Суспільство

  ▪   Юрій Лапаєв

Операція «по живому». Як відбувається реформування української військової медицини

Без медичної служби не обходиться жодна воєнна операція, вона представлена в усіх видах Збройних сил. Героїзм і складність роботи військових медиків важко переоцінити. Чому ж тоді під час війни виникла потреба в реформуванні служби?

До початку антитерористичної операції військова медицина України була законсервована з часів Афганістану. З радянських років в армії закріпився принцип «медицина в останню чергу»: навчанню і забезпеченню приділялося недостатньо уваги. Війна на території незалежної держави, попри її трагічність, стала водночас позитивним поштовхом для розвитку медслужби. У 2014 році до нас уперше прийшли знавці сучасних західних методик тактичної медицини. Волонтери, іноземці спорадично навчали військовослужбовців рятувати життя. Ця допомога була неоціненною, проте солдати демобілізувалися, приходили нові, на всіх волонтерського ресурсу не вистачало. Щоб вирішити проблему, ми змінили підхід. Замість того, щоб навчити 100 осіб, підготувати одного професійного інструктора, який навчить цих 100, а потім ще й ще. У 2016 році відбувся випуск перших 19 бойових медиків за стандартом Армії США 68W. Вони займалися з найкращими інструкторами головної бази підготовки військових медиків США. Такі спеціалісти опановують розширену програму з тактичної медицини, тобто медицини поля бою, вміють провести первинний прийом пацієнта з «небойовими» скаргами. Окрім того, всі вони додатково опановують мистецтво бути інструктором.

Як уточнює координатор медичної реформи Проектного офісу реформ при Міністерстві оборони України Мар’яна Безугла, вже за півроку випускники разом із провідними фахівцями МО і МОЗ створили три навчальні програми, які відповідають сучасним вимогам та стандартам країн НАТО. Це програма військово-медичної підготовки, яку вивчають усі без винятку військовослужбовці; програма підготовки стрільця-санітара, адже перша допомога має бути надана ще до прибуття медика; програма підготовки бойового лікаря, розрахована на три з половиною місяці, після проходження якої він виконує функції медика взводу, роти в бойовому підрозділі. Крім того, запроваджено нову підготовку військових: базовий рівень (24 год навчань) для всіх та поглиблений (44 год) для кожного десятого. Осередком розробок і запроваджень у тактичній медицині став 205-й Навчальний центр тактичної медицини, створений у співпраці з країнами НАТО навесні 2017-го. У ньому майбутніх бойових медиків піднімають на нічні тривоги, навчають евакуації із використанням будь-яких видів транспорту, організовують практику в госпіталі. Тут заплановано проводити злагодження евакуаційних команд та особового складу медпункту батальйону, лише за кілька кілометрів від передової.

Читайте також: В Україні випустили за стандартами НАТО перших бойових медиків

Утім, реформування — це не лише нова методика роботи на полігонах. Багато уваги приділяється вдосконаленню нормативно-правової бази. У цьому українській стороні допомагають численні іноземні радники з країн НАТО. Щоб дізнатися про хід стратегічних перетворень, Тиждень звернувся до Джеймса Кегілла, радника з питань медичної реформи від США. За його словами, одне з головних питань — як саме визначати успіх. На момент, коли він долучився до команди радників, Стратегічний оборонний бюлетень (СОБ) уже був розроблений і підписаний президентом України. Тож для Проектного офісу реформ при Міноборони і радників він став фактичним путівником для змін. СОБ містить понад 60 пунктів, присвячених медичній реформі. Додаток зроблений у формі таблиці, що містить завдання та їхній статус. На пропозицію іноземних колег планується застосовувати надалі кольорову схему позначень у звітах про виконання, як на світлофорах. На момент старту роботи радників Альянсу значна частина завдань була на етапі виконання. «Зараз можу сказати, що 6–10 пунктів повністю завершені, тобто зелені, хоча в питанні готовності багато залежить від визначень», — сказав Кегілл. Міноборони планує дозволити переписати деякі завдання СОБ таким чином, щоб цілі відповідали правилам СМАРТ (конкретна, вимірювана, досяжна, доцільна, обмежена в часі — Specific, Measurable, Attainable, Relevant, Time-bound, SMART. — Ред.). Формат, який застосовували раніше, не давав змоги повною мірою оцінити досягнення команди реформаторів. Ідеться не лише про виконане, а й про те, що ще в роботі. Багато завдань позначені червоним, а це означає, що немає прогресу. Однак коректніше говорити про наявність серйозних залежностей, які блокують процес. Найбільше їх саме в медичній частині реформи. Наприклад, створення нової спеціальності, як-от бойовий медик, має пройти процедуру погодження в багатьох інших міністерствах (Мінсоцполітики, МОН, МОЗ та ін.). Тобто є певні межі того, що Міноборони може зробити своїми силами.

За словами Кегілла, він дуже задоволений тим, що Стратегічний оборонний бюлетень створює середовище для кооперації сил оборони, щоб разом прямувати до загальної мети. Звичайно, щоб розпочати цей міжвідомчий процес, уряду знадобиться багато часу та зусиль. Проте Кегілл підкреслив: якщо МОУ стикається з критичними залежностями, воно може зібрати зазначені комітети та підкомітети й повідомити про свої потреби в законодавчих змінах. У 2018 році має почати функціонувати підрозділ Міноборони, який втілюватиме в життя реформи силами військових. Однак медична реформа показує, що підкомітети — це теж непоганий метод, вони дають змогу перейти від теоретичного обговорення положень СОБ до практики. «І зараз смикаємо їх постійно. Насправді ми єдині, у кого зустрічі відбуваються щотижня», — прокоментував новий підхід до роботи Кегілл. Це значно ефективніше, ніж щоразу запрошувати представників усіх потрібних міністерств, а ще дає змогу уникати дублювання роботи. Міноборони вже багато чого реалізувало, тож небажано, щоб інше відомство повторювало це зайвий раз. Наприклад, у МОЗ розробили концепцію інструкторів із першої допомоги різних рівнів кваліфікації. Своєю чергою, МО створювало власну програму підготовки бойових медиків відповідно до згаданої концепції разом із представниками МОЗ. Як повідомив Кегілл, наступним завданням на найближчі півроку стане проведення сертифікації бойових медиків за стандартами МОЗ. Згадуючи проблеми, що виникали із запровадженням реформ в Україні, американський радник зазначив, що зміни є складними для більшості інституцій. В Україні їх реалізувати особливо важко через бойові дії на Сході, але АТО є найважливішою причиною проведення реформ. «Наше завдання, зокрема, донести, що нинішній стан речей є більш загрозливим, аніж проведення змін», — додав він. Це тривалий процес, який не можна припиняти, адже стара система намагатиметься повернутися до своєї зони комфорту.

Читайте також: «Реформи під копняком». Як зробити військову медицину ефективною

Зараз Проектний офіс реформ при МОУ намагається змінити термінологію на ту, яку застосовують у НАТО. Альянс має стандарти, їх сотні. «Вони не кажуть, як далеко має стріляти ваш солдат. Головне — це загальні для всіх визначення та формулювання», — зазначив Кегілл. МО та ГШ обрали звичайну військову частину, медичну службу однієї з бригад, на якій відпрацюють пілотний проект цих змін. У серпні було перевірено батальйонні медпункти, бо саме туди має потрапити будь-який військовий у разі поранення чи інших проблем зі здоров’ям. Це первинний тактичний рівень. Результатом експерименту буде приведення діяльності медичної служби бригади у відповідність стандартам НАТО, що може бути прикладом для решти медичних підрозділів. У 2017 році представники Міноборони відвідали міжнародні медичні навчання НАТО Vigorous Warrior у Німеччині як гості, а вже 2019-го планують брати в них участь силами реформованих підрозділів.

З огляду на важливість оцінки військових підрозділів Кегілл зазначив, що рівень підготовки зазвичай перевіряється за трьома параметрами. Це персонал, техніка й стандарти. Найпростішим завданням є порівняння української штатної структури з прийнятою в Альянсі. Далі обладнання. НАТО насправді не встановлює чіткого переліку необхідних речей або конкретних моделей техніки, йдеться лише про певні пункти, які потрібно зробити, надаючи первинну допомогу. Тому Україна може сама визначити обладнання, яке вона хоче затвердити як національний стандарт. Причому, додає Кегілл, для первинної допомоги на батальйонному рівні зовсім не потрібне щось надскладне й дороге на кшталт МРТ чи рентген-апарата. «І ось тому, на мій погляд, третій пункт — стандарти — є головним», — каже він. Важливо мати стандартизовані процедури, щоб пораненому в будь-якому куточку фронту чи з будь-якого підрозділу була надана допомога належного рівня. За його оцінками, в українській армії зараз дуже багато досвідчених і вмілих медиків, тому єдине, що потрібно для них зробити, — ввести єдині правила. Це стосується й запровадження посади бойового медика. У США відповідно до нормативів повинен бути один такий спеціаліст на взвод, цей стандарт зараз запровадила й українська сторона. За оцінкою Кегілла, програма підготовки розроблена дуже якісно, тепер головне завдання — досягти такого рівня, щоб можна було запровадити власну систему контролю якості навчання. «Сама природа медичної спільноти полягає в постійному самовдосконаленні, і це теж частина контролю», — підкреслив він. Робота зі створення системи контролю якості вже ведеться, причому не лише для медиків, а й для інструкторів. Її запуск заплановано протягом 2018 року. Передбачається, що інспектори прибуватимуть з інших військових формувань, не підпорядкованих командирам підрозділу, який перевіряється, щоб забезпечити незалежну оцінку курсантів. Поки що є проблеми з постачанням необхідних для навчання матеріалів. Причому річ не в наявності матеріальних засобів, а в необхідності зміни норм забезпечення, через що триває довга бюрократична боротьба.

Читайте також: Застаріла рана

Крім того, запроваджуються зміни й у системі евакуації поранених військових. Раніше, особливо в 2014–2015 роках, висококваліфіковані лікарі перебували максимально близько до лінії фронту, щоб швидко надавати допомогу, таким чином зменшуючи відсоток втрат. Водночас це збільшувало навантаження, часто неспецифічне для фахівців такого рівня, і врешті-решт усе одно потерпілих треба було транспортувати до шпиталів та лікарень. Тепер на прифронтових ділянках буде багато військових із медичною підготовкою, здатних надавати допомогу базового рівня для стабілізації та транспортування з метою подальшого складнішого лікування в медзакладах. Це допоможе збалансувати навантаження, розподіл коштів і тренування. І, головне, повинно збільшити відсоток тих, хто вижив.

6 грудня 2017 року в ЗСУ передано 40 одиниць медичних машин «Хаммер», які одразу мають бути розподілені між військовими підрозділами. Водії та лікарі навчатимуться в новоствореному центрі медпідготовки — 205-му Навчальному центрі тактичної медицини.

Тактична медицина була й лишається пріоритетом, гарячою темою: щодня саме від її якості залежить зміст зведень штабу АТО. Проте реформування лише однієї ланки системи медичного забезпечення не може бути ефективним. Як зазначає Мар’яна Безугла, у результаті вивчення різних моделей медичного супроводу та консультацій із закордонними радниками стало зрозуміло, що потрібні якісна доктрина медичного забезпечення та цілковите оновлення принципів функціонування. Для будь-яких змін насамперед необхідне командування. До 2017 року багато функцій Міністерства оборони дублював Генеральний штаб. Зокрема, Військово-медичний департамент Міноборони співіснував із Центральним військово-медичним управлінням Збройних сил України. Згідно з рекомендаціями колег із НАТО Міністерство оборони має бути цивільним органом із політичною функцією. Тому рішенням може стати оновлення медичного командування, створення єдиного органу управління військовою медициною. Такі зміни допоможуть покращити управлінський ресурс, встановити цілковиту відповідальність, прозорість, спростити бюрократичні процедури. У новий орган управління приходить нове покоління офіцерів і сержантів, які мислять перспективно й мають бойовий досвід. Вони чітко розуміють питання, які треба вирішити, підтримують реформу й творять її самі. Сержанти-управлінці будуть задіяні в плануванні та організації її роботи.