Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 серпня, 2017   ▪   Єлизавета Гончарова   ▪   Версія для друку

Поранена цегла Курдюмівки

Назву селища Курдюмівка якийсь час уже не чутно у зведеній інформації зі штабу АТО. Місцеві забобонно плюють через ліве плече, бо навіть невелике загострення вони відразу відчувають на собі. Тут багато зруйнованих домів, а останній обстріл, що стався 6 лютого 2017-го, забрав життя 15-річного тутешнього хлопчика.
Поранена цегла Курдюмівки

Улітку вулицями селища багато дітей: на канікулах майже всі відпочивають удома, за п’ять кілометрів від лінії фронту. У місцевій школі, де перед новим навчальним роком усе помито-пофарбовано, учнів не більше 60-ти. У шостому класі, наприклад, тільки двоє. Але закривати її не збираються: найближча школа на контрольованій території доволі далеко, та й боязко в такі часи відпускати дітей від себе. Хоча малих до дитячого садка батьки змушені возити в Іванопілля, бо свого вже давно не мають. Це не дуже «розкручений» на війні населений пункт, тому особливих пропозицій щодо дозвілля дітлахів небагато. Заробити самі на відпочинок дорослі не можуть. Кажуть, окрім сезонної «шабашки» на полях у турків, що тут є орендаторами, роботи немає. Хтось ще вирощує саджанці плодових дерев, потім возить на продаж кудись у Росію, але таких одиниці. Майже як усюди на селі, люди тримають господарство. Кажуть, нещодавно від «Червоного Хреста» отримали курчат і комбікорм. Досить часто привозять інші види гуманітарної допомоги: продукти, ваучери на придбання санітарно-гігієнічних виробів чи речей, що потрібні для господарства.

«Комерції тут ніякої. Ось привозимо товар уже двічі: майже нічого не беруть. Мій брат до війни мав дитячий магазин у Бахмуті, виїхав із родиною до Росії, а я товар, що залишився, намагаюся продати», — розказує жіночка, яка на вихідні привозить своєрідну «торгову лавку» з дитячими речами й канцелярською дрібнотою під магазин. Тут це єдиний центр, бо навіть сільрада розташована в іншому селищі.

Мешканці Курдюмівки відчувають себе майже як на безлюдному острові: територіально вони належать до торецької громади, але зручного сполучення через військові дії з містом немає. Щоб потрапити туди, де є всілякі служби та організації, багато хто винаймає машину. Бо на єдиній маршрутці, що їздить у Торецьк раз на добу, не так просто встигнути повернутися. А ось у Бахмут можна потрапити електричкою, яку, на радість курдюмівцям, нарешті подовжили до їхнього населеного пункту.

Читайте також: Несподіваний тягар нових столиць Донбасу

Тепер тут є чотири рейси, а Курдюмівка — остання залізнична станція вільного Донбасу на цьому напрямку.

«Ми просили, щоб нас приєднали до громади, яку збиралися формувати в селі Опитне Бахмутського району. Бо це було б зручніше: ми маємо прямий шлях. А до того Торецька поки доберешся. Навіть у лікарню чи аптеку з’їздити нам зручніше в Бахмут, ніж у Торецьк. Але хто ж нас послухає», — літня жінка в черзі за хлібом пояснює особливості децентралізації селища. Тут ніхто не бачить жодних змін, не вірить у реформи чи активність громади. Хоча, якщо розбиратися глибше, із формуванням самої торецької громади зараз не все гаразд. Курдюмівка не єдиний населений пункт, у якого проблеми зі спільними кордонами в межах об’єднання. Але поки що справа майже не рухається.

У центрі селища, недалеко від школи, виблискують на сонці новенькі коники шиферних дахів. Два двоповерхових будинки були пошкоджені під час обстрілів, а потім відремонтовані коштом міжнародних організацій. Поруч руїни ще якихось будівель. Але то їх, кажуть, ще до війни, розібрали...

«Ось той робили спеціалісти, яких привезли із собою міжнародники. Гарно зроблено, якісно. А над тим наші місцеві працювали, благодійники надали матеріали й оплатили їм роботу. Тут уже не дуже, самі розумієте», — показують ці пам’ятки перехожі. Чому саме свої для себе зробили гірше, я, до речі, не зрозуміла. Але такі метаморфози тут на кожному кроці...

«Наш будинок повністю зруйнований. Спочатку привезли матеріали для ремонту, а потім забрали, бо нам виписали ордер на квартиру в одному з районів Торецька. Ми приїхали — а там жах! Треба робити ремонт. Почекали місяць, ніхто нічого не робить, тому відмовилися від квартири», — розповідає тутешня мешканка, яка зараз винаймає будинок поруч зі своїм домом, розбитим під час обстрілів. На запитання, а чому не почали робити той ремонт (ну це ж значно простіше й дешевше, ніж відновити вщент зруйнований дім!), відповідає, що все життя поклала на власне помешкання, тому на ще якісь ремонти вже не спроможна.

«Я не вмію клеїти шпалери! Та й чому мушу, це ж не я розбив мій будинок!», — додає один із п’яти дорослих синів пані, чий дім постраждав. Можливо, міжнародні організації допомогли б і з тим ремонтом, але для цього передусім потрібне бажання самих мешканців. На жаль, надати велику квартиру з євроремонтом місцева влада не дуже заможного Торецька не має змоги. Та й бюджет самої Курдюмівки на те не розрахований: колись потужне виробництво кислототривких виробів, що постачало цеглу й плитку у великі міста світу, давно стоїть. А унікальну глину просто вивозять: таке зараз розуміння бізнесу...

Читайте також: Не будьте такими розумними

Тут і будинки всі з жовтої цегли, яку колись виробляли мешканці Курдюмівки. Місцями вона «поранена» осколками та кулями, особливо на двох вулицях, які частіше потрапляють під вогонь. Але, на відміну від звичайного будматеріалу, не кришиться. Виявилося, снарядотривка тут глина... Інколи вночі чутно потужні вибухи, коли обстрілюють сусідній Майорськ чи Зайцеве, не в кожному приватному будинку у вікнах є скло, а бігати посадками не дуже безпечно. Курдюмівка тримається, як та цегла, кожного дня напружено чекає, сподіваючись, що найгірше вже позаду.

«Це ж не назавжди. Колись криза минеться, усі військові підуть звідти. І стане, як раніше», — каже одна з пенсіонерок і поспіхом йде. Здається, вона боїться, що я запитаю ще про цю війну...

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.