Суспільство

  ▪   Володимир Заблоцький

Кораблі ВМС України в Криму: брати чи не брати?

Якою має бути реакція Києва на пропозицію Путіна повернути захоплені в Криму бойові кораблі

Несподіване повідомлення Владіміра Путіна від 12 січня про свою нібито готовність повернути Україні захоплені кораблі ВМСУ, а також іншу військову техніку, що з березня 2014 року залишається в анексованому Криму, одразу ж викликала низку заяв в українському політикумі. Що саме стоїть за путінською заявою: бажання втягнути наше суспільство в чергову дискусію, зіштовхнути українські політичні сили між собою із цього питання або ж щось інше, що є частиною чергової інформаційно-пропагандистської операції Кремля?

За великим рахунком ця заява не заслуговує на серйозний розгляд. Адже ніколи агресор не буде робити кроків на користь жертви. Тим більше такий агресор, яким є сьогоденна неоімперська Росія. Хоча МЗС України незрозуміло чому поспішило повідомити, що воно «…працює над питанням щодо пропозиції президента».

Утім, нашому МЗС краще не квапитися й працювати над поверненням кораблів разом з анексованим Кримом на наших умовах, тобто через судові позови в міжнародних судах. Тим більше що офіційної ноти з відповідною пропозицією від Росії ми не отримали, то чому дипломати так переймаються усними заявами очільника РФ?

Питання повернення української власності й Криму, безумовно, важливе, але передусім повинне бути офіційне звернення з відповідною пропозицією Кремля. Доки того немає — немає й сенсу порушувати це питання. Як і предмета для дискусії, у яку Путін свідомо втягує наше суспільство. Володар Кремля зовсім не випадково робить свої заяви: у межах гібридної війни всі вони мають свій подвійний чи навіть потрійний прихований сенс і мету. Адже недаремно кажуть: «Бійтеся данайців, що приносять дари!».

Читайте також: Українська безпека: морський вимір

Що саме пропонує нам Кремль, у якому стані ці дари сучасних «данайців» після чотирьох років перебування в їхніх руках? І головне: які наслідки матиме повернення Україні, наприклад, кораблів ВМСУ, захоплених у Криму? Не випадково ж Путін попередив, що кораблі та вся українська військова техніка на півострові в незадовільному технічному стані. Вочевидь, продавець краденого добре знає, чому так сталося. Адже до цього були причетні саме його підлеглі.

На початок російської агресії в Криму базувалися основні сили, корабельний склад, авіація й берегова оборона ВМС України з усіма складами, службами, інфраструктурою тощо. Передусім це 17 бойових кораблів, до 30 суден забезпечення й певна кількість катерів різного призначення, до 30 літаків та вертольотів, до 40 танків, 90 БМП, 190 БТР і близько 60 артилерійських систем та мінометів. Основний корабельний склад ВМСУ базувався у Криму в трьох пунктах:

1. Севастопольська (Північна) бухта: корвет «Тернопіль», корабель управління «Славутич», фрегат «Гетьман Сагайдачний»*, морський буксир «Корець», буксир «Красноперекопськ».

*На початку російської агресії фрегат був на бойовій службі в рамках участі в операції Євросоюзу «Аталанта» з боротьби з морським піратством в Аденській затоці.

         2. Стрілецька бухта: підводний човен «Запоріжжя», ракетний корвет «Придніпров’я», ракетний катер «Прилуки», корвети «Хмельницький», «Луцьк», корабель управління «Донбас», гідрографічний катер «Сквира», рятувальний буксир «Кременець», пошуково-рятувальне судно «Iзяслав», транспорти «Джанкой», «Судак», танкери «Бахмач», «Фастiв», судно розмагнічування «Балта», судно контролю фізичних полів «Сєвєродонецьк», колекторне судно «Шостка», плавсклад «Золотоноша», буксир «Дубно», сміттєзбиральник U954, катер «Чигирин», навчальні катери «Сміла»,
«Нова Каховка», протипожежний катер «Борщiв», водолазні катери «Ромни», «Токмак», санітарний катер «Сокаль», плавкран «Каланчак» і три малі катери.

         3. Південна військово-морська база, смт Новоозерне (озеро Донузлав): корвет «Вінниця», морські тральщики «Чернігiв», «Черкаси», рейдовий тральщик «Генічеськ», великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський», середній десантний корабель «Кіровоград», протипожежний катер «Євпаторія», транспорт «Горлівка», морський буксир «Ковель», протидиверсійний катер «Феодосія», артилерійський катер «Херсон», буксирний катер «Новоозерне» та навчально-тренувальне судно «Велика Олександрівка».

Усі ці кораблі й судна, за невеликим винятком, Україна отримала після розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР, і вони після ремонту ввійшли до складу ВМСУ. Середній термін служби більшості становив на той час до 20–35 років, через повне вичерпання ресурсу вони не могли вважатися повністю сучасними, вимагаючи через застарілу техніку постійних ремонтів. Зокрема, станом на 2013-й лише одне допоміжне судно вважалося повністю технічно справним, решта потребувала ремонтів різного рівня — від поточного до капітального з докуванням. Адже утримання застарілої техніки завжди вимагає втричі більших витрат, ніж нової.

Читайте також: Командувач ВМС відреагував на заяву Путіна про "жалюгідний стан" військової техніки в Криму

Що стосується бойового складу, ситуація видавалася дещо кращою, втім, через природне фізичне й моральне старіння він також вимагав поступової заміни. Водночас через фактичну байдужість держави вітчизняне військове кораблебудування за 25 років незалежності спромоглося лише добудувати кілька кораблів, отриманих у спадщину від СРСР: «Славутич» (1992), «Гетьман Сагайдачний» (1993), «Луцьк» (1993), «Донець» (1995) і «Тернопіль» (2006).

Наразі ми не будемо торкатися подробиць того, як відбувалась анексія Криму, підступності агресора та зради певної частини керівництва українських військових у Криму, зокрема ВМСУ. Втім, кораблі, які вже прийняли повні запаси пального, продовольства та боєзапасів, готуючись вийти в море, за наказом командування раптом повернули до причалів. А 1 березня росіяни заблокували виходи із Севастопольських бухт і взяли під свій контроль виходи з Балаклавської бухти та озера Донузлав.

Після «референдуму» всі без винятку українські кораблі, що стояли в кримських базах, росіяни підступно захопили в місцях базування. Це відбувалося по-різному, залежно від технічного стану кораблів, витримки особового складу та патріотизму командирів. Вогнепальну зброю сторони не застосовували, проте нападники виводили з ладу устаткування, машини й механізми кораблів. Подеколи це робили й українські моряки, щоб ворог у подальшому не мав можливості використати їхні кораблі.

Першим росіяни захопили 19 березня корвет «Хмельницький», що стояв у Стрілецькій бухті на чергуванні й мав боєзапас, готовий до використання. Під час штурму було виведено з ладу машини й дизель-генератор, деяке інше устаткування корабля, який втратив можливість рухатися самостійно. Після цього спецназ зайняв корвет «Луцьк», що стояв у ремонті й не чинив опору, а також інші українські кораблі та судна: «Балта», «Донбас», «Кременець» тощо.

 

Захоплення українського корвета «Хмельницький», 19 березня 2014 року

У ніч на 20 березня спецназ атакував та захопив корвет «Тернопіль» (проект 1124М), що був заблокований разом із кораблем управління «Славутич» біля причалу в Північній бухті. При цьому нападники активно застосовували світлошумові гранати, а моряки відбивалися водою з пожежної магістралі.

21 березня росіяни підняли свої прапори на 23 захоплених ними кораблях ВМСУ, зокрема на КУ «Донбас», корветах «Придніпров’я», «Хмельницький», «Луцьк», «Тернопіль», ракетному катері «Прилуки» тощо. Того самого дня було захоплено підводний човен «Запоріжжя».

Останнім у Севастополі 22 березня захопили корабель управління «Славутич». Спецназ вдерся на борт близько 22 год, коли більшість екіпажу перебувала в каютах. Опір тривав дві години, аж поки озброєні нападники не вдерлися до приміщень і не захопили корабель. Під час штурму «Славутич» зазнав певних пошкоджень, проте він і до цього вже вимагав капітального ремонту.

Заблоковані на озері Донузлав кораблі опинилися в скрутному становищі, особливо після захоплення бази в Новоозерному. Втім, тральщики «Черкаси» й «Генічеськ» кілька разів безуспішно намагалися прорватися в море, долаючи штучні загороди, які влаштували росіяни, затопивши у вихідному каналі кілька суден.

Корабель управління «Славутич» після захоплення росіянами

Вранці 24 березня росіяни захопили на озері Донузлав рейдовий тральщик «Генічеськ», який готувався до прориву в море. При цьому нападники (морська піхота ЧФ) жорстоко побили моряків, особливо командира корабля.

Того самого дня було захоплено ВДК «Костянтин Ольшанський», який стояв на озері з великим некомплектом особового складу (20 із 98 за штатом). Під час відбиття штурму моряки «Ольшанського» вивели з ладу двигуни й деякі системи.

Захоплений російським спецназом ВДК «Костянтин Ольшанський», 24 березня

 

Надвечір 25 березня після тривалого переслідування з використанням вертольотів та катерів росіяни спромоглися висадити на палубу тральщика «Черкаси» групу захоплення (тамбовський спецназ), яка вивела з ладу пост управління машинами, і корабель втратив хід. Під час штурму було також пошкоджено інші конструкції й механізми корабля. Після цього, подолавши опір моряків, нападники захопили тральщик, який став останнім діючим кораблем ВМС України в Криму.

У першому наближенні вартість майна, що залишилося на півострові, оцінювалася у $11,439 млрд. Певну частину озброєння та військової техніки Україна повернула на материк, зокрема літаки, бронетехніку й артилерійські системи, а також частину кораблів і суден ВМСУ. Так, 1 квітня 2014 року головком ВМФ РФ адмірал Віталій Чірков повідомив про рішення міністра оборони РФ передати Україні всі кораблі, що залишаються в Криму.

Читайте також: Будемо з флотом-будемо сильні!

Щоправда, росіяни повернули тільки 30 переважно застарілих кораблів, суден і катерів, що майже втратили бойову цінність. Зокрема, з 11 по 30 квітня 2014 року з Криму до Очакова й Одеси перевели на буксирах танкер «Фастiв», ракетний катер «Прилуки», корвет «Вінниця», судно розмагнічування «Балта», СДК «Кiровоград», кілекторне судно «Шостка», танкер «Судак», корабель управління «Донбас», транспорт «Горлівка», пожежні катери «Борщів» та «Євпаторія», морський буксир «Ковель», плавсклад «Золотоноша», катери «Нова Каховка», «Чигирин», «Іллiчiвськ», МГК-1877, U-001, «Новоозерне», «Сміла», «Ромни» й «Токмак». У червні повернули судно з контролю фізичних полів «Сєвєродонецьк». Частину захоплених у Криму кораблів і суден продали на розкид.

 

Захоплений росіянами морський тральщик «Черкаси»

Водночас агресор цілком свідомо не повернув у 2014 році найцінніші серед захоплених одиниць: КУ «Славутич», ВДК «Костянтин Ольшанський», корвети «Хмельницький», «Луцьк», «Тернопіль», «Придніпров’я», підводний човен «Запоріжжя», морські тральщики «Чернігів», «Черкаси», артилерійський катер «Херсон», протидиверсійний катер «Феодосія», рятувальний буксир «Кременець», а також рейдовий буксир «Дубно», великий гідрографічний катер «Сквіра», плавкран «Каланчак» тощо.

 

Демонтаж української символіки на захопленому росіянами ПЧ «Запоріжжя»

Назви та українську символіку на захоплених кораблях зафарбовано, вони стоять у Севастополі під російськими прапорами, проте за документами назви справжні українські. Корвети й тральщики тимчасово зараховано до складу бригади ОВР (Охорона водного району) ЧФ, БДК «Костянтин Ольшанський» і КУ «Славутич» — 30 дивізії надводних кораблів ЧФ, а ПЧ «Запоріжжя» — дивізіону підводних човнів ЧФ РФ у Севастополі.

Коли почалося воєнне вторгнення РФ у Сирії, командування ЧФ намагалося відремонтувати ВДК «Костянтин Ольшанський», проте через неможливість придбати нові двигуни та потенційні проблеми юридичного плану в разі використання корабля відмовилося від цього. Водночас український ВДК використовується як донор запасних частин для ремонтів російських кораблів цього проекту, що активно експлуатуються в сирійському напрямку для транспортування військових вантажів.

Читайте також: Чи спроможна Україна будувати сучасні бойові кораблі?

Також відомо про точковий демонтаж росіянами деяких механізмів і приладів із корветів «Тернопіль» і «Луцьк» для підтримання боєздатності однотипних російських кораблів проекту 1124. Тож є велика ймовірність, що жоден із захоплених кораблів ВМСУ, які зараз утримуються в анексованому Криму, не можна вважати не лише відносно боєздатним, а навіть і технічно справним.

 

Захоплені росіянами корвети «Хмельницький», «Тернопіль» і «Львів»

Отже, слід мати на увазі, що повернення пограбованих, технічно несправних, пошкоджених морально й фізично застарілих кораблів матиме певні наслідки.

По-перше, це необхідність ремонту, тобто будуть потрібні значні кошти, яких Україна точно не має. Або ж на ремонт треба спрямувати кошти з бюджету, призначені на інші витрати, зокрема на будівництво нових кораблів. Тоді ми втратимо двічі.

Чи варті ці кораблі того, щоб вкладати в них сьогодні останні кошти? Мабуть, ні. До того ж потреба придбати в РФ значну кількість запасних частин для ремонту кораблів та іншої техніки поставить Україну в залежність від агресора й буде приводом потужної антиукраїнської інформаційної кампанії.

По-друге, крім кораблів Путін мав би повернути й значні запаси пального, запасних частин, боєприпасів тощо, захоплених навесні 2014 року на складах ВМСУ. Без цього ремонт, відновлення й нормальна експлуатація кораблів неможливі. Але про те навіть і не йдеться. Тому технічний стан захопленої української техніки наразі не має жодного значення, мова про суто політичне рішення.

По-третє, ВМСУ поки що не мають відповідного ресурсу фахівців, офіцерів, старшин і матросів, щоб забезпечити комплектації екіпажами такої кількості кораблів, про що добре відомо і Путіну. І на це він також робить розрахунок.

За оцінками експертів ЦДАКР, навіть згода розпочати переговори з Путіним щодо повернення захопленої техніки матиме небажані наслідки, адже може сформувати негативне інформаційне тло навколо України. Своєю чергою, це дасть Путінові змогу реалізувати план щодо створення умов для скасування ЄС чинних санкцій та не запровадження США нових санкцій напередодні президентських «виборів» у РФ.

Таким чином, в інтересах держави буде доцільним просто ігнорувати пропозицію Путіна, щонайменше до завершення виборів у РФ, навіть у разі отримання офіційного звернення.

Водночас Україні слід постійно наполягати на поверненні анексованого Криму, діяти в межах напрацьованих уже МЗС, МО та Міністерством юстиції України форматів щодо подання позовів до міжнародних судових інстанцій стосовно виплати Росією компенсацій за захоплені українське майно, озброєння та військову техніку.

У цьому контексті захоплені на півострові українські кораблі, літаки, бронетехніку тощо слід розглядати як важливі речові докази російської агресії та анексії, збереження яких матиме неабияке значення для майбутнього судового процесу над агресором.