Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
27 січня, 2017   ▪   Світлана Орел   ▪   Кропивницький   ▪   Версія для друку

Децентралізація як шанс для Помічної

Як містечко на Кіровоградщині прагне скористатися з реформи самоврядування і що цьому перешкоджає
Децентралізація як шанс для Помічної

Містечко Помічна, що на Кіровоградщині, завжди було помітне на карті області. Цей великий залізничний вузол, що починався з маленького роз’їзду, відомий не лише як кровоносна (транспортна!) судина економіки. Тут вирувала-творилася українська історія. Неподалік — село, звідки родом дружина Махна Галина Кузьменко, навколо якого відбувалося чимало кривавих сутичок початку минулого століття. Цей куточок відомий згуртованою підтримкою УНР, просвітянським рухом. Чи не єдиний у цих краях дисидент радянського часу Петро Чорний жив і працював саме тут. Та й сама назва «Помічна» походить від того, що мешканці цього населеного пункту у ХVІІІ столітті забезпечували продовольством гарнізон колишніх запорозьких козаків, що стояв біля фортеці Св. Єлизавети. Тоді ще терміна «волонтери» не було, тож українською назвали цю місцевість просто — Помічна.

Низова ініціатива

Але самé містечко і в радянський час, і в останні десятиліття залишалося бідним, нерозвиненим, мало вигляд убогої запилюженої провінції.

«На території міста Помічна є ціла низка залізничних підприємств, де працює понад 3 тис. наших мешканців, але жодної копійки податків із їхніх доходів міський бюджет не отримує. Крім того, всі служби й відомства розміщені в селищі Добровеличківка, тож по будь-яку довідку люди мусять їхати до районного центру за 25 км жахливою дорогою. Коли жителі Помічної тільки-но почули про децентралізацію, вони зрозуміли: ця реформа створена ніби спеціально для нас, ось той шлях, який допоможе нашому місту стати успішним, заможним і квітучим», — розповідає заступник міського голови Ніна Семашко.

Ще за минулого скликання міським головою був обраний Микола Антошик, непересічна особа для Помічної. Він постав перед фактом: міський бюджет залишається майже пустим, адже більшість податків іде до інших скарбниць: державної, районної.

Читайте також: Британський економіст: У країнах, що розвиваються, успіхи та переваги децентралізаційних політик сумнівні

Микола Миколайович — колишній начальник Помічнянської дистанції колії Одеської залізниці, де пропрацював не один рік. Саме за часів його керівництва старі й занедбані приміщення Помічнянської дистанції колії набуи сучасного вигляду, з’явилися душові для працівників, спортивний зал із багатьома тренажерами.

Тим часом у Помічній почали творитися дива. Залізничники відремонтували старий паровоз, зі станції Знам’янка привезли покинутий вузькоколійний вагон, у якому влаштували музей залізничного транспорту. Експонати знайшлися не відразу, але Помічна здавна залізничне містечко, тож люди поступово приносили старі документи в кого який завалявся, фотографії, інструменти з минулого й позаминулого століть. Невеличкий, але пристойний музей вийшов. У ньому, до речі, відображена й сучасна доба, розміщені фото всіх керівників Одеської залізниці. А на Помічнянському вокзалі прибрали непотріб, на зеленій галявині поставили шматок українського перелазу (у містечку ще не розучилися такі робити), модель колодязя із журавлем, поруч — старий віз із гарбузами, посадили квіти. Та й усе. Але ж як цей куточок радує душу!

Неподалік — пам’ятний знак на честь земляка, колишнього інженера Помічнянського депо й учителя (працював у гнатівській та піщанобрідській школах) дисидента Петра Чорного. Про його громадянську позицію в часи застою, за яку він зазнав арешту й репресій від КГБ, написано чимало. Планував Микола Антошик відкрити й меморіальну дошку на станції Підгородня, де просто в залізничному вагоні, прямуючи до свого хутора на Харківщині, помер відомий режисер і драматург, один із засновників українського реалістичного професійного театру Марко Кропивницький, ім’я якого тепер має обласний центр.

Микола Антошик двічі з великою перевагою перемагав на виборах міського голови. Децентралізацію він вважає рятівним шансом і для Помічної, і для України. Це та модель, яка дасть поштовх розвитку на місцях, розбудить ініціативу, допоможе місцевому люду відчути себе справді тими, хто впливає і вирішує, як облаштувати життя на рідній землі.

Одна Помічна замість двох

Отож, Помічна твердо взяла курс на децентралізацію. Відповідь на запитання, з ким об’єднуватися, була зрозуміла й проста: поруч із містом Помічна розкинулося село з однойменною назвою, щоправда Новоукраїнського району. Між містом і селом кордону ніби й не існує, один бік вулиці — село, другий — уже місто. Діти із села Помічна відвідують школи й садочки міста Помічна, дорослі працюють на залізничних підприємствах. За багато років, дві Помічні злились у єдиний цілісний організм, одну велику родину. Та й коефіцієнт спроможності в разі об’єднання в одну громаду, за підрахунками експертів, один із найвищих в області. Помічнянська міська рада, щоправда, зверталася з пропозиціями про об’єднання й до сільрад Добровеличківського району, але щоразу діставала відмову: там ще не готові були до цих процесів.

Читайте також: Місцеві ради з 1 січня зможуть самостійно керувати своїми апаратами

Річ у тім, що в області від самого початку децентралізації було обрано модель: один район — одна громада. А ось Помічна не вкладалась у цю схему. І не з власної вини. Адже місто й село від самого початку були одним населеним пунктом. І 1916 року, коли він значивсь адміністративною одиницею Піщанобрідської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, і 1923-го, коли Помічнянська рада робітничих і селянських депутатів входила до складу Новоукраїнського району Одеської області, й 1930-го, коли містечко стало частиною тодішнього Піщанобрідського району. А, коли була утворена Кіровоградська область, якомусь чиновнику, очевидно, спало на думку розділити їх. У 1967 році Помічна дістала статус міста, хоча її частина так і залишилася селом. І лише нині, коли дійшло до природного об’єднання частин фактично одного цілого, раптом виникли непередбачувані перепони.

Процес об’єднання в одну громаду міста й села Помічна було запущено чи не першим у краї. Депутати й міської, і сільської рад одностайно на своїх сесіях проголосували за рішення про утворення громади.

«Хоч би до кого ви звернулись у Помічній, хоч би на яке підприємство зайшли — всюди почуєте ту саму відповідь: хочемо Помічнянську громаду! — каже Ніна Семашко. — Це прагнення консолідує всі верстви нашого міста, незалежно від віку, статі, професії, релігійної чи етнічної належності, соціального чи майнового стану».

Кіровоградська обласна влада не стала противитися волі людей і дала позитивний висновок щодо рішення про утворення Помічнянської громади, засвідчивши, що воно відповідає Конституції та законам України. Наступним кроком було звернення до ЦВК із клопотанням про призначення перших виборів у новій об’єднаній громаді. Але… ЦВК відмовила у проведенні виборів, посилаючись на те, що спершу слід змінити межі районів.

«Дивна відповідь, оскільки норма закону, яка змушувала змінювати межі районів, а потім проводити вибори була вилучена ще торік у листопаді! — обурюється Микола Антошик. — Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства офіційно заявило, що жодних законодавчих перешкод до проведення виборів у нашій громаді й таких, як наша (а їх 17 по всій території України) немає.

Реформа з перешкодами

І все-таки процес загальмувався. У нашій області кілька об’єднаних громад уже обрали своїх керівників, дістали відповідний юридичний статус, а отже, й іншу модель фінансування. А помічнянці змушені чекати. Їхнє прагнення до утвердження здорового глузду, здавалося б, знайшло підтримку у Верховній Раді, яка на початку вересня 2016-го в першому читанні прийняла проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов зміни меж районів у процесі добровільного об’єднання територіальних громад». 6 грудня він мав бути проголосований у другому читанні, і… не вистачило кількох голосів, депутати законопроект провалили.

Читайте також: Самоврядна Україна як заповідник гоблінів

І все-таки через кілька днів у Верховній Раді було зареєстровано новий законопроект № 5520, який так само унормовує питання зміни меж і проведення перших виборів. І хоча до парламенту звернулись Асоціація міст України, Асоціація об’єднаних громад, представництво ЄС в Україні, Реанімаційний пакет реформ, законопроект підтримав комітет ВРУ з питань місцевого самоврядування, 17 січня депутати не проголосували навіть за те, щоб включити його до порядку денного! Дивна ситуація: ніби всі підтримують децентралізацію, а голосів чомусь бракує. Залишається чекати наступної сесії та сподіватися на добру волю депутатів підтримати законопроект у цілому!

А тим часом Помічнянська міська рада звернулася з позовом до Вищого адміністративного суду, вимагаючи скасувати постанову ЦВК, якою вона відмовляє громаді у проведенні виборів, і зобов’язати її призначити їх.

«Уже відбулося двоє судових засідань, 13 грудня та 12 січня, — розповідає Ніна Семашко. — На останньому виявилося, що в одного із суддів закінчився термін повноважень, мусимо чекати, поки призначать іншого й він ознайомиться з матеріалами справи».

Однак, попри бюрократію та зволікання, в Помічній залишається достатньо людей, готових обстоювати децентралізацію.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як діалог між ученими та суспільством може порятувати від сучасного невігластва
    20 липня, Олег Фея
  • Масові безлади в Гамбурзі стали можливими через обсесивну політику німецьких урядів щодо правих. За відсутності альтернативи ліві безперешкодно розгорнули в Німеччині масштабну діяльність, зокрема й екстремістську
    20 липня, Анатолій Шара
  • Як розгортається скандал навколо зустрічі Дональда Трампа-молодшого з росіянами
    20 липня, Анна Корбут
  • Колективна відповідальність як основний аргумент адвокатів проти покарання колишніх бійців «Беркута»
    20 липня, Станіслав Козлюк
  • Гібридна війна передбачає досягнення воєнної мети невоєнними методами. Навіщо знищувати мегаполіси танками чи «Градами» й потім мати проблеми з відновленням і біженцями, якщо можна просто змусити мешканців добровільно подарувати «ключі від міста». Саме для цього Росія розгорнула безпрецедентну пропагандистську кампанію проти України, яка була успішною, але тільки частково, якщо згадати проект «Новоросія». Втім, попри тактичну поразку, РФ не зменшує своїх зусиль у стратегічному сенсі. Але тепер для повернення України під російський контроль використовуються дещо інші методи.
    19 липня, Юрій Лапаєв
  • Інциденти – один іронічний, другий вельми трагічний, - що днями потрапили у фокус культурних ЗМІ, набули резонансу в першу чергу завдяки існуванню соціальних мереж, Youtube та Instagram. Жодна з медійних історій не була визначально спланована як піар – але, безумовно, виконала свою функцію.
    18 липня, Олена Кухар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено