Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 квітня, 2017   ▪   Вікторія Малишева   ▪   Версія для друку

Ціна грошей

У серпні 2014-го я найдужче чекала, що банк, у якому були мої рахунки (депозит і той, на який отримувала зарплату), знову запрацює. Нині думаю, що це як мріяти надягти свою найкращу каблучку на палець лівої руки, не маючи вже цієї кінцівки.
Матеріал друкованого видання
№ 13 (489)
від 30 березня
Ціна грошей

 Чомусь мені здавалося, що завтра ввімкнуть світло й відразу в банкоматах з’являться гроші, що відкриються відділення — і все: життя буде як і колись. І я думаю, що таке уявлення мало багато людей, перед­усім похилого віку. Я з наполегливістю божевільного питала в якогось хлопчини, що відрекомендувався мені «депутатом», коли знову діятимуть банки. І юнак від «влади» цілком серйозно розмірковував уголос: «Думаю, вже наприкінці серпня. От світло зараз увімкнуть — і все буде».
Фінустанови справді запрацювали, але тільки в березні 2015-го. На той момент я вже не чекала нічого. Тобто так гостро, як того літа, вже не сподівалася повернення до колишнього життя, бо розуміла, що процес руйнації незворотний. У травні того самого року звільнилася зі своєї тодішньої роботи й саме у травні мала пройти процедуру оформлення в місцевому банку: принести копії паперів (паспорт, код), оригінали документів і заповнити договір. Я витратила на все понад 4 год. Тоді казали, що це треба зробити негайно, інакше не буде виплат, які я отримувала на дитину.

Читайте також: Дуже дрібний бізнес

«Державний банк» почав займати приміщення Ощадбанку та «Привату». Відділення множились у геометричній прогресії. Заробітки й соціальні виплати почали видавати саме через них, банки стали приймати комунальні платежі й відкривати рахунки для підприємств. І для тих, хто підтримує нову «владу», в цьому було все як і раніше — саме такі думки дуже часто чую від прихильників змін. Потім множилися відділення приватних комерційних центрів. Обирати можна було на всі смаки: одні з цукерками, другі з кулерами «для любих клієнтів», треті з повітряними кульками. Зазирнувши в одне з них, побачила саморобний чорний ящик, звідки пропонували витягти відсоток, за яким буде здійснено операцію зняття коштів із твого рахунку в українському банку. Навіть зіграла в цю «рулетку» — 5%. Мене вітали й просили назвати номер картки, з якої хочу зняти гроші. І ця чорна скриня, і лотерейки були саморобні, підписані від руки. Як дешеве щастя для злидаря. А потім у місцевих новинах показали, як одне з таких комерційних відділень годувало пенсіонерів бутербродами з докторською ковбасою, одночасно здійснюючи просвітницьку роботу стосовно того, що українські пенсії краще знімати саме через їхню установу. Комерційних центрів і нині безліч. Старих приймають там, як королеву Англії — під руки. Є там і стільці, і вода, і цукерки. Окрім зняття грошей із пенсійних карток через ці центри можна замовити електронну перепустку (150 руб.), поповнити рахунок на телефоні (100 грн = 250 руб.), погасити кредит (від 5% за здійснену операцію + сплата в рублях за курсом цього комерційного центру, якщо вона у гривні). Можна зняти гроші з електронних кишень, замовити квитки, отримати переказ і багато чого ще. Тобто попит породжує пропозицію. Треба вам отримати переказ — будь ласка, 6% його суми ви залишите центру. І знаєте, це роблять через українську банківську систему. І цього ніхто не приховує. Навіть години роботи з переказами — це час, коли відчинені українські банки. Тобто оператор місцевого центру по телефону зв’язується з кимось із відділення на неокупованій території, диктує дані переказу, номер та серію паспорта клієнта, дістає підтвердження й видає гроші за свої 6% від операції. Легко й просто.

Читайте також: Історія однієї вулиці

Єдине — не кажіть, переказуючи гроші, назву «Луганськ». То як червона ганчірка для бика. Вам офіційно повідомлять, що в цьому місті не діє система переказу грошей. А ось якщо ви просто мовите: «Україна, Малишевій», то будь ласка! Ніхто нічого не уточнюватиме. Вам дадуть контрольний номер рахунку, який ви називаєте одержувачу грошей, і все! Можна зробити інакше: оформити переказ на особу комерційного центру, під яку відкрито рахунок. Тоді за операцію візьмуть лише 5%. Можна сказати, що ви зекономили. Я була в одному з таких комерційних центрів кілька днів тому. Він діяв у приміщенні колишнього українського банку. Меблі, обладнання все ще колишніх власників. Клієнтів стільки, що була навіть черга. Чоловік купував електронний квиток Укрзалізниці, хтось отримував переказ грошей із Росії. У мене спитали, звідки я дізналася про їхні послуги, дали безліч рекламних прокламацій, запропонували поповнити телефонний рахунок і радили співпрацювати лише з ними. На стіні позаду однієї з жінок висіло з десяток грамот. Центр дякував одній зі своїх трудівниць за грандіозні успіхи. Мабуть, їй краще вдається умовляти клієнтів знімати пенсії та гроші переселенця в цьому відділенні. Або саме в неї на здачу поповнюють телефони й охоче роблять перекази… Але, знаєте, тут уже ціла інфраструктура з логотипом, назвою, рекламою по всьому місту, а не просто комерційний центр, як на самому початку. Мені чомусь це нагадало початок минулого століття. Ломбарди, лихварі. За гроші можна купити гроші. Треба лише знайти, де ваші гроші коштуватимуть трохи дешевше. Або де разом із водою з кулера ви отримаєте цукерки за те, що залишили 6% своєї пенсії комусь на
розвиток бізнесу.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • З появою на Кіпрі нової партії для російських вигнанців та експатів дехто побоюється небажаного впливу Кремля на острові
    24 листопада, The Economist
  • Вечір на Сході України восени стрімко стає ніччю. Пітьма женеться повз шахтарське містечко розбитими дорогами за жовтим бусиком, на якому веселий надпис зі смайлом «Тихесенько, я свій:)». А він хоча й усміхається наліпкою, але насправді тільки нещодавно повстав із попелу. У прямому сенсі перший волонтерський автомобіль Володимира Єльця, активіста з Торецька, спалили просто під його будинком. Цей, жовтий, — подарунок волонтерів з усієї країни...
    24 листопада, Єлизавета Гончарова
  • Тиждень обговорив із начальником Генерального штабу Збройних сил України, генералом армії Віктором Муженком напрями реформування війська, перспективи поставок летального озброєння, а також загрози, які несуть із собою судові справи проти військових.
    24 листопада, Юрій Лапаєв
  • Чи є шанс знайти рецепт налагодження українсько-польських відносин?
    24 листопада, Ольга Ворожбит
  • Обвинувачені у вербуванні українців для торгівлі наркотиками на території РФ можуть вийти на волю вже у перший день зими.
    23 листопада, Андрій Голуб
  • Навіщо білоруським спецслужбам скандал з «українськими шпигунами» й хто може бути в ньому зацікавлений
    23 листопада, Сяргєй Пульша
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.