Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
13 квітня, 2011   ▪   Станіслав Федорчук   ▪   Версія для друку

Територія церковного рейдерства

Донецька область вкотре стала ареною нового протистояння. На цей раз мова йде не про чергові плани закриття шкіл, а про «війну», розпочату Московським Патріархатом за церкви, які перебувають під юрисдикцією Київського Патріархату
Територія церковного рейдерства
Фотогалерея: Церковне рейдерство (зображень: 7)

Вочевидь, прихід вихідців з Донбасу до влади в Україні і спроби створення з Московського Патріархату єдиної продержавної церкви лише стимулювали ці процеси.

12 квітня 2011 року під приміщенням Донецького обласного апеляційного суду відбулося молитовне стояння представників Української православної церкви Київського Патріархату. В акції взяли участь владики Української православної церкви Київського Патріархату – архієпископ Донецько-Маріупольский Сергій Горобцов і вікарний епископ Слов’янський Всеволод Матвіївський, а також священники представники всіх благочинь Донецької області. Крім того, підтримати представників православної церкви прийшли навіть представники протестантських церков – Українська християнська євангельська церква.

Причиною для такого громадського заходу стала історія пов’язана зі спробою захоплення церкви Воскресіння Господнього в селі Кам’янка Тельманівського району Донецької області. Столітня церква, побудована греками-переселенцями наприкінці XIX століття стала причиною протистояння.

В 1996 році приміщення колишньої церкви Воскресіння Христового було передане в користування УПЦ КП рішенням голови Донецької обласної адміністрації Володимира Щербаня. Руїни старого храму використовувалися за радянських часів в якості складу для мінеральних добрив та отрутохімікатів місцевого колгоспу. УПЦ МП на той момент не цікавила колишня церковна споруда в невеликому селі.

Протягом 15 років в селі діяла церковна громада Воскресіння Христового, яка займалася реконструкцією і ремонтом будівлі храму.

В грудні 2010 року до села Кам’янка приїхала делегація  донецьких бізнесменів, пов’язаних з Українською православною церквою Московського Патріархату, які розпочали поширювати інформацію про неканонічність Київського Патріархату і про необхідність заснування нової церковної громади. Внаслідок цієї діяльності було скликано збори села на яких було піднято питання не тільки заснування громади УПЦ МП в селі, а й передачі існуючої церкви на баланс нового релігійного утворення.

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», передбачає лише одну форму зібрань для вирішення майнових питань – парафіяльні збори, які очікувано, підтвердили своє подальше перебування в складі Київського Патріархату храма Воскресіння Господнього села Кам’янка.

Однакплани донецьких бізнесменів були набагато більш далекоглядними. Вночі, після організації зборів нової парафії УПЦ МП в селі Кам’янка, була здійснена спроба захоплення церкви Воскресіння Господнього – існуючи замки на дверях храму були замінені. Після втручання представників МВС замки таким самим таємничим чином були повернені на своє місце.

Обласна державна адміністрація в особі начальника головного управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Ольги Маштакової дистанціювалося від розгляду питання, визнавши однак, що справа є рейдерською: «Що стосується рейдерського захвату храму і парафії, то вирішення цього питання не відноситься до компетенції головного управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій облдержадміністрації».

Представники силових відомств відмежувалися від розгляду справи за суттю вчинених дій і зайняли вичікувальну позицію.

В неділю, 16 січня 2011 року в було проведено офіційні збори мешканців села Кам’янка. Новоселівський сільський голова (до юрисдикції Новоселівської сільської ради входить і село Кам’янка)  Микола Ковбасюк заявив, що метою зібрання є вирішення поточних господарських питань облаштування села, а саме прибирання території, вивезення сміття, обладнання столової в сільській школі. В якості гостей сільських зборів, за повної анонімності, були присутні заступник Голови Донецької обласної ради Марина Черенкова, а також начальник Управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Ольга Маштакова.   Під час цих зборів було оголошено про судову справу, яка розпочата для відібрання храму Воскресіння Христового в Київського Патріархату.

Протягом січня – лютого 2011 року відбулося чотири судових засідання Донецького окружного адміністративного суду за позовом мешканки села Кам’янка Варвари Камаралі до Донецької обласної адміністрації, щодо скасування розпорядження голови Донецької ОДА про передачу  колишньої культової будівлі до власності Київського Патріархату від 1996 року. Громада Української православної церкви Київського Патріархату була представлена в суді в якості третьої сторони. 9 лютого 2011 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позову громадянки Варвари Камаралі і скасував рішення донецького губернатора Володимира Щербаня про передачу храму Вознесіння Господнього громаді УПЦ-КП. Формальною підставою для скасування рішення обласної адміністрації стала відсутність документів, які б свідчили про те, що культова споруда перебувала на балансі держави в 1994 році.

Київський юрист Юрій Фартушний погодився прокоментувати позов та рішення Донецького обласного окружного суду: «По-перше, позов мав взагалі залишатись без розгляду, бо строки давності в адміністративних справах складають 6 місяців. Тут минуло п'ятнадцять років. Суд на це не звернув уваги, хоча мав би, враховуючи Кодекс про адміністративне судочинство. По-друге, наскільки правомірним є позивач? Яке ця жінка має відношення до справи? У позові викладається, що вона пропустила строки з поважних причин, бо не знала, що церква перебуває під юрисдикцією Київського патріархату. Але ж ця жінка живе не у мегаполісі, а у маленькому селищі. П'ятнадцять років не знати подібний факт можна лише перебуваючи у комі. Здається, цю особу просто переконали. По-третє, те, що приміщення раніше належало Російській православній церкві, ще треба довести».

Як бачимо, мова йде не тільки про майнову суперечку між представниками УПЦ МП та УПЦ КП, а й реальне провокування міжконфесійної ворожнечі серед мешканців села. На це вказують і свідчення дані мешканцями села на судовому засіданні.

Наприклад, свідчення колишнього керівника церковного хору храму Воскресіння Господнього Зосімової Надії Костянтинівни: "Я як і все населення села, нічого не знала про розпорядження Донецької обласної адміністрації… (про передачу церкви на баланс УПЦ КП УТ) Ми не знали правди про Київський Патріархат. Правда тільки зараз з'явилася… Я керувала хором в цій церкві, протягом 1995 і довшого періоду.І коли вже знала, все одно співала в церкві, жалко було своєї праці і людей, бабусей. Я вже 6 років тому свого онука похрестила в звичайній православній церкві, 8 років тому, я вже знала. І ми це питання піднімали в церкві. Два роки тому, наш колишній священник коливався, хотів перейти до УПЦ МП. Але щось йому завадило. Ми просто чекали рішучих дій, щоби нам допомогли. Ми знали, що ця церква недієздатна, недійсні таїнства...".

Нова хвиля протистояння розпочалася тоді, коли керуючий справами Донецької єпархії УПЦ МП митрополит Іларіон 14 березня надіслав заяву до СБУ з проханням «застосувати міри щодо недопущення дестабілізації міжконфесійної ситуації в регіоні». Чи не вперше в історії сучасних українських міжцерковних відносин високий представник УПЦ МП звернувся до Служби безпеки України, аби вона «дала оцінку» діям ієрархів інших церков.

Додатковою причиною, через яку керуючий Донецькою єпархією УПЦ МП звернувся до СБУ, став серйозний інформаційний резонанс щодо подій в селищі Кам’янка. Як свідчить митрополит Іларіон в своєму листі, інформаційні повідомлення та заяви архієпископа Донецько-Маріупольської єпархії УПЦ КП владики Сергія не пройшли поза увагою громадськості. «Вищенаведені текстові та відеозаяви Горобцова (владики Сергія — ред.) викликали великий резонанс у світовій спільноті, що виявилося в масовій занепокоєності та зверненнях до мене ієрархів та віруючих Української Православної Церкви, а також Церков Росії, Польщі, Чехії, Австралії, Канади, Албанії і багатьох інших держав», – пише у листі митрополит Іларіон.

Станом на даний момент Донецький обласний апеляційний суд розглядає апеляцію щодо рішення Донецького обласного окружного суду щодо визнання незаконним рішення Донецької ОДА від 1996 року. Апеляції були подані представниками УПЦ Київського Патріархату та Донецькою обласною адміністрацією.

Що найцікавіше, це перший прецедент в Донецькій області, коли спроба УПЦ Московського Патріархату перебрати на свій баланс церковну споруду отримала опір з боку не тільки речників церкви, а й української громадськості.

Довідка

Міжконфесійна історія в Донецькій області ніколи не була простою. Починаючи від фізичної протидії приїзду Патріарха всієї Руси-України блаженнішого Філарета в Донецьку область  в 1999 році і перешкоджанні побудови церков УПЦ КП, в регіоні сформувалася спеціфічна релігійна політика, в якій політична складова займала перше місце.

В 2008 році відбулося рейдерське захоплення храму УПЦ-КП у Старобешівському районі Донецької області. Храм Різдва Іоанна Хрестителя, який розташовувався в селі Новоселівка і був переданий до власності УПЦ МП шляхом проведення нелегітимних зборів мешканців села під пильним наглядом представників УПЦ МП та осіб специфічного вигляду. Внаслідок проведення цих зборів готувався відповідний протокол про вимогу мешканців села передати храм на баланс УПЦ МП, який спрямовувався до місцевої районної державної адміністрації, яка в свою чергу, вирішила питання про передачу храму УПЦ МП. Ця схема захоплення храмів виявилася дієвою.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Президент Обама та віце-президент Байден заявили, що «поважають вибір британців». Однак медіа, що не скуті законами дипломатії, нещадно критикують Brexit
    26 червня, Віталій Рибак
  • Уміння викладати довго вважалося вродженим. Реформатори ж доводять, що найкращими вчителями стають, а не народжуються
    26 червня, The Economist
  • Історія «тіньового бізнесмена» сталінської доби
    26 червня, Валерій Примост
  • Найефективніше допомогу витрачають у бідних країнах з адекватним управлінням. Але вона до таких не потрапляє
    26 червня, The Economist
  • Зустрів днями колишнього колегу, з яким іще до війни разом працювали на складах мережі супермаркетів «Брусничка».
    26 червня, Станіслав Васін
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено