Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
26 березня, 2017   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

Синдром Джигурди

Ейфорія після визнання РФ документів «ЛДНР» не так давно була розбавлена ложкою дьогтю в Донецьку. Відомий, зокрема й своєю участю в Євромайдані, шоумен Микита Джигурда отримав паспорт громадянина «ДНР».
Матеріал друкованого видання
№ 12 (488)
від 22 березня
Синдром Джигурди

 Взагалі епопея з «республіканськими» документами остаточно перетворюється на цирк. Як відомо, до Джигурди паспорт «ДНР» отримав й актор Іван Охлобистін, який, утім, викликає в місцевих куди більшу повагу, ніж новоспечений «громадянин Джигурда». Охлобистін ніколи не приховував своїх поглядів і прямо заявляв: «Я прихильник «русского мира», «Росії потрібен цар» і все в такому дусі. Тому його паспортизація ще була на щось схожа.

І все ж таки на тлі черг у місцевих паспортних столах легкі розчерки пера Захарченка, якими він роздає паспорти невідомо кому, дратують. Після визнання документів у відділеннях «міграційної служби ДНР» кількість охочих отримати «документ» зросла втричі. Це той поодинокий випадок, коли реальний стан справ збігся з місцевою пропагандою, яка щодня показує черги в паспортних столах. Але все не так просто. У Горлівці, наприклад, біля паспортного столу люди збираються з 5-ї ранку. За повідомленнями місцевих, уже кілька разів приїжджала «поліція» й забирала українські паспорти в тих, хто порушує тут комендантську годину. Але інакше не можна, позаяк система така. Перед отриманням самого паспорта слід подати документи. Для цього видають талони. Талони в Горлівці можна отримати щосуботи, але для цього треба прийти рано-вранці й записатися в список якоїсь невідомої жінки, котра не має офіційного стосунку до паспортного столу. Як розповідають горлівчани, запис ведеться вже з ночі, й до 5-ї ранку в списку ти можеш опинитися під сотим номером, хоча видадуть лише 40 талонів. Потім та жінка зачитує свій список начальнику паспортного столу, який і видає талони. Якщо ви приходите й стаєте по-чесному в чергу, шансів немає жодних: доведеться чекати до наступної суботи. А номер у списку коштує, за словами місцевих, 500 руб.

Читайте також: «Порєшаєм»

У такому стані справ частково винні й самі місцеві мешканці, які кинулися отримувати паспорти «республіканського» зразка й таким чином створили ажіотаж і простір для корупції. Але скаржитися в «ДНР» нікому. Місцеві розповідають: «Тричі писали скарги, але офіційно не придерешся. Якась ліва баба пише список, але потім вона ж його й зачитує заступникові начальника паспортного столу Калінінського району Горлівки. І він чомусь вірить тільки її списку».

У Макіївці й Донецьку в процедурі отримання паспортів порядку трохи більше, однак і тут довжелезні черги й безліч формальних процедур. Але це лише одна реальність. Паралельно існує зовсім інша, коли без будь-яких проблем ці папірці видають відомим росіянам і не видають тим, хто сам і заснував «ДНР». Серед останніх Пургін, який також виявив бажання стати громадянином «країни», якої немає на мапі. Але йому відмовили. Причина банальна: відповідно до процедури паспорт «ДНР» видається лише тим, хто має постійну прописку на її території, тобто в Донецькій області, оскільки «ДНР» мислить себе саме в її межах. Підійде навіть «окупований» Слов’янськ чи Маріуполь. Але в Пургіна такої прописки немає. Утім, навряд чи є вона й в Охлобистіна, але тому бути громадянином годиться, а ось Пургіну — ні.

Читайте також : А хто залишився?

І тут на тлі всіх цих списків, бійок у чергах та посмішок головного інтерна з’являється Джигурда як останній цвях у труну ейфорії та гордості. Всіма сепаратистськими пабліками одразу ж поширюється відео, на якому Микита стоїть на сцені Майдану й читає вірші українською, горлаючи «слава Україні» та «не помре дух України, бо безсмертя має». Тоді як у відділенні «міграційної служби ДНР» каже, що «за російську мову на віки» й проти тих, хто «ставить на коліна заради «слава Україні». Дров до багаття підклала і його їзда на коні на площі Лєніна в Донецьку з якимось радянським прапором і георгіївською стрічкою на шиї, де його радісно вітає натовп. І це вже не кажучи про те, що тільки-но він запов­нив документи, як йому одразу ж видали паспорт. У тих самих чергах за паспортами тепер жартують: «Приходиш у паспортний, кажеш «я від Джигурди» й одразу отримуєш паспорт». Не останньою чергою саме завдяки обуренню тих, хто представляє «ДНР» у місцевих ЗМІ, й стався останній абсурд у цій темі, коли в новоспеченого громадянина «ДНР» паспорт таки відібрали.

Читайте також: Блокада, так?

Сприйняття всього, що відбувається, найкраще висловили самі сепаратисти в особі прихильника «ДНР» блогера Едуарда-Комуніста, якого процитувало вже багато українських сайтів і на якого пошлюся в підсумку і я: «Замість протесту ми бачимо карнавалізацію війни. Це не тільки коли Джигурда отримує паспорт громадянина ДНР. А й коли клоуни влаштовують щоденні шоу на федеральних каналах, замилюючи тему Донбасу в нескінченних криках. Або коли в ДНР і ЛНР проводяться щоденні флешмоби, збираються підписи під зверненнями до Трампа, Олланда, Меркель, влаштовуються різноманітні показушні конкурси. Або головний курячий фельдмаршал ДНР Захарченко обіцяє взяти то Київ, то Лондон, то Нью-Йорк та багато іншого, все так швидко навіть не згадаєш. У цьому ж ряду стоїть відправка Прілєпіна на Донбас, де він нібито очолив батальйон. У підсумку дуже багато людей, дивлячись на цей кривавий цирк, плюють на все й прихильників ДНР і ЛНР у Росії та на самому Донбасі стає менше».




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Війна застала країну зненацька. У держави не було армії, здатної миттєво зреагувати на збройну агресію. Але були люди. Добровольці та волонтери, які побудували цю захисну систему з нуля. Тепер вони будують систему виховання молоді. На страшних, але конкретних прикладах, на довгих списках загиблих героїв. Щоб пам’ятати й більше не бути заскоченими.
    23 вересня, Ганна Чабарай
  • Щоб робити світ кращим, інколи не треба мати багато грошей чи влади. Достатньо подарувати своєму місту, наприклад, великого лелеку, який приносить у родину омріяного малюка.
    23 вересня, Єлизавета Гончарова
  • Один із чільних сучасних письменників Чехії Їржі Гаїчек в інтерв’ю Тижню розповів про село як осередок збереження чеської мови й культури в часи бездержавності, здоровий патріотизм на противагу глобалізації та реалізм у літературі.
    23 вересня, Ганна Трегуб
  • Про моря й береги найбільшого ковчегу сучасного українського мистецтва
    23 вересня, Анастасія Головненко
  • В останній день роботи Форуму видавців у Львові Тиждень.ua поговорив з відомим британським юристом-міжнародником Філіпом Сендсом – автором нон-фікшну про Львів, у якому, на додачу до магістральної теми історичної пам’яті й забуття, піднімаються й болючі питання щодо українського минулого часів Другої світової війни.
    22 вересня, Олена Кухар
  • Як упорядкувати медійний простір, не зазіхаючи на свободу слова
    22 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено