Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 травня, 2017   ▪   Юрій Лапаєв   ▪   Версія для друку

Травневе політичне загострення

Віднедавна травень перетворився з місяця пікніків та довгого відпочинку на час поганого передчуття. Щороку проросійські сили під різними масками й приводами нагадують про себе та своє бажання повернутися. Про області, у яких реванш можливий, вже було написано (див. Тиждень, № 8/2017), і прогнози авторів загалом збігаються з подіями першого тижня травня.
Матеріал друкованого видання
№ 18 (494)
від 4 травня
Травневе політичне загострення

Міста, у яких при владі залишаються одіозні та часто відверто антиукраїнські політики, вкотре потрапляють у зведення. Бійка через сепаратистські гасла сталася в Харкові. Як виявилося, для харків’ян похилого віку головними проблемами в житті є діяльність НАТО та проведення в країні АТО, а не розмір пенсій чи субсидії. Припинити мітинг вдалося завдяки втручанню патріотичних громадських організацій. Невеликі сутички були й у Херсоні. Аналогічні гасла, незначні травми учасників та активісти міста, що стали на заваді комуністичній ході. Цікаво, що події повторилися протягом одного дня в різних районах міста: на площі Героїв та в парку Слави. В обох випадках правоохоронці здебільшого спостерігали і втручалися лише тоді, коли обмін політичними кричалками перетікав у рукопашний бій.

Найбільша увага була прикута до Одеси, де травневі свята збіглися з річницею трагічних подій у Будинку профспілок. Поминальні заходи кілька разів переривалися повідомленнями про замінування, за день було затримано 14 осіб. Своєю чергою, СБУ також повідомила про викриття групи місцевих мешканців, які готували терористичний акт для дестабілізації ситуації в регіоні. Диверсантів було заарештовано, тривають слідчі дії.

Читайте також: Першотравень у Києві: повернення Антимайдану

Не все спокійно й у містах, які свого часу не зачепила «русская весна». Молодь у масках, що належала до однієї з націоналістичних організацій, напала на учасників першотравневого мітингу у Вінниці. Бійку було припинено завдяки втручанню поліцейських, обійшлося без потерпілих. Відносно спокійно пройшли акції в Дніпрі та Києві. Не виключено, цьому посприяла як задовільна робота правоохоронців, так і відсутність масової підтримки населенням ідеології учасників маршу. Очевидно, що Росія і через три роки має в Україні широку агентурну мережу, яка здатна організувати «картинку під дату», однак більшого своїм кураторам п’ята колона на підконтрольній Україні території продемонструвати не може.

Утім, попри відсутність гучних скандалів і постраждалих, говорити про те, що святкові дні минули добре, недоречно. Найбільше хвилювань викликає сам факт проведення зазначених заходів, здебільшого провокаційних і професійно організованих (про що свідчать інформація про оплату участі в маршах, однакова символіка, надруковані плакати тощо). Проросійські сили не марнують жодної нагоди нагадати про себе та випробувати на міцність нинішню владу. У принципі, привід для цього не має значення: розіграти подібні сценарії можна і через підвищення комунальних платежів, і за «долар по 8», і навіть проти «Євробачення», якщо треба буде.

Проросійські сили не марнують жодної нагоди нагадати про себе  та випробувати на міцність нинішню владу. Підвищення комунальних платежів, «долар по 8» — привід для цього не має значення

Втім, організатори цих заходів доволі вміло спекулюють на певних ностальгічних почуттях старшого покоління, ніби пропонуючи їм надію на повернення СРСР та пов’язаних із цим матеріальних благ. Власне, і саме використання певних дат у політичних цілях є сталою радянською традицією. Керівництво СРСР із легкістю відправляло тисячі людей на загибель задля приємного подарунка «батьку всіх народів» до чергової дати, як було, наприклад, під час звільнення Києва в 1943 році. Місто треба було взяти до свята 7 листопада, кількість жертв при цьому не мала жодного значення. І тепер політтехнологи відправляють людей на мітинги, не надто переймаючись їхньою подальшою долею. Чи не найцинічнішим бачиться використання як приводу для зібрань трагедії в Одесі. Звинувачуючи владу в «кривавому злочині», учасники тамтешніх мітингів чомусь забувають, із чого почалися події того дня. Це нагадує вже відпрацьовану методику — саме так сепаратисти сумують за постраждалими під час Майдану бійцями «Беркута», ігноруючи загиблих Небесної сотні. Розділення на «своїх» та «чужих» із давніх-давен є одним із найефективніших інструментів психологічних операцій.

Така професійна активність проросійської опозиції стала можливою лише за пасивної ролі державних органів. У більшості міст поліція тільки рознімала бійки замість того, щоб запобігати їм. Міські адміністрації з легкістю погодили проведення маршів. Як дозволили й діяльність агітаційних пунктів, що з’явилися саме напередодні травневих свят у прифронтовому Маріуполі. І хоча Маріуполь на звільненій території, зміст листівок, які роздавали прихильники Опозиційного блоку, дуже нагадував методички з ОРДіЛО. Не дивно, що така риторика обурила місцевих мешканців, які ще пам’ятають 122-мм реактивні подарунки «русского мира» (днями, до речі, винесено вирок колишньому маріупольському міліціонерові, який коригував вогонь «Градів» у місті, — дев’ять років позбавлення волі).

Читайте також: У Херсоні сталися сутички на першотравневому марші

Активісти розгромили намети опозиції й в Одесі, де місцева влада знову ж таки напередодні пам’ятних дат вирішила погратися у скасування декомунізації. Повернення радянських назв вулицям важко назвати важливим кроком для комунального господарства міста, проте такі дії, надто символічні для фанатів СРСР та «русского мира», мали дати чіткий сигнал, хто в місті господар. Хоча завжди можна вчинити інакше. Є приклад уже відомого голови Конотопа Артема Семеніхіна, який просто заборонив антиукраїнським силам проводити заходи у своєму місті. Зробив це емоційно і, можливо, з певним порушенням громадського порядку та моралі. Напевно, важкі часи вимагають саме таких рішень.

Рішучості бракує наразі СБУ, МВС і Міністерству інформполітики. Дії цих відомств нагадують радше авральне гасіння пожежі, а не спроби запобігти їй. Практично не ведеться роз’яснювальна робота з населенням. Держава самоусувається від вирішення більшості нагальних проблем, покладаючись лише на активістів та волонтерів. Дещо дивна поведінка політиків хоча б з огляду на необхідність виживання і самозбереження.

Попереду друга, не менш важлива частина свят. Безумовно, за такого мовчазного сприяння держави антиукраїнські сили намагатимуться використати цей час для своїх провокацій. Тим більше що День перемоги посідає ключове місце в системі пропаганди «братнього народу». Приклад Донбасу засвідчив, що пожежа може виникнути буквально за кілька днів і загасити її потім може бути неможливо. Хочеться сподіватися, що влада розплющить очі й зробить висновки.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У справах, пов’язаних із Майданом, фігурують не лише колишні беркутівці, а й тітушки. Проте, як і в ситуації із силовиками, за ґратами СІЗО опиняються рядові виконавці, організатори ж уникають арештів.
    27 липня, Станіслав Козлюк
  • Медична реформа для Донеччини справа не нова. Ще в 2012 році тут стартував пілотний проект, згідно з яким були розділені гілки медичної допомоги, сформовані центри первинної медицини, що стало пусковим механізмом для змін у сприйнятті лікування як процесу надання послуг.
    27 липня, Єлизавета Гончарова
  • Літо цього року видалося гарячим. Не через погоду, а через інтенсивні події довкола України на міжнародному рівні. Серед ключових цього тижня можна назвати такі: візит у країну спеціального представника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера та телефонні переговори між лідерами «нормандської четвірки». Обидві події пов’язані одним питанням, однак мають різні підходи до вирішення українсько-російської кризи
    27 липня, Юрій Лапаєв
  • У жовтні 2015 року в університетах Південної Африки розпочалися масові протести через підвищення плати за навчання. Утім, це була не єдина причина студентських акцій. Тиждень попросив розповісти про це детальніше дослідницю Центру суспільних змін Університету Йоганнесбурга (ПАР), кандидатку соціологічних наук Анастасію Рябчук.
    27 липня, Ольга Ворожбит
  • Про що свідчать нещодавні інциденти між військовими США та КНР
    26 липня, Юрій Лапаєв
  • Дебати російського опозиційного політика Алєксєя Навального та колишнього лідера бойовиків ДНР Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) були досить очікуваною подією не тільки в Росії, але і в Україні. Адже з одного боку в них брала участь людина, яка хвалилася, що особисто почала війну на Сході України, що забрала 11 тисяч життів. А з іншого - ліберальний політик, на якого орієнтується найбільш прогресивна частина російського суспільства і який називає себе майбутнім президентом Росії
    26 липня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено