Суспільство

  ▪   Єлизавета Гончарова

Віддайте наше сміття іншим

Як вирішується питання переробки й утилізації сміття на Донбасі

Люди зовсім не мають довіри до держави: це живе у свідомості та підсвідомості, тримається на радянському і вже українському досвіді, існує на дуже переконливих прикладах. Українці звикли, що метою її існування є налагоджений механізм обдурювання громадян, при якому завжди на першому плані правильні гасла. Але після райдужного гаслування обов’язково вибухне Чорнобиль чи знеціняться гроші, отримані при підвищенні пенсії. Тому більшість ініціатив, які мають на меті покращення життя, без роздумів сприймаються як засіб його погіршити. Це сумно, але зовсім не дивно...

Спалах страхів та обурення викликає бажання держави, наприклад, монетизувати пільги, хоча при цьому людина отримує певний вибір. Але армія пільговиків, яких стає щодень більше, чомусь не хоче синиці в руках, бо підозрює, що, як завжди, надурять — і ті гроші, що вона отримає для компенсації проїзду, аж ніяк не покриватимуть її потреби. А перевізники, що роками не бачать компенсації від держави за перевезених пенсіонерів чи інвалідів, скаженіють: це доброчинність за рахунок підприємців. Тотальна недовіра до держави переростає в ненависть одне до одного...

Читайте також: У Китаї через зсув сміттєзвалища засудили 45 людей

Ще вкрай запеклі бої місцевого масштабу точаться навколо сміття. Не тільки у Львові, хоча, якщо чесно, масштаби, які я побачила на свої очі, перебуваючи в цьому туристичному місті, неприємно вразили. Сміттєве питання дуже гостре й у прифронтових містах, бо через зубожіння та бойові дії, проблема вивозу й складування твердих побутових відходів інколи не вирішується роками. Тільки нещодавно, за допомогою військових, змогли вивезти сміття із Сіверська — невеличкого міста на Донеччині, де через пустий бюджет кілька років не працювало комунальне підприємство. Великі смердючі звалища, ресурси яких майже всюди вичерпано, є біля кожного міста Донбасу. І якщо саме процес вивозу сміття з міст краще-гірше, але налагоджено, то що з ним робити далі, ніхто думати не бажає.

На цьому тижні було порушено питання можливості розміщення в Торецьку сміттєперевантажнувальної станції в межах програми Донецької обласної державної адміністрації, яка передбачає будівництво кількох подібних станцій та регіональних полігонів зі складування й утилізації ТПВ. Терміновість будівництва саме в Торецьку зумовлена тим, що полігон, який снує, перебуває на лінії зіткнення, обслуговувати його небезпечно, ресурс його майже скінчився (побудований у1993 році). Будівництво планується біля очисних споруд, що працюють, коштом обласного екологічного фонду. Передбачено створення 42 робочих місць та додаткові надходження до бюджету. Земельна ділянка, де зараз стоять руїни свинокомплексу, згідно з Генеральним планом міста має категорію «землі промисловості», підпадає під нормативи санітарно-захисної зони з наявними комунікаціями. Про це повідомляє місцева влада.

Читайте також: У Львові заявили про вирішення проблеми зі сміттям

Але, звісно, громадяни їй не вірять, бо вважають, що отримати поруч зі своїми будинками окрім очисних споруд та фенольного заводу ще й станцію, яка прийматиме сміття, — це велика загроза екології та особистому здоров’ю кожного. Тому вже на першому обговоренні концепції будівництва представники місцевої громади висловлювали сумніви щодо доцільності збільшення техногенного навантаження на територію. Активістів турбує також підпорядкування майбутньої станції обласному підприємству, коли, фактично, ані місцева влада, ані місцеві мешканці не матимуть прямого доступу до перевірки впливу на ґрунтові води та навколишнє середовище. Були й просто емоційні аргументи: станція є виявом неповаги до померлих, бо неподалік розташовано кладовище, або зіпсує краєвиди (бо до руїн свинокомплексу природа вже якось пристосувалась). А ось інших засобів вирішення питання, на жаль, запропоновано не було. Але ж сміття було, є і буде, тому ігнорувати проблему просто неможливо.

Читайте також: У КМДА запропонували вивозити сміття в зону відчуження

Попереду ще громадські слухання, де треба не тільки обговорювати всі гарячі питання, а й знаходити можливі засоби уникнення серйозних ризиків, які справді існують. Важливо, щоб протести громади не базувалися тільки на бажанні залишити все як є, бо ситуація зі звалищами в тому ж таки Торецьку справді жахлива, і вони вже зараз, а не в перспективі, суттєво псують екологію та здоров’я містян. Важливо й те, щоб протести не перетворилися на заклик: «Вивезіть наше сміття кудись!», як це нещодавно на одному з круглих столів запропонував львівський чиновник, закликавши вивезти сміття на Донбас, бо «яка їм уже різниця». Тому «сміттєве» питання нині стає одним із тих, що мають бути перевіркою на зрілість громад та вміння приймати спільну відповідальність. А для місцевої влади — екзаменом на зрозумілість та прозорість екологічної політики, а головне, на рівень довіри громади, який вона має реанімувати.