Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
2 березня, 2011   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Міліція – журналісти: мир, дружба, жвачка?

В перший день весни в Києві відбувся круглий стіл між пишучою братією та правоохоронцями: «Журналісти і міліція: як уникнути протистояння?». Говорили про наболіле
Міліція – журналісти: мир, дружба, жвачка?

Причин аби сісти та поговорити накопичилось достатньо багато. Особливо останнім часом. Стосунки між міліцією і журналістами є, м’яко кажучи, непростими. Почастішали випадки порушення прав журналістів з боку працівників правоохоронних органів (обшуки, вилучення техніки, заборона фото- і відеозйомки). Йдуть в ногу з міліціонерами і представники інших силових структур і зокрема приватних охоронних фірм. А реакція на такі порушення чи зловживання, досить скромна, і кількість справ, які доводяться до логічного закінчення, можна порахувати на пальцях.

Зрозуміло, що ініціаторами круглого столу, як майданчику для діалогу, виступили журналісти,а не міліціонери. Їм більше треба. Зокрема, одною з організаторів стала відома в мережі блогерка Олена Білозерська, яка через професійну діяльність, за останній час, вже двічі мала конфлікти з правоохоронцями. Співорганізатором, також виступила Київська незалежна медіа профспілка, що займається відстоюванням прав журналістів та МГО «Інтерньюз-Україна».

Круглий стіл, як і слід було очікувати, зацікавив багатьох представників пишучої та знімаючої братії, правозахисників, юристів. Назбиралось більше 30 учасників. Зацікавила тема і міліціонерів, і навіть народних депутатів. Були тут помічені Леся Оробець, Андрій Павловський, та Андрій Парубій.

А от представники інших силових структур, зокрема прокуратури, поставились до пропозицій поговорити прохолодно. Вони такий «незначний» захід проігнорували. А дарма. Кому-кому, а їм було що послухати.

Як зазначив голова київської незалежної медіа профспілки Юрій Луканов, журналістів зазвичай сприймають за ворожих агентів і це не сприяє вирішенню проблем. Дуже б хотілося, щоби працівники правоохоронних органів усвідомили і донесли до своїх колег, що журналісти їм не вороги. Коли вони виконують свою роботу, то боротися проти них є безглуздо. Бо по-перше, обов’язково здійметься галас і винними стануть правоохоронці, а по-друге, навіщо боротися. Треба виконувати закон. Адже журналісти оприлюднюючи інформацію лише виконують свій професійний обов’язок.  Вони не є ворогами ані міліціонерів, ані суспільства. Вони, що називається сторожові пси демократії. Коли журналісти висвітлюють якісь події, то це лише наслідок того, що ці події відбуваються. І коли їх не висвітлювати, то суспільство, врешті решт задихнеться від неправди.

Загалом круглий стіл пройшов досить плідно. Всі бажаючі мали змогу висловитись, подискутувати і навіть в результаті, здається, дійти до спільного знаменника.

Цікаву думку висловила Олена Білозерська провівши певні аналогії базовані на її власному досвіді спілкування з міліцією. «Бачила якось документальний фільм з життя птахів. Там птахи літають над морем і виловлюють рибу, а птахи іншого виду, які самі ловити рибу не вміють, женуться за птахами риболовами, поки ті не кидають рибу і риба не дістається переслідувачам. Ця мені нагадує нинішні стосунки між журналістами і деякими правоохоронцями. Я журналіст, мені треба працювати, знаходити по можливості ексклюзивну інформацію для моїх читачів, оприлюднювати її. І от мені заважають це робити. Протягом останнього року, в мене було два обшуки і один з вилученням всієї комп’ютерної, фото та відеотехніки разом з носіями інформації. На всі зауваги правоохоронці мають одну відписку: коли була постанова суду, то все законно.»

З одного боку, дійсно, закон про друковані засоби масової інформації дозволяє обнародувати на вимогу суду певну інформацію, яка є в розпорядженні журналіста. Але з іншого, в законі чітко зазначено, що журналіст має право на вільне одержання, використання, поширення та зберігання відкритої за режимом доступу інформації, а також має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком саме тих випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду. Крім того, коли за рішенням суду вилучаються в журналіста його технічні засоби, якими він користується для роботи, він позбавляється можливості працювати, а отже заробляти собі на хліб. Виходить справді дивна ситуація. Журналіст начебто має право здобувати інформацію, але змушений нею ділитися і при цьому, ризикує втратити будь які засоби до існування. Це в кращому випадку. А в гіршому, такий спосіб часто використовується і для шантажу і для залякування неугодних.

Цей лише один приклад з цілого набору проблем. Про побиття камер, ламання диктофонів, вилучення касет і кидання на асфальт самих журналістів можна говорити багато, як і про банальне хамське поводження чиновників та правоохоронців. Та самими розмовами «горю не зарадиш». Треба щось вирішувати. А от вирішувати схоже не має особливого бажання і можливості ні. І хоча присутні міліціонери, начальник відділу головного слідчого управління Олег Татаров та заступник начальника департаменту зв’язків з громадськістю Сергій Бурлаков, і запевняли, що готові на співпрацю, але все-таки наполягали на тому, що поки не буде внесено змін до Кримінально-процесуального кодексу, який є міліцейською Біблією, міліція керуватиметься лише ним, а там про журналістів мовляв нічогісінько не сказано.

З іншого боку, навіть ті закони, які вже є, ще треба спробувати навчитись виконувати. А це у нашій країні не надто легко. Як зазначила Оксана Романюк з «Репортерів без кордонів» закони, які захищають журналістів, в Україні не працюють, і це дуже небезпечно. Якщо журналіст не може захистити свої права, що казати про решту людей? Романюк звернулася до правоохоронців з проханням стати більш прозорими і відкритими для громадськості, замість формальних відписок робити реальні кроки і довести до кінця хоча б одну резонансну справу, пов’язану з нападом на журналістів. Усіх журналістів вона закликала до солідарності і взаємодопомоги. Солідарність і публічність – дві запоруки захисту журналістів.

Трохи опустив присутніх на грішну землю російський журналіст, що емігрував в Україну, Артем Скоропадський. Він провів аналогію щодо української ситуації зі схожими подіями кількарічної давнини в Росії і висловив переконання, що українська влада один в один працює за схемою російської та свідомо заганяє ЗМІ на маргінеси. А тому жодні круглі столи у цій ситуації не зарадять. Оскільки міліція робить те, що вигідно владі, озвучена проблема може бути вирішена лише зі зміною режиму.

Втім, оптимістів серед журналістів виявилося більше ніж песимістів. І хоча причин для оптимізму майже немає, більшість присутніх висловила сподівання на певні позитивні зрушення в стосунках з правоохоронцями та владою. Народним депутатам був переданий перший варіант законопроекту, який має усунути неузгодженість між Кримінально-процесуальним кодексом і законами, що захищають права журналістів, для подальшої роботи і якнайшвидшого внесення на розгляд парламенту, і ті пообіцяли всіляко посприяти його прийняттю. Але чесно зазначили, що без журналістської підтримки їм навряд чи вдасться його просунути.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено