Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
18 грудня, 2016   ▪   Станіслав Васін   ▪   Версія для друку

Контрастний Донецьк

За два з половиною роки окупації в державних установах «ДНР» було встановлено жорсткий ідеологічний фільтр.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (474)
від 15 грудня, 2016
Контрастний Донецьк

Офіційна лінія «міністерств культури та освіти» самопроголошеної «республіки» полягає в культивуванні радянського минулого в усіх його проявах. Усе, що пов’язано з «державним» фінансуванням культурних заходів у Донецьку (чи то виставок, чи то фотопоказів), має відображати героїзм радянських солдатів, трударів промисловості, велич російської історії. Усе це можна знайти в місцевих школах, вишах та музеях.

Та щойно заходить мова про комерційний інте­рес, тобто прибуток, як бачимо, така радянізація культурного поля не витримує жодної фінансової критики. Інакше кажучи, всупереч офіційній «лінії партії» в кінотеатрах міста, у філармонії та драматичному театрі йдуть картини й постановки, які були тут і до окупації. І фінансовий сектор у цьому сенсі дуже добре демонструє реальні смаки місцевої інтелігенції.

Наприклад, у Донецькому драматичному театрі з успіхом відбуваються постановки Дюма, Слейда, Сінклера, Ґібсона, Ерве, Клода Маньє. Так, є там і Гоголь, і Чєхов, і Булґаков. Понад те, саме тут, у драмтеатрі, завжди аншлаги, особливо під час постановки «Шоу триває». У ній художньо обігруються й виконуються західні хіти Стінґа, Queen, Лари Фабіан та ін. Але водночас — і мені це теж добре відомо — самі виконавці та актори здебільшого проросійськи настроєні і є активними прихильниками «ДНР».

Читайте також: Білі емігранти

Приблизно та сама ситуація в Донецькій філармонії та кінотеатрах. Так, нещодавно у філармонії відбулася подія, яка вкотре показала двоїстість усього, що відбувається в окупації. Того дня в центрі Донецька було проведено концерт знаменитих західних рок-хітів у симфонічній обробці. Тут, у самому центрі «русского мира», було виконано композиції Queen, Led Zeppelin, Metallica, The Beatles, Deep Purple, Rammstein та ін. До того ж за цілковитого аншлагу.

Мушу сказати, що йдеться не просто про аншлаг у залі: на відміну від програм у дусі «Отговорила роща золотая» квитки на рок-хіти розкуповуються впродовж трьох-чотирьох днів за два місяці до самого концерту.

Що стосується публіки, то у філармонії вона бачиться куди біднішою, ніж у тому-таки драмтеатрі, багато хто (особливо на прем’єри) приїжджає в костюмах та вечірніх сукнях, а іноді заходить і Пушилін із когортою охоронців. На рок-хіти зібралася переважно молодь, хоча були й люди у віці, й навіть сім’ї з маленькими дітьми. Дві такі родини сиділи попереду й позаду мене. Якість того, що відбувалося на сцені, словами практично не опишеш: аранжування було неймовірно талановите. Але, щоб хоч почасти передати враження від того, що відбувалося, скажу, що під час виконання оркестром композицій Rammstein «Sonne» й Nirvana «Smells Like Teen Spirit» діти в залі починали плакати. Утім, цього не скажеш про сам оркестр: я сидів у партері й бачив, як більшість музикантів під час концерту постійно посміхалась і навіть сміялася, граючи «найфатальніші» моменти. Може, їм було трохи незручно виконувати Фреді Мерк’юрі після Шопена чи Баха. Хай там як, атмосфера була чудова й повністю перекривала собою те, що діялося за дверима філармонії: «деды воевали», «народ — хозяин Донбасса», всюдисущі портрети Захарченка й — тепер уже — Мотороли.

Читайте також: Два острови

Наприкінці концерту, коли пролунав хіт Queen «We Will Rock You», а публіка встала й почались овації, у мене взагалі трапився культурний шок: позаду жіночий голос промовив: «Да, молодцы, конечно. Неперевершено». Я обернувся: звичайна жінка з дитиною, яка плакала на Nirvana. Весь концерт вона коментувала російською, та й навряд чи вдома розмовляє по-українськи. Але сам факт того, наскільки глибоко в мислення місцевих увійшла українська мова за ці 25 років, навіть коли ви не спілкуєтеся нею, дає невелику, але все-таки надію, що Україна все ще присутня тут, нехай і в таких дрібницях.

Але, виявилося, все не так просто. Я вже згадував, що на сцені драмтеатру в Донецьку здебільшого виступають актори — прихильники «ДНР». Оскільки диригент і автор аранжувань Данило Мілка мене справді вразив, я, повернувшись додому, вирішив знайти про нього інформацію в мережі. Виявилося, що ця людина, котра талановито заводила залу західними хітами, — затятий прихильник «русского міра» й ненавидить усе пов’язане з Україною. Так, в інтернеті можна знайти його «Пассакалию памяти жертв Новороссии», а на сторінці в соціальній мережі — масу інформації в дусі «слава России» або прапор України з написом «1991–2014. Ніколи більше». Власне, ця людина, як і сам концерт, уособлює відразу всю «республіку», в якій хаос і плутанина в думках поєднуються з такими-от острівцями гармонії на музичній сцені.

Інакше кажучи, у Донецьку нині існує дві реальності. Одна спрямована на пропаганду всього радянського в школах і вишах: у ній не допускається жодної альтернативної думки. Акцент робиться саме на молоде покоління, погляди якого ще не сформовані. Друга пов’язана виключно з фінансовим прибутком: вона відображає реальні, західні, смаки місцевого споживача. Звичайно, нічого, безпосередньо причетного до України, тут не допустять. Але на західне цілком заплющують очі.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Збігнєв Бжезінський жив світом та глобальними стратегіями і не полишав цієї справи до останніх днів.
    29 травня, Ольга Ворожбит
  • Бо любиш чужі міста, як любиш коханців. Розхитано, чуттєво, десь перебільшено, так, як, може, боїшся, так, як несила (не час?) любити рідне. Любиш чуже місто наосліп, відкидаючи бажання копати глибше, а охололе повітря проносить повз тебе: «У нас щойно відцвіли сакури».
    29 травня, Віра Курико
  • Студенти-історики університету імені Шевченка спробували у вигляді театралізованої екскурсії розповісти про цензуру часів царату та за радянської доби
    29 травня, Тетяна Ломакова
  • Чи вдалося лідерам Великої сімки “збудувати підвалини відновленої довіри”?
    28 травня, Анна Корбут
  • Як чистки в Туреччині калічать судову систему країни
    28 травня, The Economist
  • Як створити поверхню, що завжди залишається чистою, сухою і самовідновлюється
    28 травня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено