Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 січня, 2017   ▪   Ольга Ставнича   ▪   Версія для друку

Зворотний бік гасла «Вільні люди мають зброю»

Про соціально-економічні наслідки легалізації зброї
Зворотний бік гасла «Вільні люди мають зброю»

Питання про легалізацію зброї знову почали обговорювати публічно після того, як відповідна петиція на сайті президента набрала рекордну кількість підписів. Заклик законодавчо дозволити українцям мати право на збройний самозахист зареєстрував голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. Він вважає, що варто закріпити в ст. 27 Конституції право громадян на вільне володіння вогнепальною зброєю. А ще ухвалити закон щодо цивільної зброї та боєприпасів. Аргумент такий: «...це потрібно не тільки для захисту власного життя, але також для захисту територіальної цілісності України».

Інший аспект цієї ситуації: в Україні офіційно зареєстровано близько 1,7 млн психічно хворих людей, проте їх значно більше за неофіційними показниками, що лише підтверджує досвід. Так, надзвичайно часто викриваються психічні розлади в осіб, які раніше не мали офіційних діагнозів, саме під час значних чи незначних правопорушень із дальшою примусовою медичною експертизою.

Якщо особа не скоїла нічого протизаконного, швидше за все, незважаючи на її дивну поведінку та нестабільний психічний стан, суспільство до неї не матиме претензій, навіть якщо вона психічно хвора.

Показовим прикладом на підтвердження цієї тези є новина початку 2015-го: рідний батько переховував дочок-близнючок у напіврозваленій хаті без зв’язку із цивілізацією аж 20 років. Про те, що дівчата сидять під замком просто в центрі села, знали й селяни, й правоохоронці, й соціальні працівники.

Читайте також: Кожному по стволу. Чи треба українцям озброюватись

Цей приклад хоч і не має стосунку до вогнепальної зброї, проте найяскравіше характеризує ментальність більшості громадян нашої держави, особливо у провінції та в малонаселених регіонах. Таке ігнорування ситуації красномовно засвідчує, що більшість психічно хворих можуть бути повноцінними громадянами в очах суспільства, мати взаємини із соціумом, виконувати різні роботи, зокрема побутові, не стоячи на обліку у психіатра.

Отже, в країні існує ситуація ігнорування проблеми, і саме тому легалізація зброї може мати негативні наслідки, адже законно купити її зможуть і особи, які є психічно хворими, проте жодного формального стосунку до психіатричних лікарень не мають. Це один із негативних соціальних наслідків легалізації зброї, що може становити загрозу як безпеці та спокою, так і життю людей.

Існує багато психічних хвороб, які не можуть бути діагностовані в короткий термін нагляду за хворим. Це, наприклад, БАР (біполярно-афективний розлад), різні манії, шизоїдний та межовий розлади особистості, а також інші афективні стани, під час яких особа не завжди контролює себе, що може призвести до руйнівних дій. Ризик скоїти в такі моменти невиправні дії надзвичайно зростає, що зумовлено природою захворювань. У момент ремісії людина почувається абсолютно здоровою і нічим не відрізняється від решти, проте в моменти рецидиву її стан погіршується і їй надзвичайно важко контролювати себе, свої емоції та дії, що може обернутися погрозами, випадковими вбивствами, травмуванням себе чи інших.

СИТУАЦІЯ У СВІТІ: ГІРКИЙ ДОСВІД США

За 2012–2015 роки в 142 навчальних закладах США ставалися випадки стрілянини. Так, за підрахунками ініціативи Everytown for Gun Safety, орегонський коледж виявився 142-м навчальним закладом, де стріляли, від моменту масової бійні в початковій школі Сенді-Хук у Ньютауні, штат Коннектикут, у грудні 2012-го. Тоді було позбавлено життя 26 осіб, 20 із яких діти.

Загалом, за даними американського Центру контролю і профілактики захворювань, за 2001–2013 роки (він наводить останні дані тільки за цей рік) від вогнепальної зброї на території США загинуло 406 496 осіб. Ці дані включають всі типи смерті, зокрема вбивства, нещасні випадки та самогубства.

За даними Держдепартаменту, від 2001 до 2013 року кількість громадян США, загиблих за кордоном унаслідок інцидентів, пов’язаних із тероризмом, становить лише 350 осіб.

Водночас усі пов’язані з тероризмом інциденти всередині Америки за той самий період забрали аж 3030 життів.

Порівняльні дані щодо смертей від застосування вогнепальної зброї і терактів. За даними Держдепу США, Центру контролю і профілактики захворювань

Таким чином, як підрахували в CNN, загалом унаслідок терактів за вказаний період загинуло 3380 американців. А це, слід зазначити, не йде в жодне порівняння з понад 400 тис. смертей від вогнепальної зброї.

За даними Mass Shooting Tracker, що відстежує масові розстріли в США, за 1004 дні 2015 року там сталися 994 такі випадки. Масовим розстрілом Mass Shooting Tracker вважає інцидент із вогнепальною зброєю, коли поранено чотирьох і більше людей.

Доцільно згадати тут і про масові розстріли в американських навчальних закладах, особливо у школах, бо ж показник саме такої злочинності у Сполучених Штатах величезний. Зокрема, не можна обійти увагою стрілянину в школі Колумбайн (Columbine High School massacre), бо саме ця трагедія стала одним із найяскравіших проявів жорстокості підлітків і втрати соціумом пильності щодо дій співгромадян.

Читайте також: На КПВВ "Мар’їнка" затримали мікроавтобус, що віз зброю до Києва

Ерік Гарріс і Ділан Кліболд були непримітними учнями у школі Колумбайн, штат Колорадо. Обидва юнаки мали доволі високий рівень інтелекту, добре навчались, але їх довго цькували популярніші й сильніші учні. Перед скоєнням цього злочину Гарріса і Кліболда вже притягували до відповідальності за дрібну крадіжку електронного обладнання, але суд обмежився умовними термінами покарання.

Обидва хлопці захоплювалися відеогрою Doom і на сайті, створеному Еріком Гаррісом як додаток до гри, заявляли, зокрема, про свою ненависть до школи Колумбайн, та погрожували декотрим учням. Захоплення культом насильства й відверте презирство до норм суспільної моралі підлітки не раз висловлювали на відео, а також у шкільних творах, які залишилися поза увагою адміністрації школи й батьків. Численні погрози на адресу інших школярів та скарги їхніх батьків до поліції теж були проігноровані.

Обидва учні методично й довго складали плани масового вбивства у школі Колумбайн, готували зброю, тренувалися її використовувати. Дата стрілянини збіглась із днем народження Адольфа Гітлера, однак злочинці планували напад днем раніше й тільки через технічні проблеми з вибухівкою та намір придбати більше боєприпасів вирішили відкласти його на 20 квітня.

Основною метою злочинців було вбити якомога більше людей у школі, тому 20 квітня 1999 року об 11:10 у їдальні вони залишили два саморобні вибухові пристрої. Якби останні спрацювали за планом під час обідньої перерви, кількість загиблих сягнула б кількох сотень. Однак детонації не сталось, і Кліболд та Гарріс повернулися до школи й відкрили вогонь по учнях. Перші жертви загинули в коридорах та перед входом до приміщення. Більшість, утім, спершу не сприйняла стрілянини всерйоз і вважала, що старшокласники знімають фільм або використовують спецефекти, котрі нагадують постріли й вибухи.

Тим часом Гарріс і Кліболд далі йшли коридорами школи, стріляючи без розбору по учнях та педагогах. У коридорі був смертельно поранений черговий учитель, який намагався врятувати школярів, що розбігались у паніці. Об 11:29 стрілянину було продовжено в бібліотеці, де Кліболд і Гарріс, сміючись та глузуючи з поранених і переляканих учнів полювали на тих, хто ще залишився живий. Крізь розбите вікно бібліотеки вогонь вели по учнях, які втікали зі школи, та поліцейських, що прибули на місце злочину. У бібліотеці хлопці також влаштували кілька невеликих вибухів, щоб вигнати інших учнів зі своїх схованок.

Загалом за 7 хв перебування в бібліотеці Гарріс і Кліболд вбили 10 учнів і поранили ще 12. Урятуватися пощастило 32.

Читайте також: В Україні винайшли унікальний міномет

Принаймні двох учнів убивці залишили живими. Іще до початку розправи одному із друзів Гарріс наказав повертатися додому і не йти до школи, другому вже під час стрілянини в бібліотеці Кліболд дозволив утекти. Об 11:44 обидва ввійшли до шкільної їдальні, де намагалися знову підірвати вибуховий пристрій, який не спрацював раніше. Застосувавши іншу вибухівку, їм вдалося частково привести в дію один із пристроїв, відтак у їдальні спалахнула пожежа. Близько 12:05 вбивці повернулися до бібліотеки, звідки почали стріляти по поліцейських, що оточували школу. О 12:08 згідно із планом Гарріс і Кліболд застрелились у бібліотеці. Лише за 46 хв бійні від куль полягли 12 учнів та 1 учитель, 24 інші дістали поранення різних ступенів.

Ця трагедія сколихнула не лише США, а й увесь світ, бо геть не мала в собі мотивації, істотного підґрунтя для будь-якого скоєння злочину й зовсім не бачилася невідворотною.

Відсутність логіки та осмисленості в мотивах масового розстрілу породила суперечки щодо легалізації зброї взагалі, зокрема й в Україні. Наводили багато прикладів убивств і насильства, що їх учиняли особи, котрі доти не мали жодного відношення до кримінальних дій, проте діяли з особливими жорстокістю й ненавистю.

Отже, робити зброю легальною чи ні — питання дуже складне, яке породжує багато думок, проте слід поговорити і про реально можливі наслідки легалізації зброї саме на території України, беручи до уваги місцеву ментальність та інші чинники.

УКРАЇНО, QUO VADIS?

Існує багато думок щодо наслідків можливої легальної реалізації зброї на території України. Переживаючи непростий час, добу воєнного конфлікту, українці дедалі частіше переконуються: можливість володіння зброєю породжує ворожість і недовіру, що здатні призвести до тяжких наслідків.

Як пише в Der Spiegel німецький оглядач Беньямін Біддер, на вокзалах поліція мало не щодня затримує пасажирів, які везуть серед своїх речей зброю. За його словами, часто це бійці добровольчих батальйонів та військові. До затримання француза з вибухівкою найскандальніший випадок контрабанди стався в лютому 2016 року. Тоді СБУ зупинила поблизу Києва БМП, яка везла 85 кг вибухівки, 29 протитанкових мін, 480 ручних гранат і навіть протитанковий гранатомет.

Німецький медійник додає, що в Україні наплив нелегальної зброї пояснюють слабкою «дисципліною в армії та недостатнім контролем за добровольчими батальйонами». Зарплата українського солдата дорівнює €250, а командира бригади — €570. Інколи військові наважуються «підзаробити» нелегальним продажем зброї. Водночас воєнні конфлікти часто закінчуються тим, що у приватних руках лишається велика кількість незареєстрованої зброї. Приміром, на Балканах після воєн 1990-х років у населення зосталося близько 6 млн одиниць озброєння. Видання The Economist писало, що Балкани забезпечують зброєю як Захід, так і терористів.

При цьому експерти кажуть, що окрім незаконної торгівлі зброєю існує цілком формально легалізована «таємна». Як наслідок — нелегальне зберігання зброї може призвести до зовсім неадекватних дій. Нагадаємо приклад із новин: чоловік на Волині посварився зі своєю дружиною і підірвав гранату, яку привіз із зони бойових дій.

Читайте також: В Україні втричі зросла кількість злочинів з вогнепальною зброєю

За даними МВС, на сьогодні в Україні зареєстровано більш ніж 600 тис. власників вогнепальної зброї, у яких в особистому користуванні перебуває майже 900 тис. одиниць. При цьому за 2014 рік Генеральна прокуратура зареєструвала 3008 кримінальних правопорушень із її використанням. Для порівняння: у невоєнному 2013-му таких правопорушень було вдвічі з лишком менше — 1238, а за перші сім місяців 2015 року їх стало вже 1107.

Франція та США у світлі останніх подій прагнуть скоротити обіг та продаж зброї, суттєво посилити контроль за нею. Тобто саме демократичні країни з високим рівнем свободи планують обмежувати цю свободу в питаннях, які стосуються безпеки громадян, держави та суспільства.

Отже, одним із найголовніших наслідків легалізації зброї в Україні буде підрив довіри громадян до суспільства, політиків, соціуму. Її розповсюдження, яке може призвести до насильства, залякувань та погроз, а також радикальних дій, похитне довіру українців не лише одне до одного, а й до суспільства загалом, що справить негативний вплив, скажімо, й на електоральну поведінку.

У контексті цього питання слід поговорити і про використання зброї. Який відсоток імовірності того, що власник не застосує її, приміром, у стані афекту?

Питання і в тому, навіщо купувати зброю, коли нею не користуватися. Як і будь-яку річ, зрештою. На перший погляд, зброєю обзаводитимуться для самооборони, та насправді це твердження — швидше прикриття.

Кількість зброї в цивільного населення (А. Колосок, 2013)

Що ж стосується США, то вони мають високі статистичні показники щодо насильницьких дій, пов’язаних із використанням зброї. Зокрема, на вулиці, а також у школах та інших соціальних закладах, як уже було зазначено вище. Парадокс «використання речі, яка в тебе є», діє, бо ж імовірність, що людина використає вогнепальну зброю у випадку не лише загрози, а й афекту, збільшується, що призводить до сумної статистики вбивств.

Легалізація травматичної зброї в Україні не вирішить, а навпаки, загострить питання. Досвід Росії показує, що громадяни травматичну зброю використовують необдумано, вважаючи, ніби вона не спричинить летальних випадків. Але це не так. При потраплянні у скроню, в око, а в деяких випадках і в серце людина може загинути й від гумової кулі. Гумова куля не завжди стримує нападника, залишаючи йому можливість скоїти злочин. Крім того, стосовно неї неможливо провести балістичну експертизу, що значно ускладнює слідчі дії. Використання бойових патронів є ефективнішим, адже будь-яке поранення спричиняє стримувальний ефект; громадянин не використовуватиме бойового набою без крайньої необхідності.

Отже, обмеження можливостей у володінні зброєю лише породжує інтерес та попит, що, своєю чергою, вплине й на економічну систему в разі легалізації зброї в Україні.

Економічно легалізація є дуже вигідною, бо дає значний дохід від продажу зброї та комплектуючих, її технічного обслуговування; ліцензій та курсів для їх отримання; податку на зброю. Крім того, держава має колосальну економію від скорочення працівників силових структур. Та водночас в Україні може виникнути боротьба «виробників-постачальників» зброї, а також коливання цін на неї, що призведе до не менш важливого наслідку — корупції, котра буде пов’язана з можливістю отримання вогнепальної зброї через спрощення процедури виписування всіх необхідних довідок.

Читайте також: У МВС підготували зміни до правил реєстрації цивільної зброї. Документ

Іншим наслідком легалізації зброї може стати практика карання громадянами одне одного, бо сумні події Євромайдану, а згодом і незаконної анексії Криму показали, що внаслідок появи можливості отримати зброю нелегальним способом на території України побільшало злочинів як у громадських місцях, так і в приватних на побутовому рівні.

Отже, запитання, легалізувати зброю в Україні чи ні, лишається без відповіді. Не знайдеться жодного експерта, який так чи інакше конкретно висловився б щодо цього, бо ж такий дискурс є складним за своєю природою і походженням.

Осмислюючи цю проблему, візьмімо до уваги і ще одне: будь-яка ситуація вбивства має бути розглянута з позиції самооборони або злочину. Сьогодні надзвичайно важко встановити де закінчується перша й починається останній.

Буде кількість убивств зменшена чи збільшена, це також дуже важке запитання, на котре об’єктивно не відповість жоден експерт. Висновки та прогнози — це, звісно ж, важливо, але найважливіше пам’ятати, що згідно зі ст. 27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя. Є це правом на самооборону, яке може призвести до вбивства, чи ні, — розмова інша. Пам’ятаймо, що легалізація зброї — дуже складний і тривалий процес установлення нового порядку та зміни психологічного контролю за людьми, який потребує дальшого аналізу для прийняття відповідного рішення.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як обранці відкривали новий парламентський сезон
    17 січня, Роман Малко
  • Звіт розвідки про кампанію Путіна на допомогу Дональдові Трампу
    17 січня, The Economist
  • Про померлих годиться говорити добре або взагалі нічого. Певно, користуючись цим принципом, португальці останнім часом почали згадувати свого колишнього диктатора Антоніу Салазара лише в позитивному ключі. Про нього не забувають у книжках, журналах, навіть знімають фільми. Про часи диктатури говорять як про період стабільності, й тому деякі португальці на честь Салазара складають навіть тужливі пісні — фаду.
    16 січня, Ростислав Панічев
  • Якою є внутрішня й зовнішня роль нестоличних музейних закладів
    16 січня, Ганна Трегуб
  • Як марнотратна система субсидій вбиває шанс України на енергонезалежність
    16 січня, Олександр Крамар
  • Чи зможе колективний Захід пережити власні ілюзії та зміну світоустрою Росією
    15 січня, Едвард Лукас
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено