Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
8 липня, 2017   ▪   Вікторія Малишева   ▪   Версія для друку

Біля вулкана

Мене завжди дивувало, коли люди будували свої домівки в сейсмонебезпечній зоні: біля підніжжя вулканів, у зоні цунамі або сходження лавини.
Матеріал друкованого видання
№ 27 (503)
від 6 липня
Біля вулкана

Я пам’ятаю, що ми з дитинства обговорювали вдома, коли показували черговий природний катаклізм і домівки навколо: хіба люди ніколи не замислювалися, що їхнє життя — справжнісінька лотерея, рулетка, гра зі смертю? Здається, якщо прийняти один раз рішення кинути все це й поїхати, з’явиться можливість дати життя своїм дітям, онукам… А зараз ми самі в такій ситуації. Хіба ні? Купуємо те, що ніяк не вивезеш, якщо доведеться знову бігти подалі від війни. Дім не забереш із собою. Не забереш усього, що на подвір’ї. Хіба що подбати про це заздалегідь: винайняти вантажівку, зробити кілька ходок у нове життя. Мої знайомі так вивозили все: меблі, освітлення, крани. Все, що коштувало бодай скількись. Спочатку вони подарували квартиру дітям у Луганську, а потім батьки дружини подарували ще одну в Чернігові, тому батьки сина вивозили все, чим була облаштована їхня луганська домівка! Такі собі рейди зі старого життя в нове. Познімали навіть розетки, бо підбиралися вони за кольором до шпалер і були якимись колекційними.

Читайте також: «Нові можливості»

Я в захваті від такої наполегливості. Скільки ж сил, грошей треба, щоб так усе спакувати й вивезти! Кажуть, батьки поставили за мету допомогти дітям, витратили на це багато грошей і часу. Але щасливі, що допомогли, а в дітей буде шанс почати життя в безпечному місті. Моя сусідка спочатку років 10 будувала двоповерховий дім для себе та сина. У будинку, здається, є все, що можна лише побажати: більярд, тренажерний зал на другому поверсі, гараж на три автівки, басейн, чудова альтанка… Син одружився, привів невістку, народився онук. Сусідка почала будувати другий дім, сауну. Потім війна. Сина вона любить понад усе, тому відправила його до Києва, купила дітям двокімнатну квартиру, невістці машину, щоб та возила онука до школи. Думаєте, вони повернуться? Хіба що у відпустку. А жінка охороняє свій завеликий для неї самої дім. На свята мотається до столиці, щоб побачити онука, допомогти дітям. Для неї такий великий дім зараз радше головний біль: кому доручити охороняти, доки вона в черговому рейді до онука? Занадто великий він став для неї.  

Найдивніше для мене те, що багато хто йде зараз здобувати вищу освіту. Причому роблять це часто за контрактом, витрачаючи мало не останні в родині гроші. Тобто людина цілком упевнена в тому, що місцевий диплом дасть їй шанс змінити життя та заробляти? Чи не думає ні про що, а користується моментом, як і багато хто? Освіта зараз дивна. Нашвидкуруч. Операційна медсестра може вчитися на денній формі поруч із кимось із командирів місцевої «армії». Звичайно ж, цих примар на заняттях не бачать ніколи, а якщо бачать, то коли ті приходять розплатитися за чергову сесію. Не вистачає викладачів, беруть на роботу випускників і студентів старших курсів, які за такі мізерні гроші тримаються на посадах рік-два. До речі, є аспірантура та докторантура. Люди вчаться. Захистів немає, бо немає місцевої ВАК, а от у Донецьку вже є. У нас лише наукові ступені та звання місцевого рівня на зразок заслуженого діяча культури «республіки». Можна захиститися в Росії, але то недешево й треба мати зв’язки.

Читайте також: Продам квартиру в Луганську

Багато хто навіть на випускному курсі не може точно сказати, який диплом отримає, з якої спеціальності, бо вступали на українські спеціальності, а випускаються за російськими стандартами. Це стосується ще й того, що 2017/18 навчальний рік стане перехідним: усі освітні заклади «республіки» цілком переходять на російські стандарти навчання. Окрім того, зникає освітній рівень «спеціаліст». Будуть лише бакалаврат (чотири роки навчання) та магістратура (ще два на базі бакалаврату). Освітні програми цілком скопійовані з російських (хай живе інтернет). Навчальних посібників за новими програмами, звичайно ж, немає. Немає самих програм — є лише назви, які відповідають російським стандартам, аби на майбутнє була можливість видавати випускникам російські дипломи, які цього року обіцяли цілком офіційно за 20 тис. руб., але обійшлися лише місцевими паперами. А ще жарт: білети на вступних іспитах будуть російською та українською мовами на вибір абітурієнта. Є сподівання, що багато хто приїде вчитися з території, підконтрольної Україні.

Знаю кількох таких студентів. Але в них рівень знань, вибачте, на ПТУ з натяжкою, ніякого ЗНО в них немає. Тому вони зводять свої будиночки біля підніжжя нашого сплячого вулкана: у нас їх радо зустріли, наобіцяли російських дипломів, дали стипендію, гуртожиток, можливість вчитися на денній формі й жити так, як їм зручно, працюючи та рідко відвідуючи заняття. Звичайно ж, у нас не такий вже й рай для них: занадто дорого, але жоден виш в Україні не прийняв би їх на бюджет. І тому на майбутні чотири-шість років вони влаштували власне життя. Їздять по харчі до батьків, живуть у Луганську. Хоча мало хто з викладачів вчить своїх дітей у «республіці». Про це не кажуть вголос, але знаходять можливість вивезти дітей туди, де будуть зрозумілі дипломи, зрозуміле майбутнє, зрозумілі можливості. 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.