Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 квітня, 2017   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

Без шансів

Нещодавно, навідавши рідних у Макіївці, почув від мами: «Ну хоч ти проти фашистів?». Запитання показове, бо ж надворі 2017 рік, коли тема «укрофашизму» нібито вже відійшла на другий план. Та й саму маму сусіди вважають «бєндєровкой», хоч вона теж ходила на «референдум», але не з ідейних міркувань, «проти укропів», а тому що з будинку голосували майже всі. Аж тут знову «фашизм».
Матеріал друкованого видання
№ 13 (489)
від 30 березня
Без шансів

Звідки ця тема, зрозуміти неважко: досить добу пробути в Макіївці й подивитися телевізор. Власне, у нас звичайна антена ловить 16 каналів, 2 з яких («1+1» і «5 канал») українські, 4 сепаратистські (з особливо агресивною пропагандою) і 10 російських. Картина вбивча. З українським ТБ все зрозуміло: його дивляться одиниці. «5 канал» узагалі йде тлом, а «плюси» вмикають хіба що задля турецького серіалу. Основний інформаційний контент забезпечують канали РФ. А там морок та й годі. Із початком блокади в Росії почали розганяти тему «неконтрольованих бойовиків Семенченка», котрі представляють крайні праві погляди й брали участь у «каральній операції проти народу Донбасу». Основний меседж: офіційний Київ узагалі не владний над ситуацією в Україні. «Бойовики» озброєні гранатами та автоматами, і МВС не під силу з ними впоратися. До цього додають сюжет про погром банкоматів російських фінустанов «Азовом», і тут-таки ролик смолоскипової ходи «українських нацистів» у Києві ще 2014 року (чомусь цей запис у «ДНР» особливо люблять крутити на всіх місцевих телеканалах). Далі йдуть оцінки «експертів»: одні кажуть, що ціни на електроенергію в Україні підскочать на 30%, курс стане 50 грн за $1; другі — що до літа спалахне «друга громадянська» між «бойовиками Семенченка» й «нацистами київської хунти». І всі дружно сходяться на думці, мовляв, «слава Богу, що народ Донбасу захищений від усієї цієї української вакханалії». Але треба ще захистити тих, хто зараз «в окупації», тобто в Краматорську, Слов’янську, Маріуполі та інших містах.

Читайте також: «Порєшаєм»

Після 15 хв російських новин у вас складається враження, що, по-перше, вся Україна охоплена полум’ям крайнього націоналізму, а по Києву ходять зі смолоскипами навіть удень. По-друге, їй уже недовго залишилось, і от-от відкриється другий фронт. По-третє, дешева комуналка та війська «великої Росії» — це той щит, який завжди прикриватиме «народ Донбасу» від «нацизму», і добре, що ми нині в «ДНР». На російські політичні телешоу незмінно запрошують і українську сторону. Її тут представляє найчастіше одна людина — політолог В’ячеслав Ковтун, котрий, як на мене, робить нашій країні тільки гірше. Адже на російських ефірах у нього жодних шансів. Узагалі. По суті, його репліки — це крихти, які кидають піраньям. Понад те, він регулярно бере участь у скандалах і навіть дістає в обличчя в прямому ефірі: чого варте його побиття Юрієм Котом, що теж обжився в РФ. Та навіть коли все відбувається більш-менш мирно, Україну тут просто розносять: окрім Ковтуна у студії завжди сидять інші представники «української сторони». Це Олена Бондаренко й Микола Левченко. І тут Ковтун бачиться «нацистом», який програє перед «здоровими політичними силами» в особі їх та їм подібних. Як наслідок — знову складається уявлення, немовби в Києві хунта, яка переслідує «мучеників режиму», а в зоні АТО махновщина, котра загрожує перекинутися на Макіївку.

Усе це може видатися смішним, коли ви по інший бік блокпостів, та якщо три роки дивитеся телевізор із такою подачею, виникає запитання: «Ну хоч ти проти фашистів?». Спробував пояснити мамі, що у свої останні відвідини Києва та Дніпра я не те що не побачив фашистів, а взагалі населення цих двох міст, особливо столиці, істотно розбавилося сільським, котрому до націонал-соціалізму як до Марса. І почув у відповідь: «А ти казав у Києві, що ти з Донецька?» — «Так, казав, та ще й російською. І все було нормально: там кожен другий нею розмовляє».

Читайте також : А хто залишився?

Але меседж «неконтрольованих бойовиків» робить свою справу. У Макіївці вірять, що учасники блокади — це регулярні частини ЗСУ, зокрема «Правий сектор», які не підкоряються Києву і в разі входу в місто можуть «вчинити різанину, яку їм так само ніхто не заборонить». Спроби пояснити, що Семенченко — депутат, а решта учасників — не військові, хоч і в камуфляжі, а ветерани без аніякісіньких повноважень кудись заходити й тим паче «вчиняти різанину», розбиваються об телевізор. Тут уже всім розповіли, що Росія знову їх не кине, що визнання документів — це лише початок і що весь світ може рухнути, але в Макіївці буде спокій і порядок. А Україні зосталося недовго: 60 днів — так, здається, пророкував Захарченко в черговому шоу Соловьйова за участю Левченка й Ковтуна.

«Без шансів», — сказав би я, описуючи роботу пропаганди РФ та наші кпини з її наївності по інший бік лінії розмежування, де не транслюють російського ТБ. Це вже сприймається як сміх крізь сльози, коли ми безсилі щось змінити в «ДНР».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Медична реформа для Донеччини справа не нова. Ще в 2012 році тут стартував пілотний проект, згідно з яким були розділені гілки медичної допомоги, сформовані центри первинної медицини, що стало пусковим механізмом для змін у сприйнятті лікування як процесу надання послуг.
    27 липня, Єлизавета Гончарова
  • Літо цього року видалося гарячим. Не через погоду, а через інтенсивні події довкола України на міжнародному рівні. Серед ключових цього тижня можна назвати такі: візит у країну спеціального представника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера та телефонні переговори між лідерами «нормандської четвірки». Обидві події пов’язані одним питанням, однак мають різні підходи до вирішення українсько-російської кризи
    27 липня, Юрій Лапаєв
  • У жовтні 2015 року в університетах Південної Африки розпочалися масові протести через підвищення плати за навчання. Утім, це була не єдина причина студентських акцій. Тиждень попросив розповісти про це детальніше дослідницю Центру суспільних змін Університету Йоганнесбурга (ПАР), кандидатку соціологічних наук Анастасію Рябчук.
    27 липня, Ольга Ворожбит
  • Про що свідчать нещодавні інциденти між військовими США та КНР
    26 липня, Юрій Лапаєв
  • Дебати російського опозиційного політика Алєксєя Навального та колишнього лідера бойовиків ДНР Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) були досить очікуваною подією не тільки в Росії, але і в Україні. Адже з одного боку в них брала участь людина, яка хвалилася, що особисто почала війну на Сході України, що забрала 11 тисяч життів. А з іншого - ліберальний політик, на якого орієнтується найбільш прогресивна частина російського суспільства і який називає себе майбутнім президентом Росії
    26 липня, Денис Казанський
  • У Печерському районному суді м. Києва досі розглядається справа за обвинуваченням у державній зраді полковника Івана Без`язикова, який торік вийшов з полону. Оскільки полковник не належить до «майданівців», або «добровольців», його справа немає такого широкого резонансу, як в інших випадках, коли йдеться про долі громадських активістів. Водночас, відбувається безпрецедентна у судовій практиці подія: судять полковника Збройних Сил України, який, перебуваючи у полоні, буцімто співпрацював з сепаратистами.
    25 липня, Ярослав Тинченко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено