Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 серпня, 2017   ▪   Олександр Наумов   ▪   Версія для друку

Той хлопець із «Москвичем»

Гуляючи вулицею Артема, звернув увагу на будівельні роботи у сквері біля храму. Між клумбами встановлювали новий пам’ятник. Підійшов ближче, прочитав напис на постаменті. З’ясувалося, що у сквері тепер стоятиме статуя Сєрґія Радонєжского.
Матеріал друкованого видання
№ 31 (507)
від 3 серпня
Той хлопець із «Москвичем»

Нова скульптура в цьому місці не надто доречна. Адже поруч уже є великий монумент Архангела Михаїла. Який сенс було встановлювати пам’ятник Радонєжскому лише за кілька десятків метрів від нього, спершу було незрозуміло. І тільки слова, викарбувані на постаменті, прояснили ситуацію.

Виявляється, статую передали Донецьку з Росії в межах проекту «Аллея российской славы». А такий подарунок де завгодно не поставиш. Потрібно неодмінно в самому центрі й неодмінно поруч із храмом. Мабуть, росіяни таким чином прагнуть позначити територію, яку офіційно своєю не визнають. Як у відомому фільмі: «Бачиш росіян? А вони є!». Росія всюди відчувається в Донецьку.

Спекотний серпень зробив і без того порожні донецькі вулиці ще безлюднішими. Хтось поїхав до рідні в область, хтось на море на «головний курорт республіки» Сєдове, хтось до Росії або на підконтрольну Україні територію. Втім, донеччани вже звикли до цієї порожнечі й перестали її помічати. Серпень завжди був тут «мертвим» місяцем. Певного пожвавлення варто очікувати тільки наприкінці місяця, з наближенням найбільших «донецьких» свят — Дня міста і Дня шахтаря.

Читайте також: Курорт «республіки»

Втім, на фронті бої, як і раніше, точаться в режимі нон-стоп. Без вихідних і без перерв на сієсту. Звуки вхідних та вихідних у місті чути щодня. До лікарень справно привозять поранених, а до моргів — тіла.

Тиждень тому вперше за весь час бойових дій побачив похорони мешканця мого будинку. Ми не були знайомі, знали один одного в обличчя й періодично віталися. Молодий чоловік, на вигляд йому не більш як 30. Років 10 тому він прикотив у двір напіврозібраний «Москвич» і довго потім збирав його із запчастин. Тим здебільшого й запам’ятався. Сусіди казали на нього «той хлопець із «Москвичем».

За останній рік я бачив його лише кілька разів. У російському камуфляжі «Цифра», тому самому, у якому «зелені чоловічки» в 2014-му захоплювали Крим. А минулого тижня йшов із роботи і раптом побачив хрест біля під’їзду, де він жив. І все відразу стало зрозуміло.

Відкрита труна з тілом якийсь час стояла на стільцях у дворі. Поруч сиділи дворові бабусі й махали над обличчям небіжчика гілками бузку. Відганяли мух, яких несподівано налетіло дуже багато. Навколо труни стали збиратися люди, і я пішов далі, щоб не бентежити близьких своєю присутністю.

Читайте також: Без законів і судів

Люди в цій війні й далі гинуть немов за звичкою. Просто тому, що так відбувається вже три роки. Що довше тривають бойові дії, то важче пригадати, з чого вони почалися. Іноді ті недавні події 2014-го здаються поганим сном та абсурдом. Навіщо все це було? Заради чого?

Війна, що почалася за відокремлення від України, поступово й непомітно для всіх перетворилася на війну за цілісність України. Не так давно Захарченко, а слідом за ним і Сурков приголомшили громадськість відповідною заявою. Як це могло статися? В одну мить пропаганда перевернула реальність із ніг на голову. Ті, хто був готовий іти і вмирати за приєднання Донбасу до Росії, тепер вмирають чи то за Україну, то чи то за «Новоросію», чи то за «Малоросію». Навіть начитані експерти й журналісти не завжди встигають зрозуміти, що відбувається. Що вже казати про тих, хто сидить в окопах і звик дізнаватися новини з телевізора або «офіційних ЗМІ ДНР». За що загинув «той хлопець із «Москвичем»? Про що він думав тієї миті, коли в нього влучила куля? Відповідей на ці запитання ми вже не дізнаємося.

Змінюються гасла й цілі, прапори й назви «республік», за які йде війна, і тільки кулям та снарядам усе одно, кого й за що вбивати. Хрести ростуть на донецьких кладовищах. І скоро за їхньою стіною зовсім не буде видно здорового глузду.

P. S. Тиждень вимагає звільнення журналіста Станіслава Васіна, затриманого «МГБ ДНР».




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Колишній аеророзвідник, ветеран АТО Євген Ярило та його брат-шахтар Євген Гущин відкрили в Києві ветеранську тату-майстерню Der Igel (з нім. «їжак»). Обоє кардинально змінили рід занять, дуже цим задоволені й закликають інших займатися тим, чим справді хочеться.
    21 жовтня, Ганна Чабарай
  • Президент Польщі проти свого колишнього керівника
    21 жовтня, The Economist
  • В Україні зростає кількість муніципальних структур, які претендують на виконання функцій поліції
    20 жовтня, Андрій Голуб
  • Майор авіації в відставці, який з 2014 року перебуває у СІЗО Бахмута, нещодавно отримав вирок в десять років позбавлення волі за звинуваченням у здирництві. Підсудний наголошує на тому, що давав свідченням під тискам і тортурами, але уповноважені органи не квапляться розслідувати заяви про катування
    20 жовтня, Єлизавета Гончарова
  • 2017-го минає 25 років як відкрився український офіс глобального лідера юридичних консалтингових послуг, міжнародної компанії Baker McKenzie. На святкування цієї річниці до Києва завітав виконавчий директор компанії Пол Ролінсон, із яким Тиждень розмовляв про глобальні економічні тенденції та пов’язані з ними юридичні виклики.
    20 жовтня, Любомир Шавалюк
  • Учасниця 83-го Міжнародного Конгресу PEN, виконавчий директор Південноафриканського PEN-клубу, дисидентка часів апартеїду Мерґі Орфорд розповіла Тижню про досвід насильства та вразливість демократії, російські впливи в ПАР, біженців і природу криміналу.
    20 жовтня, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено