Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 березня, 2017   ▪   Андрій Голуб   ▪   Версія для друку

Мова у ЗМІ: що змінили та що пропонують

Розмови про посилення позицій української мови у засобах масової інформації тривають від часу анексії Криму та початку війни на Донбасі. Проте фактично наразі запровадили тільки одну законодавчу зміну у цьому напрямку.
Мова у ЗМІ: що змінили та що пропонують

Йдеться про внесені у червні 2016 року зміни до закону «Про телебачення і радіомовлення» стосовно частки пісень українською на радіо. Документ передбачає зростання частки пісень державною мовою в ефірі радіостанцій до 35%.

Передусім слід зазначити, що закон набув чинності тільки у листопаді 2016 року, тож функціонує менше, ніж півроку. Окрім того, квоти вводять поступово: протягом першого року – 25%, протягом другого – 30% і тільки на третьому році застосування закону квоти сягнуть показника у 35%. Тобто станом на сьогодні слід казати про чверть, а не третину, пісень українською на радіо. Також не варто забувати, що радіостанції, які розповсюджують 60% або більше музики офіційними мовами Євросоюзу, і надалі зберігатимуть право на «урізану» квоту у 25%. Для цього необхідно отримати відповідну ліцензію Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

Ідея квот на радіо (як і на телебаченні – Ред.) не нова. Відповідна норма з’явилася в українському законодавстві ще 2006 року. Тоді Рада визначила, що «у  загальному  обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити  національний  аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців».

Читайте також: Бандерівці перемогли

На практиці ж тоді це призвело до посилення позицій російськомовного контенту, щоправда виробленого в Україні. Спрацював закон бізнесу: коли створюється продукт для кількох країн, визначальним стає наймасовіший ринок. В умовах пострадянського простору таким ринком стала Росія з відповідними забаганками та вподобаннями місцевого споживача. Інакше кажучи в Україні створювали орієнтований на Росію контент, який принагідно транслювали і на місцевому ринку, використовуючи квоти, які не містили мовних обмежень.

Варто визнати, що своє місце на радіо тоді отримали й україномовні та англомовні пісні українських виконавців. Однак україномовні можна було почути переважно вночі.

У цьому контексті закон про квоти 2016 року містить ще низку важливих нововведень. По-перше, чітко встановлено часові проміжки, в які застосовується квотний принцип (з 07:00 до 14:00 та з 15:00 до 22:00). Таке рішення дозволяє уникати описаної ситуації, коли україномовні пісні «крутили» протягом ночі. Також законом установлено частку української мови для ведучих програм (50% зі зростанням до 60% на третьому році).

За майже п’ять місяців після запровадження закону бурхливі дискусії щодо його доцільності майже припинилися. Проте часто виникає питання якості його застосування, зокрема, чи дійсно квоти відкрили шлях для нової української музики (окремі мовники віддають перевагу виключно хітам 10-20 річної давнини – Ред.). Деякі радіостанції все ж намагаються знайти шпарини у законі (серед зафіксованих способів – спроби трансляції відрізків українських пісень, оскільки законом враховано тільки кількість різних творів, а не повноту їх трансляції). У лютому Нацрада провела моніторинг радіоефіру та застосувала вісім штрафів за порушення квот у радіоефірі. Серед оштрафованих - дві київські станції, три харківські та по одній з Луганщини, Новомосковська та Олександрії. Нацрада також оприлюднила детальну інфографіку про своє рішення, яка наведена нижче.

Вісім штрафів за недотримання мовних квот

 

Наразі у Раді не зареєстровано інших законопроектів про подальше розширення квот на радіо. Натомість є законопроект, який пропонує їх фактичне скасування. Законопроект внесено 8 грудня минулого року нардепом "Опозиційного блоку" Миколою Скориком. Той пропонує прибрати з квот мовне питання, натомість запропонувати квоти на музичні твори «українського походження (створення, запис, аранжування, виконання яких здійснено на території України)». За нинішніх умов законопроект має небагато шансів на ухвалення, однак він все ж потрапив до порядку денного нинішньої 8-ї сесії парламенту.

Пропозиції

Головним комітетом, який розглядає питання, пов’язані з діяльністю ЗМІ у Верховній Раді, виступає Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики. Наразі у віданні цього комітету тільки один законопроект що стосується мововжитку - за №5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». 16 березня законопроект вже ухвалили у першому читанні.

Якщо коротко, документ пропонує встановити квоту в 75% програм телебачення державною мовою протягом доби та, зокрема, у часових проміжках з 09:00 до 18:00 та з 18:00 до 22:00. Важливо, що останній проміжок є так званим «прайм-таймом», тобто це час, коли найбільше глядачів дивляться телевізор.

Читайте також: Українська мова в Україні: де вона, яка вона і скільки її?

Законопроект зареєстрували у жовтні 2016 року. Раніше, у квітні того ж року, в Раді зареєстрували інший законопроект № 4408 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо обсягу національного україномовного аудіовізуального продукту в мовленні телерадіоорганізацій)». У пояснювальній записці до того законопроекту також зазначено про встановлення квоти для української мови на телебаченні у 75%.

Різниця між двома документами у докладності. Якщо проект №4408 складається фактично з кількох абзаців, то проект №5313 розшифровує, про що саме йдеться.

Передусім, регіональні телеканали (ті, які мовлять виключно на одну область) отримають право на застосування скороченої мовної квоти у 50%. По-друге, законопроект пояснює, як рахувати застосування української в ефірі. При обчисленні частки передач та (або) фільмів державною мовою пропонується врахувати їхню загальну тривалість, а не кількість. Передача вважається виконаною державною мовою, якщо всі виступи дикторів (ведучих) передачі виконані українською мовою, а фільм - якщо мовою його розповсюдження (згідно з державним посвідченням) є виключно українська мова.

Норми законопроекту не поширюються на виступи гостей програм або героїв репортажів. Цей аргумент часто застосовували противники запровадження квот на телебаченні.

Окрім того, допускається використання інших мов, якщо йдеться: про пісні, які використані у програмі лише як звуковий супровід; музичні кліпи; будь-які виступи кримськотатарською мовою.

Також у виключних випадках та за письмовим погодженням із секретарем РНБО дозволено трансляцію програм будь-якими іншими мовами. За своїм змістом ці програми мають бути спрямовані на запобігання та нейтралізацію реальних і потенційних загроз національним інтересам у сфері забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки.

Таким чином, наприклад, на музичному телеканалі ведучі 75% часу спілкуватимуться українською, однак це не означає, що закон вплине на музичну складову програм: канали матимуть право транслювати ті самі кліпи, що й тепер. За умов, що до другого читання у закон не внесуть відповідні зміни. Про те, на які канали найбільше уплине закон, в разі його ухвалення, можна судити з ще однієї інфографіки Нацради.

Мова загальнонаціональних телеканалів

Закон(и) про мову

Окрім законопроектів, які стосуються безпосередньо діяльності ЗМІ, у Раді зареєстровано низку інших, які справляють прямий уплив на діяльність засобів масової інформації. Йдеться про законопроекти щодо статусу та застосування мов у Україні. Наразі у парламенті зареєстровано три таких проекти, і вони вже викликали широкий резонанс у суспільстві. Це проект закону «Про мови в Україні» авторства групи депутатів від 19 грудня 2016 року, «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» і «Про державну мову» (обидва від 19 січня 2017).

Головним комітетом під час розгляду вказаних документів виступає Комітет з питань культури і духовності, і кожен із проектів має суттєву підтримку в цьому комітеті: співавтором одного з  них є голова підкомітету з питань мови Ярослав Лесюк, іншого - голова самого комітету Микола Княжицький, а третього – його заступниця Ірина Подоляк.

Читайте також: Мовностурбоване

Усі вказані проекти регулюють застосування мови в друкованих ЗМІ. Законопроекти Лесюка та Княжицького визначають, що мовою державної і комунальної преси є українська. Однак, у місцях компактного проживання нацменшин допускається видання іншою мовою. При цьому законопроект Лесюка визначає, що дві третини тиражів приватних ЗМІ мають видаватися українською. Також засновниками друкованих ЗМІ можуть виступати національні культурні товариства, зареєстровані в Україні, або іноземці, що постійно проживають в Україні. У такому випадку допускається видання мовою корінних народів, нацменшин чи іншими мовами.

Законопроект Княжицького передбачає, що приватні друковані ЗМІ мають право видавати не більше 15% загального тиражу іноземною мовою. Право на застосування іншої мови друку надається, якщо більшість засновників ЗМІ є іноземцями, що постійно проживають на території України.

Мовою інформаційних агентств обидва законопроекти визначають українську, однак за необхідності можуть застосовуватися й інші мови.

Третій із указаних законопроектів пропонує дещо іншу модель існування друкованих ЗМІ. За замовчуванням, мовою видань є українська, однак за бажанням засновника допускається видання й іншою мовою. При цьому тираж української мовної версії має становити не менше 50% сукупного тиражу всіх мовних версій. Інакше кажучи, йдеться про вимогу щонайменше половини всіх видань українською.

Читайте також: Виберіть українську

Іншою характерною ознакою цього проекту є згадка про мову електронних ЗМІ (у перших двох законопроектах слово «інтернет» взагалі не вжито – Ред.). Зокрема, інтернет-сторінки ЗМІ, зареєстрованих в Україні, виконуються державною мовою. Можуть також існувати версії іншими мовами, однак українська завантажується за замовчуванням і має бути не меншою за обсягом та змістом, ніж інші версії.

Усі вказані законопроекти регулюють також питання теле- та радіомовлення. Норми, закладені у них фактично суперечать нормам у законопроектах про мовні квоти. Зокрема, у вказаних проектах наявна вимога послідовного перекладу слів гостей програм, навіть якщо це сталося під час прямого ефіру. Однак жоден із проектів наразі не ухвалено бодай у першому читанні, хоча всі три включено до порядку денного 8-ї сесії.

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.