поновлення розгляду справи, проте навіть після цього належного розслідування обставин його смерті проведено не було. Наприклад, не було проведено балістичну експертизу гвинтівки, знайденої поруч із тілом», – ідеться в доповіді.

 

Розслідування справ 18-19 лютого 2014 року. УВКПЛ зазначає, що попри очевидну координацію дій між СБУ, «тітушками» та міліцією стосовно нападів на протестувальників на Майдані, цей момент не відображений у кримінальних обвинуваченнях. «УВКПЛ також стурбоване особливим ставленням, що, як вбачається, забезпечене «тітушкам», у результаті якого жертвам їхніх злочинів відмовляється у правосудді», – ідеться в доповіді. Як приклад наводиться справа ватажка банди «тітушок» Юрія Крисіна, фігуранта справи про вбивство журналіста В’ячеслава Веремія, якому суд у цій справі визначив умовний термін покарання (див. Умовне покарання).

 

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

 

Переселенці. В Україні майже 1,5 млн переселенців, із них 6 тис. осіб мешкають у 215 центрах колективного проживання. Монітори зазначають, що умови проживання в багатьох із цих центрів є неналежними, з обмеженим доступом до питної води, небезпечними електропроводками. Також і невирішеними залишається питання щодо законного перебування, що ставить внутрішньо переміщених осіб (ВПО) під ризик виселення.

 

Читайте також: Human Rights Watch розкритикувала ситуацію із дотриманням прав людини в Україні

 

Виплата пенсій. Управління Верховного комісара наголошує, що чинна система, яка поєднує право на пенсію з реєстрацією в якості ВПО, призвела до значного скорочення кількості осіб із території, контрольованої озброєними групами, які отримують пенсію. «Хоча деякі пенсіонери, які мешкають на території, контрольованій озброєними групами, можуть отримувати фінансову допомогу від самопроголошених «республік», це не замінює їхнє право на пенсію, яка є і формою власності, і видом соціального страхування, що забезпечується виключно державою», – ідеться в доповіді.

 

Компенсація за майно, втрачене під час конфлікту. В Україні не створено механізму компенсації за майно, втрачене під час конфлікту. Також монітори наголошують, що потреба такого механізму є нагальною через трирічний строк позовної давнини у цивільних справах. Адже у 2018 році ті власники, майно яких було пошкоджене або зруйноване у 2014-2015 роках, можуть втратити можливість такого звернення.

 

СИТУАЦІЯ В АНЕКСОВАНОМУ КРИМУ

 

Репресії проти інакомислення: У Криму за звітний період, за даними місії, 80 кримських татар були оштрафовані за одиночні пікети, хоч такий вид протесту не потребує узгодження з владою. Також УВКПЛ ставить під сумнів незалежність суду над журналістом Миколою Семеною, якого засудили умовно із забороною займатися журналістикою за статтю, яка нібито містить заклики до порушення територіальної цілісності РФ.

 

Освіта рідною мовою. Зазначається, що кількість учнів, які навчаються в Криму українською мовою, різко скоротилася, зменшившись з 2014 року на 97 відсотків. Крім того, різко (приблизно на 50%) зменшилася кількість дітей, які вивчають українську мову як предмет, обраний курс або у рамках позашкільного навчання. Кримськотатарською мовою отримують освіту близько 5.6 тис. учнів (3% учнів загальноосвітніх шкіл), ця цифра лишилася стабільною.

 

«28 грудня російська влада, через Міністерство освіти, науки та молоді Криму, розіслала муніципалітетам «Дорожню карту з вибору мови навчання». Цей документ встановлює механізм, який дозволяє батькам вимагати, щоб їхні діти отримували освіту рідною мовою. Зокрема, керівництво шкіл повинно інформувати батьків про їхнє право обирати мову навчання, про можливості навчання іншою мовою, ніж російська, і про наявність відповідних педагогів. УВКПЛ вітає цей крок, який потенційно може розширити доступ до освіти рідною мовою, за умови ефективної реалізації цього документа у загальноосвітніх школах.»

 

Примусовий призов: Російська Федерація продовжує примушувати кримських мешканців вступати на службу до своїх збройних сил. Зокрема, як зазначається,  у 2017 році на військову службу призвали щонайменше 4,8 тис. чоловіків, що є порушенням міжнародного гуманітарного права.

 

Читайте також: У Human Rights Watch наголосили на серйозних проблемах з правами людини на Донбасі та в Криму

 

Доступ до послуг на материку: УВКПЛ наголошує, що особи походженням із Криму досі мають проблеми з доступом до банківських послуг на материку, адже у 2014 році Національний банк визнав їх «нерезидентами». З обмеженнями стикаються ті, хто виїхав з Криму ще до анексії, але зберіг кримську реєстрацію, а також ті, хто не зареєстрований як ВПО. «Як результат, українські громадяни, які мешкали на материковій частині України до 2014 року, але у паспортах яких місцем реєстрації та постійного проживання був указаний населений пункт у Криму, часто повинні були отримувати статус ВПО, щоб мати можливість відкрити банківський рахунок у цілях працевлаштування. Проте статус ВПО передбачає більш суворі вимоги щодо реєстрації актів цивільного стану, які часто застосовуються свавільно, наприклад, щодо поновлення національного паспорта», – ідеться в доповіді.

 

Управління Верховного комісара рекомендує уряду України вжити заходів для захисту цивільного населення, розслідувати випадки незаконних викрадень, катувань, відновлювати порушені права людини. «Порушення і зловживання правами людини, скоєні у випадках, пов'язаних із конфліктом, залишаються практично без уваги, а системна відсутність відповідальності позбавляє жертв і суспільство в цілому права на інформацію. Це також сприяє атмосфері безкарності», – зазначається в доповіді.