Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 травня, 2017   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

По колу

Днями в Макіївці зустрів свого давнього, ще з дитинства, знайомого. У 2014-му наш зв’язок практично обірвався, оскільки з початком «русской весны» він пішов воювати до бойовиків.
Матеріал друкованого видання
№ 21 (497)
від 25 травня
По колу

Людина унікальна у всіх сенсах. На початку війни він покинув досить оплачувану на той час роботу і пішов воювати «за ідею». Ідея загалом полягала в тому, щоб «не дати бандерівцям взяти Макіївку». Пізніше, коли Стрєлков сформулював туманні плани з приводу «Новоросії», мій приятель підхопив мотив і здавалося, що воює вже не за «захист Макіївки» (це завдання, вочевидь, він вважав виконаним), а за країну від Одеси до Харкова.

Однак після втечі Стрєлкова, приходу Захарченка, остаточного зливу всіх ідей включно з «Росія не кине і нас забере» ця людина благополучно розпрощалася з бойовиками. Але тут виявилося, що за межами казарм життя майже ніякого. Колишньої роботи в Макіївці вже не було, підприємства закривалися, а єдиний заробіток тут давала війна. Якийсь мізер ще платили на шахтах, куди він, пересилюючи себе після зарплати 2014-го, влаштувався. І ось не так давно пішов і звідти. Причина зрозуміла: шахтна галузь і металургія в «молодій державі» зараз на самому дні. Частина шахт закрита, частина закрита без відкачки води, а отже, знищена. На деяких скорочують штат. На тих, які ще працюють, штрафують за «зайве вугілля». Добувати понад норму не дозволяють, тому що склади забиті й без того: продавати нікому. На деяких борги ще з лютого. На одній із таких шахт і працював мій знайомий. Після двох місяців «за спасибі» зустрів його на вулиці в чому ви думали? Правильно: у камуфляжі. Він знову пішов в «ополчення», де платять 15 тис. руб., «на друге коло», як сам він сказав. І знову думає йти.

Читайте також: Гості Кобозєва

Виявилося, що в армії «ДНР» справи не набагато кращі, ніж у шахті. По-перше, ніхто взагалі вже не розуміє, за що всі воюють і заради чого все це було. Очевидно, що ніякої «Новоросії» вже не буде. Росія теж до себе не бере. «Республіка» в межах Донецької області не вийшла: нереально взяти навіть Авдіївку без величезних втрат. Офіційно взагалі Мінськ. У середовищі «ополчення», за його словами, все більше думок про те, що «ми воюємо з Україною, щоб увійти в Україну». Забезпечення і дисципліна взагалі на нулі: тих, хто на передку, по суті, витягують лише російські волонтери й «допомога із Пітера». Звільнень майже не дають: офіційно посилаються на те, що ось-ось нападуть «укропи», і так місяць за місяцем. А в реальності тримають особовий склад через показуху для перевіряльників із РФ. Цікаво, що тим, хто не хоче продовжувати контракт, погрожують підвалом, а моєму знайомому взагалі прямо сказали, що нічого сюди на місяць іти, мовляв, прийшов — служи. Але що не влаштовує, то це «тяготи і злигодні військової служби»: хто без тебе вітчизну захищатиме? І взагалі натякнули, що такими «особливо розчарованими» вже давно цікавиться «МГБ».

Читайте також: Невдоволених немає

Ця людина опинилася просто на зоні, і зона та не обмежується тільки казармою: у нього тепер велика проблема з тим, як знову зняти камуфляж. Але навіть якщо це якимось дивом вдасться, нав­коло все одно колючий дріт із затоплених шахт, металургії, яка простоює, високих цін і сумнівного «республіканського» паспорта, який він так поспішив отримати. Фактично в «ДНР» воюють зараз лише найманці, причому і найманцями їх не назвеш — це просто один із варіантів роботи, низькооплачуваний, який ніяк не порівняєш із заробітком тих, хто професійно воює за гроші. Ризикувати своїм життям за 500 руб. на день може лише той, хто не знає, що експедитору в Донецьку зараз платять 600. Ось тільки робочі ніші вже зайняті. Тому за камуфляжем у «республіці» так чи інакше стоїть знову камуфляж: інших варіантів, окрім як ходити по власноруч створеному колу, у місцевих бойовиків більше немає.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.