Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
16 березня, 2017   ▪   Єлизавета Гончарова   ▪   Версія для друку

Катерина Соколенко: Раніше казали: та, що співає, зараз - та, що воює

В селі Федорівка Бахмутського району, що на Донеччині, вона така єдина. Ось спитаєш, усі зрозуміють, про кого. Раніше Катериною Соколенко односельці та рідні пишалися, дивлячись у телевізор, називаючи «місцевою Пугачовою». Зараз з повагою проводжують поглядом, коли вона проходить сільською вулицею у камуфляжі.
Катерина Соколенко: Раніше казали: та, що співає, зараз - та, що воює

До війни звичайна сільська медсестра, яка до 30 років ніколи не співала, несподівано стала фіналістом популярного телевізійного шоу талантів, а з червня 2016 року (для багатьох це було навіть ще несподіваніше) – військовою. Зараз співуча медсестра - молодший сержант медичної служби у 54 окремій механізованій бригаді.

- Мої батьки живуть у сусідньому селі, вони такі завзяті патріоти! Тому, звичайно, вони підтримали моє рішення піти служити. Спочатку я була начальником медичного пункту в підрозділі артилеристів, потім потрапила до Бахмуту. Чому? Бо ненавиджу хаос і беззаконня, від якого треба боронити нашу землю.

- І як це, зі сцени – у бліндаж?

- Ну це не так швидко було. В 2014 році я навіть встигла до  Москви з’їздити (посміхається). Виявилось, я що я пройшла кастинг на конкурсі «Головна сцена». Але там на прослуховуваннях посеред пісні вимкнули музику, журі спитало: «Ви що, з України? З Донбасу? Для вас прослуховування скінчено». Ось так я не стала зіркою Московії! (сміється). А потім у нас тут таке почалося: то референдуми якісь, куди поперлися баби та діди, що сумують за ковбасою. А потім почалась війна вже справжня. В нашій Федорівці бойових дій не було, але Сіверську, що поруч, добряче дісталося. Було не до пісень, якщо чесно. А потім вирішила піти на контракт, і все стало на свої місця – це виявилося моїм покликанням.

Читайте також: Яна Холодна: «Ми змогли позбутися «совка», і це насправді надихає»

- Не страшно воювати? У вас донька ще не зовсім доросла, батьки...

- Не страшно тільки дуракам. І мені було страшно, особливо, коли була в полях, де постійно обстріли, але в таку важку годину потрібно бути корисним. Зраза прошу, щоб мене відправили в частину на передовій, замість нашої Наташі ( Наталя Хоружа, війський лікар 54-ки, у лютому 2017 року загинула від прямого потрапляння у військову «швидку» на Світлодарській дузі – Ред.). Так, це своєрідне бажання помститися, яке більше, ніж страх. Вони ж, гади, бачили, що це Швидка! Не бойова машина, не танк... Реально, я тут почуваюсь краще, ніж якщо б спостерігала за війною з власного будинку, серед курей, свиней та корів. До речі, господарство довелося розпродати, вдома мене чекає тільки кішка. А донька зараз теж навчається у медичному училищі, мабуть, потім будемо разом служити. А батьки... Ось розповім такий випадок: була дома, на вихідних. Але керівництво вирішило перевірити, як швидко я буду у частині, якщо буде термінова потреба. Дзвоню батькові: викачуй машину! Мама почула, вирішила, що точно терміново на передову їду. Через декілька хвилин біля машини вже були відра з борщами та ящики з пиріжками. Так і приїхала в частину (до речі, швидко) з гостинцями для хлопців.

- А часто отримуєте такі подарунки? Чи вже в армії все є?

- В нас вже є армія, і це головне! По своєму профілю можу сказати, що найнеобхідніше вже у достатньої кількості: протизастудні, антибіотики, сорбенти, для серця, від тиску. Але чимось виручають волонтери: пральні порошки, засоби для дезінфекції рук, наприклад, на полігоні та на «передовій» дуже потрібні. Поранення – це жахливо, але хворіють на війні набагато більше. Від стресу та незвичних умов загострюються серцеві хвороби, виразки, шкірні захворювання. На жаль, не можу назвати якісною перевірку військових медкомісій: бачила вже хворих на туберкульоз і на гепатит військовослужбовців за контрактом, які мають допис у медкарті - «здоровий». Я вже не кажу про нервові розлади, які серед тих, хто бачив смерть, не дивина.

- Як лікувати їх тут, як пристосовувати вже у мирному житті?

- Це дуже важке питання. Може, потрібно ставитися до військових, що пройшли війну, якось по-іншому в суспільстві? Не принижувати, не цькувати папірцями, не робити вигляд, що це все їх особисті справи, бо їх «туди не посилали». Бо ті, хто дійсно пішли захищати Батьківщину, а не просто «клюнули» на зарплатню, ці такі справжні Українці! З різних кінців нашої країни. В нашій бригаді десь 20-25 чоловіків з найближчих сил. Вони питають хлопців з Заходу: ну, ми, зрозуміло, захищаємо навколо свого дому, а ви то навіщо? А вони кажуть – щоб ця гидота до наших домівок не пролізла. Ще родина дуже важлива для хлопців. На жаль, через цю війну не тільки будинки руйнуються, сім’ї теж не витримують випробування. Хтось- часом, хтось – відстанню. А інколи просто людина стає зовсім іншою, рідні стають для неї чужими. Знаєте, скільки таких історій я тут чую... Але є і гарні новини: ось зараз подзвонила подружка, що теж служить. Похвалилась, що чекає на дитинку! А знайшли вони один одного на війні. А так би блукали десь самотніми...

- А які плани на майбутнє, може – знов сцена?

- По-перше, наша перемога! На жаль, думаю, не так швидко, як хотілось би. А потім можна знов співати, але без усілякого шоу-біза. Мене дуже коробить, коли мене продають, як товар. Бо дуже вільна! Тут, на службі, я довго нікому не казала, що співаю, але зараз вже «розсекретили», бо вітала зі сцени на 8 березня в Домі культури жінок-військових, потім- виступала на площі Бахмута для місцевих. А зараз вже відпрошуюсь на репетиції з нашим військовим оркестром. Відпускають! Але тут проблема- здається, вже треба змінювати репертуар, бо ті, довоєнні пісні тут якось не співаються. Ніякої Пугачової... Інші пісні потрібні зараз. Бо, мабуть, я вже змінилась, та що – ми усі тут змінилися.

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Колишній аеророзвідник, ветеран АТО Євген Ярило та його брат-шахтар Євген Гущин відкрили в Києві ветеранську тату-майстерню Der Igel (з нім. «їжак»). Обоє кардинально змінили рід занять, дуже цим задоволені й закликають інших займатися тим, чим справді хочеться.
    21 жовтня, Ганна Чабарай
  • Президент Польщі проти свого колишнього керівника
    21 жовтня, The Economist
  • В Україні зростає кількість муніципальних структур, які претендують на виконання функцій поліції
    20 жовтня, Андрій Голуб
  • Майор авіації в відставці, який з 2014 року перебуває у СІЗО Бахмута, нещодавно отримав вирок в десять років позбавлення волі за звинуваченням у здирництві. Підсудний наголошує на тому, що давав свідченням під тискам і тортурами, але уповноважені органи не квапляться розслідувати заяви про катування
    20 жовтня, Єлизавета Гончарова
  • 2017-го минає 25 років як відкрився український офіс глобального лідера юридичних консалтингових послуг, міжнародної компанії Baker McKenzie. На святкування цієї річниці до Києва завітав виконавчий директор компанії Пол Ролінсон, із яким Тиждень розмовляв про глобальні економічні тенденції та пов’язані з ними юридичні виклики.
    20 жовтня, Любомир Шавалюк
  • Учасниця 83-го Міжнародного Конгресу PEN, виконавчий директор Південноафриканського PEN-клубу, дисидентка часів апартеїду Мерґі Орфорд розповіла Тижню про досвід насильства та вразливість демократії, російські впливи в ПАР, біженців і природу криміналу.
    20 жовтня, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено