Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
27 травня, 2017   ▪   Вікторія Малишева   ▪   Версія для друку

Як я провела літо

Темою розмов номер один у всіх луганчан уже три роки залишається «хто і де провів літо 2014-го». Як у шкільних творах, коли у вересні треба було пригадувати й вигадувати щось, аби здивувати однокласників та вчительку, якщо твої канікули проминули геть звичайно.
Матеріал друкованого видання
№ 21 (497)
від 25 травня
Як я провела літо

Я була постійно знервована в тому серпні. Наприкінці липня дізналася, що мене й весь наш відділ звільнили. Стояла посеред спеки на пустій зупинці майже пустого міста, затуляла вухо рукою і кричала вже колишній керівниці у слухавку: «Говори голосніше, пропадає зв’язок, не чути тебе!». Про останні виплати вона нічого не могла сказати. Хоча це як власнику домівки повідомити на її згарищі, що до всіх проблем йому ще й подряпали скло нового телефона. От і для мене втрата улюбленої роботи на попелищі всього життя була такою самою дрібничкою.

Пригнічували брак води, шалена спека, години при свічках у вогкому льоху, сірники, які не хотіли розгоратися... Виводили із себе книжки, які я читала дитині вголос годинами, аби не чути вибухів, задуха від килимів на підлозі, на яких ми лежали ночами, відсутність зв’язку, невизначеність. Мені здавалося, що я була постійно брудна: ми економили воду, мились одне після одного… І чомусь я дуже чітко пам’ятаю свого сусіда, якого випадково зустріла на вулиці, — військового пенсіонера з гумором. Він ішов на роботу. Його біла сорочка, насіння в руках, вічна усмішка, безлюдна вулиця, заклеєні навхрест вікна та вибухи бачились абсурдними.

Читайте також: Навіщо їм це

А після розмови з ним я зрозуміла, що все навколо він сприймає як унікальний досвід. Я слухала його й розуміла, що багато чого пропускаю за своїми поневіряннями. Це справді унікальний досвід, який буває раз у житті, — прожити певний час без світла, зв’язку, гаджетів. Нарешті, дізнатися, без чого справді не можеш. І коли я почала аналізувати, то зрозуміла: якщо перестати фіксуватися на втратах, то я маю нині багато чого.

Багато хто бігав телефонувати дітям чи родичам, щоб заспокоїти: живі! А мені не потрібно було витрачати години й ризикувати життям під час таких рейдів (коли дзвонили з дахів дев’ятиповерхівок і заряджали телефони за гроші у власників генераторів). Моя родина була поруч, і від цього я почувалася дуже спокійно. А ще ніхто із близьких не ставив переді мною жодних умов — шукати якісь продукти чи роботу саме зараз. Мати знаходила можливість готувати з нашого врожаю та колишніх запасів продуктів. Ми могли обходитися без хліба. І якщо бути відвертою, я сама ставила перед собою ці спринтерські завдання: знайти хліб, продукти, свічки… Ці відкриття стали зрозумілими мені лише потім. І потім, коли ми всі постійно розповідали одне одному про те дивне й страшне літо, я почула від друзів, як вони зробили бізнес на цигарках, торгуючи ними вроздріб із рук на ринку. Були чорні від пилу й засмаги, не стали мільйонерами, але постійно мали кишенькові гроші на їжу та привід посміятися з обставин і з себе. Тепер ця подружня пара — власники мережі сувенірних крамниць.

Читайте також: Територія «чесності»

Майже все залежить від нашого сприйняття. Мій сусід-пенсіонер, засмаглі друзі вразили мене. Ніхто з них не скаржився. Вони сприймали зміни легко та з гумором — це давало змогу пережити труднощі. Були й ті, хто постійно зловживав алкоголем. Його взагалі розкупили відразу ж. А ще ті, хто постійно рефлектував із приводу власних утрат. Вони були вразливішими. Як я дізнавалася потім, багато хто загинув не від війни, а саме в мирний період, згодом: стреси, постійне нервове напруження, безсоння загострювали проблеми зі здоров’ям. Були й ті, хто прагнув насолодитися безліччю вільного часу, спілкуванням із близькими, книжками, можливістю не квапитись і спостерігати. Такі не говорять про ті дні лише як про погані. Так, ходили по воду, але й грали при свічках усією родиною в настільні ігри, розмовляли, були разом… Мене вражають уміння людей пристосовуватися до обставин і прагнення діставати задоволення від життя за будь-яких умов. На тлі таких розповідей жалюгідно звучать історії тих, хто «страждав» усе те літо десь на березі моря, подалі від небезпеки...

Читайте також: Тоді й тепер

Постійні повертання в розмовах до подій того літа — це своєрідне програвання якихось сценаріїв. Нічого емоційно сильнішого не траплялось у житті жодного з моїх знайомих. Звичайно ж, усе вкупі було поганим, але те літо згадують уже три роки, про нього пишуть книжки, знімають кіно… І що більше минає часу, то менш істотними бачаться мені мої тодішні побоювання стосовно втрати роботи, відсутності хліба, всіляких обмежень. Частіше я пригадую, як тоді загострився страх за близьких, наскільки неприхованими були любов та щирі емоції. За буденними проблемами й вирішенням побутових питань часто губиться щось найважливіше: ставлення одне до одного, щирість, тепло стосунків. Саме влітку 2014-го я зрозуміла те, чого не усвідомлювала раніше: важливість для родини мого власного життя. Без досягнень, роботи, посади, грошей. Просто життя. Гадаю, це найбільший з уроків того страшного літа для мене: я навчилася цінувати те, що дається задарма, але є дорожчим за всі гроші
світу — ставлення одне до одного.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Медична реформа для Донеччини справа не нова. Ще в 2012 році тут стартував пілотний проект, згідно з яким були розділені гілки медичної допомоги, сформовані центри первинної медицини, що стало пусковим механізмом для змін у сприйнятті лікування як процесу надання послуг.
    27 липня, Єлизавета Гончарова
  • Літо цього року видалося гарячим. Не через погоду, а через інтенсивні події довкола України на міжнародному рівні. Серед ключових цього тижня можна назвати такі: візит у країну спеціального представника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера та телефонні переговори між лідерами «нормандської четвірки». Обидві події пов’язані одним питанням, однак мають різні підходи до вирішення українсько-російської кризи
    27 липня, Юрій Лапаєв
  • У жовтні 2015 року в університетах Південної Африки розпочалися масові протести через підвищення плати за навчання. Утім, це була не єдина причина студентських акцій. Тиждень попросив розповісти про це детальніше дослідницю Центру суспільних змін Університету Йоганнесбурга (ПАР), кандидатку соціологічних наук Анастасію Рябчук.
    27 липня, Ольга Ворожбит
  • Про що свідчать нещодавні інциденти між військовими США та КНР
    26 липня, Юрій Лапаєв
  • Дебати російського опозиційного політика Алєксєя Навального та колишнього лідера бойовиків ДНР Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) були досить очікуваною подією не тільки в Росії, але і в Україні. Адже з одного боку в них брала участь людина, яка хвалилася, що особисто почала війну на Сході України, що забрала 11 тисяч життів. А з іншого - ліберальний політик, на якого орієнтується найбільш прогресивна частина російського суспільства і який називає себе майбутнім президентом Росії
    26 липня, Денис Казанський
  • У Печерському районному суді м. Києва досі розглядається справа за обвинуваченням у державній зраді полковника Івана Без`язикова, який торік вийшов з полону. Оскільки полковник не належить до «майданівців», або «добровольців», його справа немає такого широкого резонансу, як в інших випадках, коли йдеться про долі громадських активістів. Водночас, відбувається безпрецедентна у судовій практиці подія: судять полковника Збройних Сил України, який, перебуваючи у полоні, буцімто співпрацював з сепаратистами.
    25 липня, Ярослав Тинченко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено