Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 жовтня, 2017   ▪   Версія для друку

Передчасно народжені діти: у радості й горя нерівні шанси

Майбутні батьки — це, мабуть, найуразливіші у світі душі. Жінка, яка виношує бажану дитину, дослухається не тільки до її рухів, а й до всього, що може нашкодити чи налякати.
Передчасно народжені діти: у радості й горя нерівні шанси

Але від багатьох факторів, які провокують передчасну появу малюка, вберегтися неможливо. Передчасно на світ практично завжди з’являються двійні та трійні. І такі пологи провокують внутрішньоутробні інфекції, прееклампсію та еклампсію у вагітної, невиношування вагітності, цукровий діабет тощо. Від того, наскільки передчасно з’являється на світ дитина, залежить не тільки те, чи виживе вона, а й наскільки високим буде ризик важкої інвалідизації в майбутньому. Рішення про передчасні пологи, допомога жінці та виходжування передчасно народженого малюка — це робота команди лікарів. Спеціалістам доводиться не тільки здійснювати медичні маніпуляції: перед ними стоїть завдання інформувати батьків про ризики та прогнози для передчасно народженої дитини та всієї сім’ї. 

Термін «недоношені діти», який раніше застосовували повсюдно, тепер поступово витісняється етичнішим «передчасно народжені». Це малюки, народжені в період гестації від 22-го до 37-го тижня з масою тіла 500–2500 г. «Така проблема актуальна у всьому світі», — каже доктор медичних наук, професор, заступник головного лікаря з неонатології пологового будинку «Лелека» Юрій Батман. «У різних країнах частка передчасних пологів коливається в межах 6–8%. В Україні цей показник становить близько 5–6%». 

З 1 січня 2007 року в Україні стали реєструвати передчасно народжених дітей із масою тіла від 500 г із терміном від 22 тижнів (раніше — тільки з масою тіла від 1000 г та після 28 тижнів вагітності). Приведення законодавства до європейських стандартів стало викликом для українських неонатологів, який вони витримали гідно. Однак проблеми, пов’язані зі здоров’ям передчасно народжених дітей, поки що не можуть вирішити в жодній країні світу. «Розвиток такої дитини відповідає її гестаційному віку», — пояснює лікар-неонатолог Тетяна Косік. «Основні труднощі в адаптації створює незрілість основних систем, найважливішими з яких є центральна нервова, серцево-судинна та дихальна. У передчасно народженого малюка не повністю сформований мозок, тонус судин головного мозку непостійний. Це значно підвищує ризик такого ускладнення, як дитячий церебральний параліч. У немовлят не виключені крововиливи в мозок, які можуть призводити до формування гідроцефалії. Що менша вага дитини при народженні, то більша загроза розвитку ускладнень, які пізніше призводять до інвалідності. Максимально високий ризик для народжених у проміжок від 22-го до 25-го тижня й знижується після 32-го тижня гестації».

Головний лікар пологового будинку «Лелека», доктор медичних наук, професор Дмитро Шадлун резюмує медичні подробиці зрозумілим, хоча й дещо жорстким поясненням: «Виходити народжених на 22–25-му тижні практично нереально. Шанс, що така дитина виживе, мінімальний. А якщо житиме, то матиме інвалідність, часто тяжку. При цьому мама стане інвалідом соціальним, оскільки все життя муситиме присвятити догляду за дитиною. Тому перед лікарями стоїть нелегке завдання пояснити жінці, у якої почалися передчасні пологи на ранніх термінах, усі варіанти розвитку подій та їхні наслідки. Це важко, але роль лікаря — дати сім’ї об’єктивну інформацію для прийняття адекватного рішення».
Яким же може бути рішення? І яку роль у цьому відіграє акушер-гінеколог, головний для вагітної жінки спеціаліст? «Акушер-гінеколог має прийняти дуже серйозне з морального та професійного погляду рішення щодо методів і термінів пологів у період від 22-го до 25-го тижня, — пояснює завідувач акушерського відділення пологового будинку «Лелека», кандидат медичних наук Наталія Шемякіна. — Від цього залежить репродуктивне здоров’я жінки. Ситуація також пов’язана з погіршенням і без того поганого прогнозу для передчасно народженої дитини. У разі раннього відходження навколоплідних вод чи пролабування плодового міхура за істміко-цервікальної недостатності, коли плодовий міхур повністю заповнює піхву, плодові оболонки стають проникними для інфекції. Вона проникає до плода, підвищуючи ризики для нього. Далі потрапляє в оболонки матки, внаслідок чого можливі запалення її слизової або м’язової тканини, розвиток метроендометриту, панметриту. З одного боку, акушер-гінеколог знає, що дитина, народжена в гестаційний період, практично нежиттєздатна, а з другого — розуміє, яка це психологічна травма для матері. Він також усвідомлює, наскільки високий ризик розвитку гнійно-запальних захворювань, що можуть призвести до видалення матки та втрати жінкою репродуктивної функції».

Навіть коли пологовий будинок має всі можливості для виходжування дітей з екстремально низькою масою тіла, жінці, у якої почалися передчасні пологи, говорять про низькі шанси на виживання для дитини та про високу ймовірність акушерських ускладнень аж до безпліддя в майбутньому. Проводиться пренатальне консультування, у якому беруть участь акушер-гінеколог і неонатолог. Вони пояснюють пацієнтці всі можливі ризики, наводять статистичні дані й озвучують усі можливі способи вирішення ситуації. За словами Наталії Шемякіної, консиліум лікарів надає свою рекомендацію і після обговорення з жінкою приймається спільне рішення. Лікарям треба максимально обережно провести пологи або кесарів розтин, щоб дати дитину з низькою масою тіла для подальшого виходжування й урятувати матку жінки задля збереження репродуктивної функції. «Жінки дуже болісно сприймають цю інформацію, можуть наполягати на реанімації та виходжуванні дитини, народженої на 22–25-му тижні, що в багатьох випадках, навіть за наших широких можливостей у «Лелеці», може не дати бажаного результату. Особливо важким це рішення є для сімей, де вже були репродуктивні втрати в анамнезі», — каже Наталія Шемякіна. 

Виходжування дітей з екстремально низькою масою тіла (до 1000 г) — неймовірно складна робота для лікарів і медичного персоналу в усьому світі. «У багатьох країнах дітям, які з’явилися на світ на 22–25-му тижні гестації, не надається активна допомога, якщо на ній не наполягають батьки», — розповідає Юрій Батман. — У США таких немовлят називають золотими дітьми через високу вартість виходжування, а в майбутньому велике фінансове навантаження на систему охорони здоров’я та сім’ю. Це пов’язано з дуже високим відсотком інвалідизації серед дітей, народжених на таких ранніх термінах. Тому в деяких європейських державах, у скандинавських країнах таким діткам надають тільки підтримувальну терапію (зігрівають, забезпечують режим вологості), але не проводять активних реанімаційних дій, аби природа сама визначила подальший хід подій. Про все це, звісно, ми повідомляємо батьків. І вони вже вирішують, надавати дитині інвазивну допомогу чи ні». 

В Україні витрати, пов’язані з активними реанімаційними діями й виходжуванням передчасно народженої дитини, лягають на сім’ю. Про першу й поки що унікальну для нашої країни ініціативу страхового покриття таких витрат розповідає головний лікар пологового будинку «Лелека» Дмитро Шадлун: «Нам вдалося знайти страхову компанію, з якою ми розробили й запровадили страхову програму «Безпечна вагітність». Її суть у тому, що для жінки, яка уклала страховий договір на 6–12-му тижні вагітності, передбачена можливість фінансової компенсації в різних страхових випадках, зокрема у разі передчасних пологів на будь-яких термінах. Страховка покриває витрати на виходжування передчасно народженої дитини, сума покриття сягає 450 тис. грн. Програма «Безпечна вагітність» діє по всій Україні, тобто медичну допомогу жінка та її дитина можуть отримати в будь-якому медичному закладі країни. Для вагітних, які спостерігаються в нашому пологовому будинку, страховка входить до пакетів обслуговування. Але будь-яка жінка незалежно від того, де спостерігається її вагітність, може придбати такий страховий поліс й отримати гарантію фінансової компенсації на випадок передчасних пологів». 

Про те, наскільки дорого може обійтися виходжування, знають сім’ї, у яких маля, а часто двійня або трійня народилися передчасно. Це пояснюється необхідністю використання не тільки складного обладнання, а й дорогих препаратів, серед яких засоби сурфактантної терапії. Вартість однієї його дози сягає 20 тис. грн. Про етапи виходжування передчасно народженої дитини розповідає завідувач відділення неонатології та інтенсивної терапії новонароджених Оксана Нечехова. «На момент народження такої дитини все має бути готове: спеціалізована апаратура, спеціальні препарати й досвідчені руки. І все це є в пологовому будинку «Лелека». Після того як акушер-гінеколог обрав спосіб пологів, неонатолог «зустрічає» передчасно народжену дитину в пологовому залі або операційній. У виходжуванні таких малят дуже важливі перші хвилини та години життя, тому застосовується так звана методика «продовженого вдиху» з використанням апарата Neopuff, яким у нашому пологовому будинку обладнані три реанімаційні столи.

Дитина лишається в пологовому залі або операційній, там їй роблять назальний сіпап (методика, що дає змогу створити в легенях тиск, як під час нормального дихання). Стабілізацію передчасно народженого малюка проводять упродовж години. Весь цей час він перебуває в спеціальному пакеті, де підтримуються вологість та тепловий режим, і лікар не відходить від нього ні на хвилину. Далі застосовуються всі види респіраторної підтримки, зокрема й високочастотна осциляторна вентиляція, під час якої легені оксигенуються високочастотними коливаннями. Що більший ступінь недоношеності, то менше в легенях дитини сурфактанту, який дає змогу альвеолам не злипатися на видиху. Тому після стабілізації стану важливо ввести сурфактантний препарат, іноді кілька разів. Спочатку харчування таких дітей парентеральне, тобто через вену, але поступово їх переводять на звичайне харчування. Паралельно контролюється електролітний склад крові. Увесь цей час дуже важливий контакт дитини з матір’ю. Як тільки мама може підніматися після пологів або кесаревого розтину, ми залучаємо її до найпростіших маніпуляцій із догляду за дитиною. Коли стан немовляти задовільний, застосовуємо метод кенгуру: викладаємо малюка мамі на груди, шкіра до шкіри, накриваємо — і він «росте на мамі». Такого контакту має бути якомога більше. Важливим фактором є годування грудним молоком».

Усі спеціалісти, відповідаючи на запитання про труднощі та перспективи виходжування передчасно народжених дітей, наголошують не тільки на важливості участі батьків у цьому процесі, на ролі кваліфікованих, досвідчених спеціалістів, сучасного обладнання та наявності необхідних препаратів. Одна з обов’язкових складових успіху — злагоджена командна робота й кваліфікація медсестер, без яких виходжування було б неможливим. Саме командна робота медичного персоналу та батьків дає змогу зміцніти життю, яке почалося передчасно. 

На правах реклами




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено