Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 червня, 2017   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

«Рюмка водки на столе»

Шансон та алкоголь — невід’ємні атрибути «русского мира». Але якщо до війни в Донецьку не відмовляли собі в обох складових, то тепер місцевим любителям Ґріші Лєпса залишився тільки «безсмертний» хіт. Спиртне в «ДНР» може собі дозволити аж ніяк не кожен. На сьогодні в окупації алкогольна продукція є однією з найдорожчих, якщо мова про її якісні види.
Матеріал друкованого видання
№ 22 (498)
від 1 червня
«Рюмка водки на столе»

Елітний алкоголь продають у Донецьку в спеціальних магазинах, які теж нечасто яскрять різноманітністю. Найбільша проблема тут, як і в місцевих супермаркетах, із винами. Так, у виномаркеті «Сомельє» біля бульвару Пушкіна найдорожчі вина традиційно французькі та італійські. Купивши пляшку за 2,2 тис. руб. (трохи більше ніж 1 тис. грн), ви можете бути впевнені в тому, що це справді буде не сурогат. А от із російськими й навіть кримськими напоями все куди більш плачевно. Тут доволі багато массандрівської продукції, але більша частина її — винний напій, а не саме вино. Продавці запевняють, що це запаси ще довоєнного періоду й із самого півострова налагодити масові поставки якісного алкоголю не вдається. Зате у великих кількостях, як і в супермаркетах, тут ростовське «Саперави», лишень за 230 руб. пляшка. Таке вино відверто відгонить чи то шампунем, чи то мийним засобом. Зрештою, як і раніше, в окупації можна без проблем придбати й українську продукцію, наприклад шампанське «Артемівське», яке коштує в місцевих супермаркетах 269 руб., або близько 125 грн. Дата розливу такого продукту — 10 листопада 2016 року.

Читайте також: По колу

Куди оптимістичніші справи з віскі та коньяком. У тому ж таки «Сомельє» пляшка відомого бренда Johnnie Walker Blue Label обійдеться в 15 тис. руб., або ж трохи менше ніж 7,5 тис. грн. Середня ціна віскі Jameson за об’єм 4,5 л в Донецьку — близько 10 тис. руб. (дещо менше ніж 5 тис. грн), тоді як в українських інтернет-магазинах аналогічний продукт продадуть за 3 тис. грн. Біля вітрин із віскі за 15 тис. руб. завжди можна побачити елітні чорні автівки, часто з охороною в навушниках і бронежилетах, поки хазяйський джип із номерами «міністерства оборони» чекає свого власника.

Що стосується пивної продукції, то з початком окупації Донецьк, який славився власними напоями, наповнився російським сурогатом. Якісні сорти коштують близько 60 руб. за півлітра, тоді як більша частина продукції надходить із РФ, маючи ціну 35–45 руб. і дуже низьку якість. Не так давно Захарченко похвалився запуском місцевого пивзаводу. Однак місцеве пиво не дешевше за російське: літр «Жигулевского» донецького розливу обійдеться в 47 руб., або ж 23 грн.
Справжній рай починається там, де в окупації з’являється горілка. Тут вона найбільш ходовий, доступний і різноманітний продукт. Причому розмаїття задовольняє як вибагливого споживача, так і рядових бойовиків.

Читайте також: Гості Кобозєва

Один із найдешевших варіантів — «Огурцы Классическая». Її чекушка обійдеться в 75 руб., або ж 35 грн. Приблизно рівна їй за ціною «Путинка», яка, за влучним зауваженням мого знайомого, тут «дєло святоє». «Святоє» не тільки тому, що йдеться про головний «русскомірний» продукт, а й тому, що в назві — наймення місцевого бога, котрий завжди на коні й у чорних окулярах. Півлітра «Путинки» коштують 160–175 руб. залежно від точки. Загалом навіть у невеликому магазинчику в окупованих Донецьку чи Макіївці можна налічити до 15 різних видів горілки російського виробництва. Для гурманів елітні алкомаркети пропонують данську горілку по 650 руб. за 1 л або російську «Белугу», 0,7 л якої обійдеться майже в 11 тис. руб.

Читайте також: Невдоволених немає

Однак усе це стосується досить благополучних соціальних шарів, до яких в окупації належать місцеві держслужбовці та чиновники, а також самі працівники торгівлі. А в середовищі бойовиків процвітає попит навіть не на дешеву горілку, а на самогон. Нещодавно мені став відомий епізод лише по самому Шахтарському району, житель якого написав анонімно таке: «Дільничний Шахтарського міськвідділу Максим Кошелєв бере хабарі із самогонщиків по 500 руб. за місяць, щоб їх не чіпали. Таких самогонних точок у нас у районі до 100 (людям якось треба виживати тут, а це єдиний бізнес). Начальник Шахтарського міськрайуправління поліції Юрій Щур у курсі справи, але заходів не вживає. Імовірно, на паях. Найактивніший самогонщик — Валентина Шустова, яка споює місцеву солдатню. Військові скуповують у неї сивуху, а оскільки часто розплачуватися нічим, рубають дроти в навколишніх селах і знеструмлюють їх на тижні». Одначе контраст між джипом із дорогим віскі та обшарпанцями із самогоном уже нікому не помітний: тут, у «ДНР», усе це вже давно злилося в один каламутний потік «боротьби проти фашизму». І флагманом її часто буває та сама «рюмка водки на столе». 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.