Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 вересня, 2017   ▪   Єлизавета Гончарова   ▪   Версія для друку

Лелека, звалища та слов’янські боги

Щоб робити світ кращим, інколи не треба мати багато грошей чи влади. Достатньо подарувати своєму місту, наприклад, великого лелеку, який приносить у родину омріяного малюка.
Матеріал друкованого видання
№ 37 (513)
від 14 вересня
Лелека, звалища та слов’янські боги

Олександр Матвєєв із Краматорська чекав на цього лелеку довго: разом із дружиною пережив трагедію загибелі двох новонароджених близнюків. Тому, коли готувався до появи сина, вирішив запевнити диво-птаха, що його тут точно дуже чекають. Майстер-початківець вирішив зробити власноруч скульптуру й поставити її біля пологового будинку. Великий лелека був лише другою роботою скульптора-початківця, зараз він бачить усі його недоліки та недосконалості, але тоді він вклав у нього всю душу та все своє бажання, щоб малюк був щасливим. На жаль, поставити скульптуру того року так і не вийшло, бо після народження дитина перенесла дві операції, тому батькам було якось не до того. 

«Але цей птах пройшов на нашому подвір’ї краш-тест на вплив атмосферних явищ і навіть пережив усі негаразди воєнних дій: під час обстрілів Краматорська я вивіз родину, а сам залишався вдома. На сусідній вулиці були потрапляння, а нам пощастило: і люди, і будинок залишилися цілими. Було б шкода, якби зруйнували: удома я відточував свою майстерність не тільки з виготовлення садових скульптур, а й ландшафтного дизайну. Тільки тоді це стало моєю роботою, коли людям сподобалося, що я зробив у себе вдома», — пригадує Олександр.
Коли мирне життя в місті стало налагоджуватися, з’явився нарешті привід запропонувати лелеці постійне місце проживання: у старшої доньки народився син. Тому, забираючи онука з пологового, Олександр залишив на згадку такий собі подаруночок, біля якого майже відразу із задоволенням почали фотографуватися молоді батьки з немовлятами. Але були й ті, хто дивувався незвичним учинком.

«Я тоді працював на міському ринку, багато хто підходив і питав: а це що, такий рекламний трюк? Ти, мабуть, десь телефончик написав, щоб у тебе замовлень було більше. А я сміявся: це тільки маленький приклад, як кожен із нас може зробити щось приємне та корисне. Нехай буде творінням невідомого автора». 

Читайте також: Хлібне, шкільне, святкове — якого перемир’я не чують на Донбасі

Справді, знайти хоч якусь інформацію про автора краматорського лелеки було важко, хоча все — від ідеї до реалізації — було справою рук Матвєєва. Олександр пригадує, що навіть таку дрібничку треба було «пробивати». Депутати, до яких він звернувся, зажадали купу документів і пообіцяли вирішити питання з розташуванням малої архітектурної форми, але колись. Бо воно, мовляв, дуже серйозне. На щастя, земля біля пологового виявилася лікарняною, тому все вирішилося дуже швидко. А потім один із працівників лікарні разом з Олександром зробив міні-проект, за кошти якого біля лелеки з’явилися ще різні грибочки, живі туї та зручна доріжка, стилізована під пні. Саме ними за будь-якої погоди, не боячись забруднити взуття, і йдуть новоспечені мами й татусі робити перше фото зі своїми малюками. Яке, до речі, раніше пропонували робити зі схожим птахом у кабінеті виписки, але, звичайно, за гроші. Тому краматорчанам подарунок Олександра став не тільки приємним, а й економним. 

Зупинятися на лелеці майстер не збирався, бо мав багато ідей щодо створення замість міських пустирів невеличких садових центрів із живими скульптурами. Мріяв поставити кавомашину, кілька лавочок, а поруч дивовижних тварин, які стали б цікавинками міських районів. Але такі проекти, на жаль, не знайшли підтримки ні серед влади, ні серед бізнесу. 

«На жаль, є багато тих, кому земля в бур’янах здається привабливішою, ніж ці проекти. Можливо, там, де нема чого вкрасти, їм просто нецікаво. Хоча запитував я тільки щодо землі: усе пропонував зробити самотужки. Я робив багато замовлень і бізнесменам, і різним чиновникам. Надивився цього підходу: красиво має бути в моєму дворі за великим парканом, а що навколо — все одно», — зітхає активіст.

Не дивно, що майстер однаково почав шукати застосування своїм талантам. І перебрався в невеличке село Гусарівка на кордоні між Донецькою та Харківською областями. Почав працювати в сільському господарстві практично з нуля.  «Зробив парники, але, скажу чесно, цього року я «пролетів». Усе-таки досвід — велика справа, а його в мене не дуже багато: займався я більше декоративними рослинами, які придатні для ландшафтного дизайну. Але в жодному разі не збираюсь опускати руки, просто працюю над помилками. Я бачу, що за бажання з цього можна робити гарний бізнес, як, наприклад, у селі Ягідне під Бахмутом: там на квітах, саджанцях живуть десятки родин. Головне — не скиглити. Мені дуже сумно, коли бачу, як і чому помирає село: люди втратили надію. Вони згодні отримувати 900 грн як безробітні, вирощувати гектар кукурудзи, годувати десяток курей. А потім їсти самі яйця та жалітися на своє життя. Не можна жити в такому сонному стані!» — розповідає про свої перші враження від сільського життя Матвєєв. Зрозуміло, що на новому місці Олександр одразу активно запрацював, розпочавши з розчищення покинутих земельних ділянок, які мешканці Гусарівки зробили сільським сміттєзвалищем. Така практика поводження зі сміттям, на жаль, дуже поширена в сільській місцевості: виносити його зі свого подвір’я на чуже. Коли дільниця була звільнена від непотребу, Олександр зібрав сусідів і сказав: «Побачу, що знову кидаєте, зноситиму кожному під хвіртку». Чи то злякалися суворого «донецького», чи то совість все-таки не дозволила, але, каже Олександр, більше не зносять. 

Читайте також: Генетичний код Бахмута

До речі, він уже встиг зробити подарунок і місцевій громаді: у дитячому садочку, де виховується його шестирічний син (саме для нього тато створив краматорського лелеку), з’явився дитячий майданчик, на якому діти тішаться різними залізобетонними полімерними фігурками. Але в таємних планах в Олександра зовсім недитячі забавки: поряд із селом він знайшов курган, де мріє створити справжнє язичницьке капище.

«Ні, це не для якихось жертвопринесень або таємних обрядів! Просто я багато років цікавлюся історією давніх слов’янських вірувань, тому відтворити таку композицію було б дуже захопливо. А ще й на справжньому кургані! Щоб колом поставити древніх слов’янських богів: Перуна, Дажбога — усіх! Для цього мені ще треба багато чого прочитати, дослідити, створити образи у своїй голові. Сподіваюся, до мене долучаться ентузіасти, яким це цікаво, бо розумію, що сам я над таким працюватиму дуже довго. А так можна отримати ще одну цікавинку, спонукати людей робити щось не тільки для себе.

Показово, що таке тяжіння саме до давньої історії виявилося дуже популярним у Краматорську: у 2015 році місцевий професійний скульптор В’ячеслав Гутиря разом із грузинськими авторами Іваном Ціскадзе й Іродіоном Ґвелесіані зробили та встановили шість скульптур, які відображають скіфську культуру, під назвою «Ворота «Лабіринт». Композицію розмістили в парку скульптур «Відлуння Скіфії» в центрі міста, у її фінансуванні брали участь потужні спонсори. Скульптор В’ячеслав Гутиря каже, що це тільки початок грандіозного проекту створення на території міста низки скульптурних композицій із залученням відомих скульпторів з усього світу. Звичайно, порівнювати художню цінність ініціатив, мабуть, не треба. Бо в кожного з митців і їхніх творінь своя ціль, а головніше в цих випадках усе-таки бажання людей діяти, щоб дивувати й 
спонукати до творчості інших. 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено