Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 грудня, 2016   ▪   Станіслав Козлюк   ▪   Версія для друку

Справа «26 лютого»: за місяць до арешту за один з активістів стежили невідомі

Тиждень.ua поспілкувався з родичами кримських татар, яких російський «суд» звинувачує у причетності до «масових заворушень» 26 лютого 2014-го під парламентом Автономної республіки Крим.
Справа «26 лютого»: за місяць до арешту за один з активістів стежили невідомі

Нині по цій справі на окупованому півострові проходить п’ятеро активістів: Алі Асанов, Мустафа Дегерменджі, Арсен Юнусов, Ескандер Емірвалієв та Ескандер Кантеміров. Російське «правосуддя» 18 листопада висунуло їм обвинувачення за ст. 212 ч2 – «Участь у масових заворушеннях». Проте, «обвинувачені» провину не визнали і мають намір відстоювати свою правоту і надалі.

На початку грудня до Києва приїхали родичі двох затриманих: батько Дегерменджі Бекир та дружина Асанова Ельнара. Крім того, Тижню вдалося поговорити і з сестрою Дегерменджі Мавіле.

Пригадайте, будь ласка, як відбувалося затримання ваших рідних?

Мавіле: Мустафу затримали через рік після подій під кримським парламентом. Ми і не думали, що таке може статися. Адже протести відбувалися на території України, відтак і суд має бути українським. Так, до цього ми чули про арешти активістів, але навіть не підозрювали, що можуть прийти до нашої сім’ї. Мустафа не був членом Меджлісу, не був пов'язаний з Ахтемом Чийгозом (заступник голови Меджлісу, РФ інкримінує йому застосування насильства до «Самооборони Криму», «заклики до непокори законним представникам влади» тощо. Раніше проходив по справі 26 лютого з іншими активістами – ред.) або кимось іншим. Він вів звичайне життя, працював. Так, він ходив на мітинги, але вони були мирні. І мітинг 26 лютого, я вважаю, теж був мирним. Але після «приєднання» Криму до Росії цю історію сильно роздули.

Читайте також: У Сімферополі на ринку затримують кримчан із українськими паспортами – адвокат

Як його затримували? Він їхав з мамою на роботу. Його силою затримали, били в груди, по ногах. Коли мама запитала «Чому і за що?» Їй сказали: «Він злочинець, він скоїв замах на життя громадян Росії». Мама спитала: «Чому ви судите лише одну сторону?» А невідомі відповіли: «Ви переможені, а переможців не судять». На цьому Мустафу засунули в машину і кудись повезли.

Бекир: В день затримання, 7 травня, син з моєю дружиною виїхали на роботу. Мустафа працював торговим представником у Криму, дружина – медиком. І син дорогою відвозив її на роботу. Але в день затримання їх машину в Грушівці заблокували два авто: з двох сторін перегородили проїзд. З них вийшли люди з автоматами, скрутили мого сина. Моя дружина намагалася якось цьому перешкодити, але марно. Невідомі вимагали, аби вона прибрала авто, яким їхала з Мустафою, з дороги, проте вона відмовилася. Затримання нічим не мотивували. Показували якісь папери, але в такій стресовій ситуації розбиратися в них важко. Дружина лише встигла дізнатися, що сина мають відвезти до Сімферопольського слідкому.

Ельнара: Під час затримання Алі мене було. Ми живемо у сільській місцевості, у нас домогосподарство. Того дня, це була середина квітня 2015-го, мій чоловік порався у справах надворі, я була в будинку. Раптом у двері постукав батько і спитав, де Алі. Я кажу: «Порається на дворі». Батько каже: «Його там нема». Виявилося, що мого чоловіка просто скрутили і кудись відвезли. Навіть свідків затримання не було. Лише нашому сусідові лишили контактний номер телефону, щоб ми могли дізнатися, де Алі і що з ним.

На другий день ми разом із родичами намагалися його шукати, але побачити Алі так і не вдалося. Ми знали, що він десь у Сімферополі, але де саме – не відомо. А вже наступного дня відбувся суд, під час якого моєму чоловікові обрали міру запобіжного заходу – тримання під вартою на два місяці.

Чи були якісь передумови для затримання?

Бекир: Чи очікували ми на арешт? В жодному разі. Хоча перед Мустафою заарештували одного з наших сусідів. І по тій же самій справі. Згодом, десь за місяць до затримання, у нашому селищі почали з’являтися незнайомі люди. Вони цікавилися Мустафою. Їздили по хатах, розпитували сусідів, дітей про мого сина. Казали, що він, мовляв, обіцяв їм продати якусь земельну ділянку. Цікавилися в людей, чи знають вони Мустафу. Загалом так, ми знали, що за Мустафою стежать, але ж ніхто не підозрював, що дійде до арешту! Підозрюю, що ці невідомі вивчали маршрут пересування мого сина.

Читайте також: МЗС відреагувало на продовження окупантами Криму арешту Чийгозу

Ельнара: Ми не очікували, що таке може статися. В політичній діяльності мій чоловік не задіяний. Хіба що міг на мітинг сходити. Так, можливо якісь передумови для затримання і були, але я про них не знаю. Повторюся – все виявилося для нас цілковитою несподіванкою.

  Після анексії жителям Криму почали масово вручати російські паспорти. У ваших родичів вони були?

Бекир: Коли почалася анексія Криму, нам здавалося, що то якийсь страшний сон і скоро все має минутися. Мова про те, щоб виїхати на материкову Україну, не йшла. Ми не для того боролися, щоб залишати півострів. Згодом, після анексії, Мустафі видали російський паспорт. А що лишалося робити? Він же працював. Якщо відмовитися – то з роботи звільнять, не буде ні зарплати, ні пенсії, ні лікування. Максимум – дадуть 90 днів для перебування на території Криму. А потім треба виїхати в Україну і заїхати знову на 90 днів, щоб жити у себе вдома.

Мавіле: Мій брат працював у Криму торговим представником і паспорт РФ йому давала організація, в якій він був працевлаштований. Але у нього навіть ніхто не питав про громадянство. Йому просто примусово видали цей документ.

Вашим рідним пропонували «співпрацю зі слідством»? На яких умовах?

Мавіле: Було таке, що попервах йому пропонували «співпрацювати» зі слідством, так. Але умова була наступна: треба «здати» Ахтема Чийгоза. І за моєму брату обіцяли звільнення. Але він цього не зробив, виховання не дозволяє. І в майбутньому він на це не піде.

Бекир: Такі пропозиції і Алі Асанову, і Мустафі були від початку. Часом бувають і зараз. Зазвичай такі «угоди» намагаються пропонувати через адвокатів. Кажуть: «Треба справи закривати, скажіть хлопцям, хай визнають свою провину. І після цього їх відпустять». І це прокурор говорить адвокату під час перерви в засіданні суду!

  Як щодо побачень? Вам дозволяють зустрічатися із рідними в СІЗО? Як до них ставляться співкамерники?

Ельнара: Певний час, допоки я була захисником, мала право на побачення. Але без дітей, бо їх в СІЗО не пускали. Нині ж, коли мене такого статусу позбавили, маю єдину змогу зустрітися з чоловіком лише на судових засіданнях. Раніше також у суді була практика відеоконференцій. Це коли наша справа була спільною зі справою Ахтема Чийгоза. Але коли їх розділили, то хлопців знову почали привозити до суду. Щодо можливого фізичного впливу у СІЗО – як мені відомо, до такого не вдавалися. Радше, намагалися повпливати морально.

Читайте також: В окупованому Криму продовжили арешт двом фігурантам «справи Хізб ут-Тахрір»

Бекир: З сином я бачитися не можу. Виявилося, що я у цій «справі» проходжу як «свідок», тож побачення мені заборонені. Але не можу сказати, що до мого сина погано ставляться у СІЗО. Скажімо, під час Урази (мусульманський піст – ред.) Мустафу будили, якщо він раптом міг проспати молитву. Або залишали йому їжу, яку можна було вживати під час посту. Не сказав би, що є якийсь яскраво виражений негатив. Умови утримання, звісно, не найкращі. Камера переповнена, ліжок на всіх не вистачає, люди сплять по черзі.

  Як діти переживають відсутність батька?

Ельнара: З дітьми складно (у сім’ї Асанова четверо дітей – ред.). Вони дорослішають, у них з’являється питання: «А чому тато не з нами?» Четверта дитина взагалі батька не знає, бо коли Алі арештували, він ще не народився. І як ти дітям все напряму скажеш? Намагаємося бути якось на позитиві. Коли питають про тата, кажу що він – герой. Але дуже важко пояснити їм, що відбувається.

Чи допомагає вам українська влада?

Мавіле: Як вам сказати… ми часто стикаємося з тим, що прізвища Алі Асанова та Мустафи Дегерменджі звучать не так часто, як хотілося б. Але влада хоч не так часто, але говорить про них. Спасибі й на цьому.

Після затримання вам не погрожували? Чи змінилося до вас ставлення сусідів?

Мавіле: Нам ніхто поки, слава Аллаху, не погрожував. А щодо сусідів… нас оточують кримські татари. Зрозуміло, що попервах, після затримання Мустафи, люди трохи страхувалися, хтось переживав. Але взаємини в жодному разі не ускладнилися. Спасибі їм за те, що вони завжди поруч.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено