Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 лютого, 2017   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Вугілля розбрату. Кому вигідна чинна модель закупівлі вугілля для українських ТЕС

Чим небезпечна і кого годує формула закупівлі вугілля, відома під назвою «Роттердам+»
Матеріал друкованого видання
№ 6 (482)
від 9 лютого
Вугілля розбрату. Кому вигідна чинна модель закупівлі вугілля для українських ТЕС
Фото: УНІАН

Закупівля вугілля в бойовиків «ДНР» та «ЛНР» — одне з найболючіших та найактуальніших питань, що хвилюють сьогодні українське суспільство. І зважаючи на градус дискусії в соціальних мережах, погляди громадськості на цю проблему різняться. Розділилися на два табори й українські політики. Представники влади вже давно запевняють громадськість у тому, що альтернативи торгівлі з незаконними формуваннями немає. За офіційною версією, Україна замерзне без вугілля з «ЛНР» і «ДНР», а замінити його іншим нібито немає ніякої можливості. Активно лобіюють торгівлю з ОРДіЛО й представники донецьких олігархічних кланів. Їхні інтереси цілком зрозумілі: в Ахметова, Тарути, Королевської та низки інших вихідців із Донбасу бізнес пов’язаний із вугіллям і металом. На цьому ґрунті нинішня влада та колишні регіонали, схоже, непогано порозумілися.
У таборі радикальних противників торгівлі з бойовиками переважно представники «Самопомочі», а також націоналістичних партій. Кілька народних депутатів, а також група активістів і ветеранів бойових дій своїми силами намагаються блокувати залізничні колії, що пов’язують окуповані райони з «великою Україною».

Блокада вже встигла викликати великий політичний скандал. Після того як противники торгівлі із сепаратистами під командуванням Семена Семенченка заблокували кілька залізничних гілок, активістів спробувала розігнати поліція. У блогосфері відразу здій­нялася хвиля обурення. Мовляв, коли потрібно було нейтралізувати сепаратистів та бойовиків, поліція в Донецькій і Луганській областях не діяла, а проти ветеранів АТО, які поставили під сумнів торгівлю з терористами, виявляє небачене завзяття. І треба визнати, що резон у цих словах є. Емоції киплять, і це не дивно, бо дуже важко пояснити, як так відбувається, що в один день СБУ публікує запис, де Плотницький віддає наказ збити наш літак, а в той час поліція намагається розблокувати рейки, щоб він міг продати побільше вугілля та заробити ще кілька мільйонів. Не менше обурює й той факт, що, попри закупівлі дешевого вугілля в проросійських бойовиків, в Україні діє формула «Роттердам+», яку використовують для розрахунків за поставлене вугілля для потреб енергетики. Усі розуміють: з окупованих територій до України надходить вугілля, вартість якого коливається в межах 700–800 грн за тонну. І якби ж то вигоди від тієї дешевизни відчували всі українці. У цьому випадку про допустимість торгівлі із Захарченком та Плотницьким ще можна було б сперечатися. Але проблема в тому, що через горезвісний Роттердам вигоду від закупівлі дешевого вугілля в бойовиків отримує дуже обмежене коло олігархів та чиновників. У той час як населення, навпаки, змушене переплачувати! У чому полягає сенс формули «Роттердам+» і чому вона надає торгівлі з незаконними формуваннями особливого цинізму?

Читайте також: Неприхований бенефіціар. Якою є роль Ахметова в економічній співпраці з ОРДіЛО

Сама формула була прийнята ще навесні 2016 року. Тоді Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ухвалила рішення про включення до тарифу на електроенергію ціни вугілля в порту Роттердама, до якої додавалася вартість його доставки з Нідерландів в Україну. Так-так, із Нідерландів, це не помилка. Тож тепер ціна вугілля з Макіївки обраховується так, ніби його везуть із Роттердама.

У відповідь на обурення та критику такого рішення автори розробленої схеми відповідали, що завдяки цьому українські енергетичні компанії зможуть вчасно закуповувати достатню кількість антрациту для своїх ТЕС та диверсифікувати поставки на свій розсуд. Таке пояснення бачилося раціональним. Здавалося, що якраз воно й дасть змогу припинити закупівлю вугілля в ОРДіЛО. Однак вийшло навпаки. На оптимізацію імпорту нова формула не вплинула. Вугілля і далі купують на окупованих територіях. При цьому вартість електроенергії для споживачів не тільки не впала, а й через формулу «Роттердам+» навіть зросла на 15–20%.

Виходить, що за фактом українці просто на рівному місці отримали подорожчання електроенергії. У реальності ж ситуація не змінилася і дешевий антрацит із Донбасу, як і раніше, перетинає лінію розмежування. Складно уявити собі нахабнішу та цинічнішу схему. Хто ж кладе собі в кишеню цінову різницю? Звичайно, насамперед енергетичні компанії, які дістали можливість купувати вугілля за низькою ціною і при цьому здирати зі споживачів за електрику значно більше, ніж раніше. А якщо ще точніше, то олігархи, які цими компаніями володіють.
Передусім, звичайно ж, Рінат Ахметов. Його компанії виробляють близько 70% теплової енергії, тому «Роттердам+», безумовно, приймали на догоду найбагатшому українцю. При цьому відкритим лишається питання: а що Ахметов дав владі натомість? Адже складно повірити в те, що такий царський подарунок йому був зроблений абсолютно безкорисливо.

Читайте також: Павло Жебрівський: «Врятувати Донбас зможе тільки малий та середній бізнес»

Думки з цього приводу різняться. Одні експерти кажуть, що за допомогою такої домовленості з олігархом президент Порошенко купив його політичну лояльність і підтримку перед наступними виборами. Інші стверджують, що представники влади просто «в темі» й отримують свій відкат. Хай там як, а простежити у всій цій сумнівній «роттердамській» історії якийсь інший зміст, окрім шкурних інтересів обмеженого кола осіб, поки що досить складно.

Навіть часткова блокада активістами залізничних колій засвідчила, що влада не використовувала формули «Роттердам+», щоб мінімізувати залежність енергетиків від вугілля з «ЛДНР». Уже сьогодні чиновники заявляють, що дії активістів загрожують енергетичній безпеці країни. Хоча минулих двох років і нової формули було цілком достатньо, щоб ця безпека ніяк не залежала від тих, кого в нас називають терористами. Якщо українські споживачі все одно оплачують доставку вугілля з Роттердама, то чому б справді не привезти його звідти, замість того щоб привозити з Макіївки? Чому б не купувати вугілля в Австралії або ПАР, якщо споживач вже платить за світовими цінами?

Чи вистачить можливостей українських морських портів для того, щоб прийняти достатню кількість вугілля з ПАР, США та Австралії? Міністр інфраструктури Володимир Омелян відповідає на це запитання ствердно. За його словами, купівля вугілля в сепаратистів — це суто політичне рішення української влади. За бажання його можна було б легко замінити імпортним.

Читайте також: Курс на остаточне розлучення

«Загальна пропускна спроможність українських портів — 256 млн т на рік. 2016-го ми мали загальну перевалку 140 млн. Так, є деякі фізичні обмеження, тому що площі на складах законтрактовані. Але якби була чітка політична позиція, що нам потрібно забезпечити певний обсяг імпорту вугілля, то в нас для цього є і майданчики, і ресурси, і можливості. Проблема вирішується максимум за півроку. Це не суперскладна технологія. Потрібні звичайний майданчик, звичайні ковші, звичайні крани для розвантаження судна й завантаження у вагони на залізничній гілці. Це не високі технології і навіть не контейнерна перевалка, яка потребує спеціальних кранів», — розповів Омелян під час своєї зустрічі з блогерами та журналістами у п’ятницю 3 лютого. Таким чином, вкотре на офіційному рівні було підтверджено те, що й так давно вже відомо.

Немає нічого дивного в тому, що горезвісний Роттердам викликає в суспільстві таке неприйняття. Очевидно, що торгівля з бойовиками надалі призведе до того, що негативні настрої щодо чинної влади тільки посилюватимуться, чим скористається опозиція. Цікаво, що за фактом такою на сьогодні є передусім «Самопоміч», яка може використати вдалий момент і не тільки відіграти втрати рейтингу, а й підняти його.

Що ж стосується правлячої команди, то їй доведеться серйозно попрацювати, щоб пояснити виборцям причини своєї неприкритої співпраці з Ахметовим, а також із незаконними збройними формуваннями Захарченка та Плотницького.


Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Як поводитися з найнебезпечнішим режимом світу
    28 квітня, The Economist
  • Культові музейні бренди розбираються зі своїм іміджем та фінансовими проблемами, зацікавленість арт-спільноти в роботах художників з Африки досягає «точки кипіння», а на австрійському аукціоні спочатку виставляють роботу, вкрадену колись нацистами, - а потім прибирають.
    28 квітня, Олена Кухар
  • Тиждень.ua обговорив особливості боротьби із зловживаннями в сфері оборони та безпеки та нові тенденції в політиці з головою литовського філіалу Transparency International Сергеюсом Муравйовасам.
    28 квітня, Юрій Лапаєв
  • Децентралізація влади залишається однією з найменш зрозумілих для українського обивателя реформ. Модне слово увійшло в побут відносно недавно, і його часто повторюють різні політики та експерти в численних ток-шоу. Та що децентралізація означає на практиці? Навряд чи це пояснить у кількох словах звичайний громадянин.
    28 квітня, Денис Казанський
  • Минулого тижня у Вашингтоні відбувалися Весняні зустрічі МВФ та Світового банку — один із головних щорічних світових економічних форумів, де обговорюють поточні тенденції та перспективи економік світу, регіонів і окремих країн. На запрошення МВФ Тиждень відвідав Весняні зустрічі й, скориставшись нагодою, розпитав першого заступника директора-розпорядника МВФ про деталі та перспективи співпраці фонду з Україною.
    28 квітня, Любомир Шавалюк
  • Дострокові вибори у Великій Британії — несподіванка для всіх. Зокрема, і для кабінету Терези Мей
    27 квітня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено