Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 липня, 2017   ▪   Олександр Наумов   ▪   Версія для друку

Шахтарське нещастя

Якщо в Донецьку ще є чимало таких, хто досі відчуває сп’яніння 2014 роком, то на периферії вже настало похмілля.
Матеріал друкованого видання
№ 26 (502)
від 29 червня
Шахтарське нещастя

У шахтарських містах безгрошів’я та безвихідь відчуваються шкірою, тільки-но ти приїжджаєш туди й виходиш з автобуса. Вони взяли на себе основний удар економічної блокади, після того як ешелони з вугіллям перестали перетинати лінію розмежування та відправлятися в Україну. І досі не розуміють, що з цим робити і як жити далі.

Остання декада червня не дала шахтарям приводу для святкового літнього настрою. Майже всюди на шахтах неоплачувані відпустки та скорочений робочий тиждень. У Торезі й Сніжному гірники тепер працюють лише два дні на тиждень. У Кіровському та Макіївці сидять у неоплачуваній відпустці. Склади забиті вугіллям, яке виявилося нікому не потрібним. Розрахунки на Росію не виправдалися: там цей вид палива не затребуваний, до того ж свого вистачає з надлишком. Проте лаяти Росію, прямо звинувачувати її в тому, що відбувається, не прийнято, адже це може мати відомі наслідки. Тому за звичкою лають переважно Україну. Так безпечніше.

«Покидьки, не хочуть вугілля брати. Дороги поперекривали, блокаду влаштували. Фашисти, людей голодом морять» — такі розмови в тій чи іншій формі можна почути практично всюди: у трамваях, на ринках, у чергах.

У відповідь на це щоразу хочеться заперечити: але ж за незалежність треба платити. Нехай і за таку кустарну, як у нас. Якщо ви не хочете бути разом з Україною, то чому й далі щось вимагаєте від неї? Та і як можна щось вимагати, перемежовуючи прокляття з артилерійськими обстрілами?

Читайте також: Місто, якого немає

Але щоразу зупиняєш себе. Адже все одно не почуєш очікуваної відповіді. Здебільшого тому, що люди й самі розуміють, у якій ситуації опинилися. Україну звинувачують просто для того, щоб дати вихід емоціям. Вона в «республіках» відіграє роль такої собі віртуальної боксерської груші, яку можна безкарно відлупцювати, щоб вилити злість. Груша не дасть здачі.

Утім, звичайно, є й такі, хто не соромиться лаяти «захисників». Щоправда, доходить до цього лише там, де ситуація стає зовсім критичною. У таких випадках почуття страху притупляється й емоції б’ють через край. Днями такий собі гейзер народного гніву прокинувся в Бунге (до 2016-го Юнокомунарівськ). Місцевій шахті «Юнком» незабаром загрожує затоплення, яке може стати справжньою катастрофою не тільки для цього міста, а й для регіону загалом.
Бунге ще в 1990-х журналісти полюбляли називати «донецьким Чорнобилем». І є за що. У 1979 році радянська влада провела там абсолютно божевільний експеримент: влаштувала в шахті підземний ядерний вибух. Вважалося, що від такого струсу з вугільних пластів піде весь метан і працювати шахтарям стане безпечніше, але цього не сталося. Метан вибухав і далі. Зате в результаті атомного вибуху під землею утворилася радіоактивна капсула, що дістала назву «об’єкт «Кліваж».

«Юнком», де проводився експеримент, закрили ще в 2002 році, проте воду звідти відкачували весь цей час. Навіть на закритій шахті й далі працювало близько 120 осіб. Але днями стало відомо, що в Єнакієвому влада «молодої республіки» збирається затопити дві знищені й порізані на метал шахти: Полтавську та Єнакіївську. А позаяк під землею всі штреки пов’язані, це неодмінно призведе й до затоплення «донецького Чорнобиля» — шахти «Юнком».
Така перспектива налякала людей не на жарт, і жителі Бунге вийшли на народний схід, який пропаганда «ДНР» розцінює майже як зраду. Відеозапис стихійного мітингу виклали в мережі. Було чути, як окремі обурені голоси звинувачують сепаратистів у знищенні єнакіївських шахт.

Читайте також: «Рюмка водки на столе»

Щоправда, жодного ефекту таке стихійне виявлення невдоволення, найімовірніше, не матиме. У «ДНР» до думки громадян прислухатися не звикли. Грошей на те, щоб відкачувати з шахт воду та утримувати це господарство, все одно немає. Провину за знищення шахт за традицією поклали на Україну. У разі чого всі питання й претензії до «київської хунти». А хто не згоден, той ворог «республіки».

У таких умовах у населення ОРДіЛО просто не має інструментів, щоб впливати на ситуацію. Залишається тільки змиритися і їхати подалі з Бунге, щоб через кілька років не пити радіоактивної води з колодязів.

Сьогодні донецьке повітря просякнуте відчуттям безвиході. Злість та образа на всіх — Україну, Росію, «ДНР» — закарбувалися в донецьких обличчях. І що найсумніше: ні в кого немає розуміння, як вийти із ситуації, що склалася. Як писав колись Віктор Суворов, «вхід рубль, вихід — два». Щоправда, у нашому випадку, на жаль, доведеться заплатити значно більше. 


P. S. Тиждень вимагає звільнення журналіста Станіслава Васіна, затриманого «МГБ ДНР». 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.