Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 квітня, 2011   ▪   Ігор Петренко   ▪   Версія для друку

Живі промені

Київський фізик Лариса Брижик 13 квітня отримає в Іспанії Золоту медаль імені Ільї Пріґожина. Науковець Інституту теоретичної фізики НАНУ розповіла Тижню, в чому сутність її праці, щойно відзначеної на світовому рівні, а також поділилася думками щодо вітчизняної науки.
Живі промені

Про досягнення

Мої роботи присвячені вивченню нетеплового впливу електромагнітного випромінювання на живі організми. Завдяки електромагнітному полю забезпечується далекодіючий обмін інформацією між клітинами та органами.

Наша теорія встановлює також один із механізмів впливу електромагнітної активності Сонця на живі системи, що підтверджено численними експериментальними даними. Важливим наслідком самоузгодженого співіснування електромагнітного поля й матеріальної структури є виникнення ієрархії структур та швидкого й далекодіючого зв’язку між ними – питання, якому значну частину наукової діяльності присвятив нобелівський лауреат Ілья Пріґожин.

Я мала честь працювати під керівництвомвидатного українського фізика ХХ століття Олександра Давидова й написати разом із ним кілька робіт. Він у 1980-х роках запропонував ідею молекулярних солітонів як носіїв енергії та зарядів у молекулярних системах. Її швидко підхопили науковці в Україні та світі, відтак було розвинуто струнку теорію. Такі солітони стали називати давидовськими.

В окремих питаннях ми визнані у світі, в інших – далеко відстали. Зв’язок між наукою і практичним застосуванням відкриттів та досягнень – окремий біль нашого суспільства, про що свідчить і рівень нашого життя.

Про відставання

Санчата з гори їдуть самі, а нагору їх треба тягти. Фінансування науки в Україні – на рівні найвідсталіших держав світу. Ми вже зараз пожинаємо наслідки неправильної політики стосовно розвитку науки й освіти, про що свідчить криза молодих кадрів серед учених та викладачів вишів. Руйнування в цій сфері відбувається дуже швидко, а відновлення забирає куди більше часу й зусиль. Але ті, хто розпоряджається фінансами, не гребують штампувати собі дипломи й «розподіляти» наукові звання.

Наука – це колективна творчість, хоча й базується на індивідуальностях. Мережа наукових зв’язків так само важлива, як і доступ до літератури, до баз даних. Живе спілкування незамінне в науці. А в нас на міжнародні відрядження, ба навіть на українські конференції немає коштів...

Про фізику

Точні науки вабили своєю невичерпною новизною, об’єктивністю,надто коли мені до рук потрапили книжки з фізики й математики моєї старшої сестри, яка навчалася вже в університеті. Я народилася й закінчила школу у Краснопіллі на Сумщині. Вступила на фізичний факультет Київського університету, аспірантуру закінчила в Інституті теоретичної фізики Академії наук під керівництвом академіка Олександра Давидова. Важливий слід у моєму житті залишила співпраця з видатним українським ученим Остапом Парасюком та італійським науковцем Енцо Тьєцці. Це мої персоніфіковані вчителі. А неперсоніфіковані – книжки і власний досвід.

Коли вже починаєш із чимось вовтузитися, тоді й смак з’являється, й нові проблеми виникають, і нові бажання.Услід за фізикою мене стала вабити біофізика, наука про живе. Наука – це, зрештою, пошук відповідей на загадки, яких повне наше життя.

Фізика, даючи об’єктивну методику пізнання світу, задовольняє дитячу жагу до нового. Особливо сучасна квантова.

Про актуальне й вічне

Ми на порозі видатних наукових відкриттів щодо життя, зрештою, щодо нас самих. Якщо не знищимо себе як вид необачним використанням цих відкриттів... З огляду на прірву між швидкими темпами прогресу та повільним розвитком нашої свідомості й культури.

Ми пережили Голодомор, Освенцим, і от маємо пережити Чорнобиль та Фукусіму. Фізики зараз осмислюють свої помилки. В цих трагедіях винні й політики, може, навіть передусім вони, бо ж саме вони визначають пріоритети. Завдання полягає в тому, щоб не повторити помилок, а ми вчимося дуже повільно навіть на таких трагічних, як Чорнобиль. Це якраз те, що я назвала б «прірвою» між науково-технічним прогресом і нашою свідомістю.

На відміну від більш рутинної діяльності, якої я ніяк не принижую, в науці голова весь час зайнята проблемою, часто навіть уві сні. Але є критична кількість побутових і суспільних проблем, із перевищенням якої максимум, що можна робити, – це технічні обчислення. Коли людина усвідомлює, що не хоче жевріти, тоді вона дає згоду на «відплив свого мозку» за кордон... або змінює діяльність.

Мистецтво й наука – це не потяг, який можна зупинити. Хто з нас погодиться жити в печері, без вогнища, без одягу, без інтернету, без книжки, без музики? Але нам треба і вчитися у природи: тварини використовують ресурси «обачно», не винищують повністю пасовиська, не полюють без потреби. Настав час, коли ми маємо усвідомити: влада людини зараз настільки велика, що ми можемо знищити самі себе, бездумно витрачаючи ресурси Землі, втручаючись у природні процеси.

Нас нагороджено прекрасною землею, природою, погодою. Люблю свою Слобожанщину, Карпати, Київ. Люблю ходити Подолом, Пейзажною алеєю, гуляти Трухановим островом. У нас таке минуле й така культурна спадщина... І сором за те, як ми ставимося до надбаного не нами... І відчай.

Усе-таки, в житті найбільшою моєю радістю було народження дітей. Це найзагадковіші й найщасливіші моменти.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено