Суспільство

  ▪   Станіслав Васін

По колу

Людина унікальна у всіх сенсах. На початку війни він покинув досить оплачувану на той час роботу і пішов воювати «за ідею». Ідея загалом полягала в тому, щоб «не дати бандерівцям взяти Макіївку». Пізніше, коли Стрєлков сформулював туманні плани з приводу «Новоросії», мій приятель підхопив мотив і здавалося, що воює вже не за «захист Макіївки» (це завдання, вочевидь, він вважав виконаним), а за країну від Одеси до Харкова.

Однак після втечі Стрєлкова, приходу Захарченка, остаточного зливу всіх ідей включно з «Росія не кине і нас забере» ця людина благополучно розпрощалася з бойовиками. Але тут виявилося, що за межами казарм життя майже ніякого. Колишньої роботи в Макіївці вже не було, підприємства закривалися, а єдиний заробіток тут давала війна. Якийсь мізер ще платили на шахтах, куди він, пересилюючи себе після зарплати 2014-го, влаштувався. І ось не так давно пішов і звідти. Причина зрозуміла: шахтна галузь і металургія в «молодій державі» зараз на самому дні. Частина шахт закрита, частина закрита без відкачки води, а отже, знищена. На деяких скорочують штат. На тих, які ще працюють, штрафують за «зайве вугілля». Добувати понад норму не дозволяють, тому що склади забиті й без того: продавати нікому. На деяких борги ще з лютого. На одній із таких шахт і працював мій знайомий. Після двох місяців «за спасибі» зустрів його на вулиці в чому ви думали? Правильно: у камуфляжі. Він знову пішов в «ополчення», де платять 15 тис. руб., «на друге коло», як сам він сказав. І знову думає йти.

Читайте також: Гості Кобозєва

Виявилося, що в армії «ДНР» справи не набагато кращі, ніж у шахті. По-перше, ніхто взагалі вже не розуміє, за що всі воюють і заради чого все це було. Очевидно, що ніякої «Новоросії» вже не буде. Росія теж до себе не бере. «Республіка» в межах Донецької області не вийшла: нереально взяти навіть Авдіївку без величезних втрат. Офіційно взагалі Мінськ. У середовищі «ополчення», за його словами, все більше думок про те, що «ми воюємо з Україною, щоб увійти в Україну». Забезпечення і дисципліна взагалі на нулі: тих, хто на передку, по суті, витягують лише російські волонтери й «допомога із Пітера». Звільнень майже не дають: офіційно посилаються на те, що ось-ось нападуть «укропи», і так місяць за місяцем. А в реальності тримають особовий склад через показуху для перевіряльників із РФ. Цікаво, що тим, хто не хоче продовжувати контракт, погрожують підвалом, а моєму знайомому взагалі прямо сказали, що нічого сюди на місяць іти, мовляв, прийшов — служи. Але що не влаштовує, то це «тяготи і злигодні військової служби»: хто без тебе вітчизну захищатиме? І взагалі натякнули, що такими «особливо розчарованими» вже давно цікавиться «МГБ».

Читайте також: Невдоволених немає

Ця людина опинилася просто на зоні, і зона та не обмежується тільки казармою: у нього тепер велика проблема з тим, як знову зняти камуфляж. Але навіть якщо це якимось дивом вдасться, нав­коло все одно колючий дріт із затоплених шахт, металургії, яка простоює, високих цін і сумнівного «республіканського» паспорта, який він так поспішив отримати. Фактично в «ДНР» воюють зараз лише найманці, причому і найманцями їх не назвеш — це просто один із варіантів роботи, низькооплачуваний, який ніяк не порівняєш із заробітком тих, хто професійно воює за гроші. Ризикувати своїм життям за 500 руб. на день може лише той, хто не знає, що експедитору в Донецьку зараз платять 600. Ось тільки робочі ніші вже зайняті. Тому за камуфляжем у «республіці» так чи інакше стоїть знову камуфляж: інших варіантів, окрім як ходити по власноруч створеному колу, у місцевих бойовиків більше немає.