Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 березня, 2017   ▪   Іван Галайченко   ▪   Версія для друку

Коли постане «потужна партія середнього класу»

Які умови необхідні для зародження неолігархічної політсили
Матеріал друкованого видання
№ 9 (485)
від 2 березня
Коли постане «потужна партія середнього класу»

Тиждень традиційно приділяв багато уваги олігархічно-люмпенському режиму, який склався в Україні впродовж першого пост­радянського десятиліття. Йдеться про викривлену систему розподілу ресурсів та впливу в політико-економічній системі, де ключовими гравцями є кілька олігархів, котрі концентрують капітал, власність на підприємства, а отже, контроль над політикою, медіа тощо. Вони зацікавлені в залежності від них решти громадян, які працювали б на їхніх підприємствах, мали невисоку зарплату і слухняно підтримували їхні рішення. Така модель неефективна, не здатна до розвитку, марнує можливості та потенціал країни, роблячи її слабкою. Зрештою, це й сталося в Україні. Вихід із такого кола — у постанні потужного середнього класу: людей із власністю, доходами та громадянською позицією, які робитимуть їх незалежними від олігархів і здатними на вільні рішення й дії. Зокрема, на участь у прийнятті рішень і конт­роль за владою.

В Україні середній клас достатньо зміцнів, щоб стати рушієм двох Майданів. Нині він (його представники) є помітною силою, яка підтримує волонтерський рух, працює у владі на різних рівнях, захищає свої інтереси на місцях, виступає лідерами думок. Але вирішального впливу ще не досягнуто, а олігархічно-люмпенська система ще зовсім не подолана і проявляє себе у практиках як влади, так і основних її конкурентів, як у закритості рішень та схем, так і в спробах зміцнити свої позиції або прийти до керма завдяки популізму (нереальні обіцянки зубожілим виборцям).

Читайте також: Атланти

Тож дедалі активніше звучить думка про необхідність постання нової політики: появу нових облич, виникнення «партії середнього класу», яка прийшла б до влади й установила правила, комфортні для вільного розвитку в країні. Однак більшість авторів, цілком справедливо змальовуючи нинішній стан, потім переходять до традиційних для України закликів «єднатися». А вони, так само традиційно, залишаються непочутими. І річ не тільки й не стільки в «особистих амбіціях», «особливостях менталітету» та «протидії олігархів». Плануючи створення «потужної партії середнього класу», слід зважати на низку об’єктивних факторів. І зусилля спрямовувати не на заклики до нереального чи абстрактного, а на цілком конкретні дії, які до снаги виконати, хоча їх часто відкидають як надто марудні, недостатньо ефектні й такі, що потребують особистих зусиль.

Перший аспект — фінансовий. Створення й підтримка партії, проведення виборчої кампанії — дорога справа. За експертними оцінками, рік між виборами для партії, яка веде діяльність, спілкується з електоратом, організовує роботу на місцях, коштує еквівалент $3–5 млн. Ці гроші мають надходити постійно для мотивації учасників процесу. Для олігарха такі суми цілком підйомні. Водночас для представників середнього класу досить серйозні. Тим більше що це інвестиції, які не дають миттєвого ефекту й часто спрямовані на «проїдання» партійним механізмом, що дратує не звиклих до марнотратства середніх і середньо-великих підприємців. Тому середній бізнес, котрий був здатен забезпечувати сотні Майдану, а нині тягне на собі масовий волонтерський рух, досить прохолодно ставиться до таких перспектив фінансування партій. Раз укластись у виборчу кампанію — це ще реально, але щороку «викидати гроші» — сумнівно.

Читайте також: За що воюють добровольці з Донецька

Відповіддю може стати другий аспект — об’єд­нання зусиль і ресурсів. Мова не про абстрактне «єднайтеся, брати мої», а про взаємодопомогу в конкретних ситуаціях, із якої може логічно вирости спільна громадсько-політична діяльність (якщо принагідно буде подолано звичку розсварюватися через дрібниці). Нинішній стан країни, коли на Сході йде війна з агресором, коли всередині зруйнована стара система управління, тоді як нова лише формується, і то часто недолуго, створює безліч підстав для такого єднання. Уже безліч разів говорили про те, що поганий бізнес-клімат в Україні пов’язаний не з високими податками чи навіть топ-корупцією, а з непередбаченістю правил, несправедливістю судового захисту та свавіллям контрольних органів. Але відповіддю якраз може бути згуртування підприємців, експертів та журналістів для того, щоб дати відсіч знахабнілим податківцеві, прокурору, недолюстрованому чиновникові; щоб на судовому засіданні змусити суддю діяти за законом або викрити його корумпованість. Замість індивідуальних «маленьких компромісів» із вимагачами можна самоорганізуватися та об’єднатись із союзниками. Із таких союзів можуть вирости життєздатні осередки майбутньої громадсько-політичної сили.

Третій аспект — координація. Українці живуть суспільством мереж: ми більше довіряємо одне одному чи собі подібним, ніж суспільно-політичним інститутам. Горизонтальна або «діагональна» (міжсекторна, як-от бізнес-громада) співпраця може бути напрочуд ефективною, але вона нетривала. Щоб поставити її на постійну основу, забезпечити стале поєднання ресурсів та взаємопідтримку, необхідний спільний предмет для дій. Така координація між різними   самоорганізованими групами може відбуватися для лобіювання антимонопольних прозорих правил (тобто того, що забезпечить деолігархізацію), а згодом суворий моніторинг і тиск, спрямований на їх виконання.

Тут необхідна міжсекторна взаємодія, коли середній і великий неолігархічний бізнес підтримує експертів та активістів, здатних розробити проекти законодавчих актів, забезпечити їх лобіювання, відстежити виконання.

Читайте також: На волонтерських засадах

Цей аналіз був би неповним без іще одного аспекту — лідерства. Адже в Україні саме лідер є знаковим для політичної сили: його/її властивості переносять на всю партію, а відтак приймають рішення про підтримку. Однак «лідер згори» — це пов­торення пройденого. Швидко дати великі кошти можуть лише олігархи, а це зобов’язання й компроміси. Водночас «лідер із низів» чи «багато лідерів» робитимуть це довго і з невеликими шансами на успіх (розкрутити раніше невідому людину — справа непроста й недешева). Компромісом може бути залучення в керманичі знакової особи, у чиїх чеснотах і професійності ніхто не сумнівається. Отже, всім, хто прагне створення «потужної партії середнього класу», варто зосередити увагу й активність на цих практичних питаннях. До виборів, які за Конституцією мають відбутись у 2019 році, час іще є.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як поводитися з найнебезпечнішим режимом світу
    28 квітня, The Economist
  • Культові музейні бренди розбираються зі своїм іміджем та фінансовими проблемами, зацікавленість арт-спільноти в роботах художників з Африки досягає «точки кипіння», а на австрійському аукціоні спочатку виставляють роботу, вкрадену колись нацистами, - а потім прибирають.
    28 квітня, Олена Кухар
  • Тиждень.ua обговорив особливості боротьби із зловживаннями в сфері оборони та безпеки та нові тенденції в політиці з головою литовського філіалу Transparency International Сергеюсом Муравйовасам.
    28 квітня, Юрій Лапаєв
  • Децентралізація влади залишається однією з найменш зрозумілих для українського обивателя реформ. Модне слово увійшло в побут відносно недавно, і його часто повторюють різні політики та експерти в численних ток-шоу. Та що децентралізація означає на практиці? Навряд чи це пояснить у кількох словах звичайний громадянин.
    28 квітня, Денис Казанський
  • Минулого тижня у Вашингтоні відбувалися Весняні зустрічі МВФ та Світового банку — один із головних щорічних світових економічних форумів, де обговорюють поточні тенденції та перспективи економік світу, регіонів і окремих країн. На запрошення МВФ Тиждень відвідав Весняні зустрічі й, скориставшись нагодою, розпитав першого заступника директора-розпорядника МВФ про деталі та перспективи співпраці фонду з Україною.
    28 квітня, Любомир Шавалюк
  • Дострокові вибори у Великій Британії — несподіванка для всіх. Зокрема, і для кабінету Терези Мей
    27 квітня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено