Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 червня, 2017   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

«Рюмка водки на столе»

Шансон та алкоголь — невід’ємні атрибути «русского мира». Але якщо до війни в Донецьку не відмовляли собі в обох складових, то тепер місцевим любителям Ґріші Лєпса залишився тільки «безсмертний» хіт. Спиртне в «ДНР» може собі дозволити аж ніяк не кожен. На сьогодні в окупації алкогольна продукція є однією з найдорожчих, якщо мова про її якісні види.
Матеріал друкованого видання
№ 22 (498)
від 1 червня
«Рюмка водки на столе»

Елітний алкоголь продають у Донецьку в спеціальних магазинах, які теж нечасто яскрять різноманітністю. Найбільша проблема тут, як і в місцевих супермаркетах, із винами. Так, у виномаркеті «Сомельє» біля бульвару Пушкіна найдорожчі вина традиційно французькі та італійські. Купивши пляшку за 2,2 тис. руб. (трохи більше ніж 1 тис. грн), ви можете бути впевнені в тому, що це справді буде не сурогат. А от із російськими й навіть кримськими напоями все куди більш плачевно. Тут доволі багато массандрівської продукції, але більша частина її — винний напій, а не саме вино. Продавці запевняють, що це запаси ще довоєнного періоду й із самого півострова налагодити масові поставки якісного алкоголю не вдається. Зате у великих кількостях, як і в супермаркетах, тут ростовське «Саперави», лишень за 230 руб. пляшка. Таке вино відверто відгонить чи то шампунем, чи то мийним засобом. Зрештою, як і раніше, в окупації можна без проблем придбати й українську продукцію, наприклад шампанське «Артемівське», яке коштує в місцевих супермаркетах 269 руб., або близько 125 грн. Дата розливу такого продукту — 10 листопада 2016 року.

Читайте також: По колу

Куди оптимістичніші справи з віскі та коньяком. У тому ж таки «Сомельє» пляшка відомого бренда Johnnie Walker Blue Label обійдеться в 15 тис. руб., або ж трохи менше ніж 7,5 тис. грн. Середня ціна віскі Jameson за об’єм 4,5 л в Донецьку — близько 10 тис. руб. (дещо менше ніж 5 тис. грн), тоді як в українських інтернет-магазинах аналогічний продукт продадуть за 3 тис. грн. Біля вітрин із віскі за 15 тис. руб. завжди можна побачити елітні чорні автівки, часто з охороною в навушниках і бронежилетах, поки хазяйський джип із номерами «міністерства оборони» чекає свого власника.

Що стосується пивної продукції, то з початком окупації Донецьк, який славився власними напоями, наповнився російським сурогатом. Якісні сорти коштують близько 60 руб. за півлітра, тоді як більша частина продукції надходить із РФ, маючи ціну 35–45 руб. і дуже низьку якість. Не так давно Захарченко похвалився запуском місцевого пивзаводу. Однак місцеве пиво не дешевше за російське: літр «Жигулевского» донецького розливу обійдеться в 47 руб., або ж 23 грн.
Справжній рай починається там, де в окупації з’являється горілка. Тут вона найбільш ходовий, доступний і різноманітний продукт. Причому розмаїття задовольняє як вибагливого споживача, так і рядових бойовиків.

Читайте також: Гості Кобозєва

Один із найдешевших варіантів — «Огурцы Классическая». Її чекушка обійдеться в 75 руб., або ж 35 грн. Приблизно рівна їй за ціною «Путинка», яка, за влучним зауваженням мого знайомого, тут «дєло святоє». «Святоє» не тільки тому, що йдеться про головний «русскомірний» продукт, а й тому, що в назві — наймення місцевого бога, котрий завжди на коні й у чорних окулярах. Півлітра «Путинки» коштують 160–175 руб. залежно від точки. Загалом навіть у невеликому магазинчику в окупованих Донецьку чи Макіївці можна налічити до 15 різних видів горілки російського виробництва. Для гурманів елітні алкомаркети пропонують данську горілку по 650 руб. за 1 л або російську «Белугу», 0,7 л якої обійдеться майже в 11 тис. руб.

Читайте також: Невдоволених немає

Однак усе це стосується досить благополучних соціальних шарів, до яких в окупації належать місцеві держслужбовці та чиновники, а також самі працівники торгівлі. А в середовищі бойовиків процвітає попит навіть не на дешеву горілку, а на самогон. Нещодавно мені став відомий епізод лише по самому Шахтарському району, житель якого написав анонімно таке: «Дільничний Шахтарського міськвідділу Максим Кошелєв бере хабарі із самогонщиків по 500 руб. за місяць, щоб їх не чіпали. Таких самогонних точок у нас у районі до 100 (людям якось треба виживати тут, а це єдиний бізнес). Начальник Шахтарського міськрайуправління поліції Юрій Щур у курсі справи, але заходів не вживає. Імовірно, на паях. Найактивніший самогонщик — Валентина Шустова, яка споює місцеву солдатню. Військові скуповують у неї сивуху, а оскільки часто розплачуватися нічим, рубають дроти в навколишніх селах і знеструмлюють їх на тижні». Одначе контраст між джипом із дорогим віскі та обшарпанцями із самогоном уже нікому не помітний: тут, у «ДНР», усе це вже давно злилося в один каламутний потік «боротьби проти фашизму». І флагманом її часто буває та сама «рюмка водки на столе». 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • За якою траєкторією вже понад 25 років іде студентський рух у країнах колишнього СРСР
    23 липня, Арсеній Сітніков
  • Хіт-парад 12-2, «Червона рута» в Севастополі, касети-фірмачі та інші радощі середини 1990-х
    22 липня, Сергій Харинович
  • Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?
    22 липня, Вікторія Малишева
  • Сильна кураторська команда готує в Америці нову виставку сучасного мистецтва, яку вже готові «авансом» порівнювати з німецькою Документою. Втім, із останньою цьогоріч не все так райдужно, як прогнозували на початку літа.
    21 липня, Олена Кухар
  • Молоду людину араби називають словом «шаб» або «шаба». Множина «шабаб» (молодь) вживається дуже часто і в літературній, і в розмовній мові, а також у різних діалектах: «шабаб хоче того», «шабаб протестує», «шабаб мігрує».
    21 липня, Михайло Якубович
  • Ще з часів Середньовіччя університети вважалися особливим середовищем, а ті, хто там навчався, нерідко конфліктували з містом. В Університеті Болоньї перший студентський рух виник ще в XIII столітті, більше ніж за 500 років до того, як схожа солідарність з’явилася в будь-якому іншому університеті. Звісно, у студентів тієї епохи вимоги були значно меркантильнішими, ніж у їхніх наступників у XX столітті, й стосувалися передусім власної безпеки. Тоді вони ще не прагнули впливати на викладачів чи міняти світ.
    21 липня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено